Перемоги й суперечка заради суперечки.

Суперечка заради істини (діалектична суперечка) у чистому вигляді зустрічається рідко. У такій суперечці дуже старанно підбираються та аналізуються доводи тих, хто сперечається, ретельно оцінюються позиції та точки зору протилежних сторін, тобто, по суті, ведеться спільне дослідження істини. Такий спір можливий лише між компетентними, освіченими в даній проблемі людьми, які зацікавлені в її вирішенні. Як підкреслював відомий філософ та логік С. І. Поварнін — цей вид суперечки «дає, окрім безперечної користі, істинну насолоду і задоволення і є насправді «розумовим бенкетом».

Завданням суперечки може бути не тільки перевірка істинності якогось положення, а переконання іншої людини. Тут важливо зазначити два моменти: людина може переконувати іншу людину або тому, що сама щиро вірить в те, що є предметом переконання, або ж переконує тому, що «так треба» з огляду на певні обставини, хоча сама насправді не поділяє думки, яку відстоює.

Метою суперечки також буває не дослідження, не переконання, а перемога. Мотиви проведення такого спору можуть бути різноманітними. Один вважає, що відстоює справедливість, інший — захищає суспільні інтереси, третій нав'язує свою думку, тому що у нього великий життєвий досвід і він знає, як повинно бути, четвертому потрібно самоутвердження і т. ін. Головне завдання, що стоїть перед суперечниками в цьому випадку, полягає у тому, щоб «взяти гору» над «супротивником» за будь-яку ціну, використовуючи будь-які методи. Така суперечка іноді називається ще еристичною суперечкою.

Досить часто зустрічається і такий вид спору як суперечка заради суперечки. Це свого роду «мистецтво для мистецтва», своєрідний «спорт». Для людей, які ведуть подібний спір, всеодно про що, з ким і з якою метою сперечатися. Головне для них — перебувати в стані сперечання. «Такий «спортсмен», — пише С. І. Поварнін, — не розбирає часто, заради чого потрібно сперечатися, а заради чого не потрібно. Радий сперечатися за все і з усяким, і чим парадоксальніше, чим важча

160

Аудиторія — третій, колективний суб'єкт суперечки. Аудиторія — це не пасивна маса людей, а колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу обговорюваного питання. Вона виступає основним об'єктом аргументативного впливу в спорі.

Можна виділити декілька класифікацій суперечок. По-перше, суперечка за формою може бути дискусією, диспутом, полемікою та дебатами.

Дискусія (з латини — "дослідження, розгляд") — це публічна суперечка, мета якої полягає у з'ясуванні і порівнянні різних точок зору, у находженні правильного рішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, тому що її учасники самі приходять до певного висновку.

Диспут (з латини - "міркувати") — це публічна суперечка з приводу наукового або суспільно важливого питання.

Полеміка (з грецької — "ворожий, войовничий") — це не просто суперечка, а суперечка, де є конфронтація, протистояння, протиборство сторін, ідей, думок. У зв'язку з цим її можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з якогось питання, як публічну суперечку з метою захисту, відстоювання своєї точки зору і спростування протилежної.

Із даного визначення випливає суттєва різниця між полемікою, з одного боку, та дискусією й диспутом — з іншого. Якщо учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні думки, намагаються дійти до консенсусу, до якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки зовсім інша. Тут потрібно одержати перемогу над супротивником, відстояти і захистити свою власну позицію.

Дебати (з французської — "суперечка") — це суперечки, які виникають при обговоренні доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях і т. ін.

Окрім наведеної вище класифікації суперечок існують також і інші. Так, залежно від мети розрізняють такі види суперечок, як суперечка заради істини, суперечка заради переконання, суперечка заради

163

8. Які види суперечок за кількістю осіб вам відомі? 9 Які види суперечок за способом ведення боротьби ви знаєте? Дайте їх визначення.

Види аргументації