Визначення: ніяке висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченням.

Цей закон говорить про суперечливі одне одному висловлювання, тобто висловлювання, одне з яких є запереченням другого В одному із суперечливих висловлювань щось стверджується, а в другому теж саме заперечується, причому твердження і заперечення стосуються одного й того ж обєкта, розглянутого протягом того самого часу і у тому самому відношенні

Так, наприклад, суперечать одне одному такі висловлювання " Ця людина здійснила цей злочин" і "Ця людина не здійснила цей злочин"

Проте немає суперечності у таких висловлюваних "Пальто, вкрадене у потерпілого, було коричневого кольору" і "Пальто, знайдене у обвинуваченого, не було коричневого кольору", тому що в них йдеться або мова може йти про різні пальта

Не є суперечливими й такі висловлювання "Петров є осудним" і "Петров

109

• Природних законів і логічних законів;

• Нормативних законів і логічних законів.

 

3. Як ви можете сформулювати закон тотожності? Яка його схема?

4. Чому закон тотожності вважається одним з основних правил
раціональної комунікації?

5. Як ви можете сформулювати закон протиріччя? Яка його схема?

6. За яких умов може працювати закон протиріччя?

7. Як ви можете сформулювати закон виключеного третього? Яка його
схема?

8. Чи має закон виключеного третього універсальне значення?

3.4. Логічний аналіз запитань та відповідей 3.4.1. Визначення запитання. Структура запитання

Логіка не тільки вивчає певні твердження, предметом її аналізу є також запитання. Запитання суттєво відрізняються від інших видів висловлювань. Вони предсталяють собою завуальовані вимоги певної інформації і тому застосовуються для з'ясування обставин, уточнення інформації, розв'язання проблемної ситуації. Логічна природа запитання така, що на відміну від тверджень, які можуть бути охарактеризовані як істинні або хибні, запитання так оцінити неможливо. Скоріше за все вони можуть бути коректними чи некоректними, правильними чи неправильними, доцільними чи недоцільними.

Дослідження будь-якого запитання обов'язково передбачає необхідність врахування передумови запитання і контексту його промовляння.

Передумовою запитання називається вихідне знання, яке наявне в запитанні. її можна визначити за допомогою якогось твердження. Саме вона зумовлює множину відповідей на певне запитання. Так, наприклад, висловлювання «Яку оцінку ти отримав на іспиті з логіки?» передбачає, що людина, до якої звертаються, колись складала іспит з логіки.

Якщо предумова запитання є незрозумілою для людини, до якої звертаються, то діалог взагалі не відбудеться. Так, наприклад, якщо ви запитуєте співрозмовника: «Як ви голосували на останніх виборох

108

Розглянемо, наприклад, таке висловлювання: «Наступного року в цей самий час буде здійснене пограбування століття». У даний момент йому складно приписати якесь логічне значення: воно не є істинним, але не є хибним. Таким самим є і заперечення цього висловлювання. Проте закон виключеного третього стверджує, що або саме висловлювання, або його заперечення має бути істинним.

У зв'язку з цим Арістотель запропонував обмежити сферу використання цього закону лише висловлюваннями про минуле і теперішнє. До висловлювань про майбутнє він не може бути застосований.

Однак, незважаючи на критику закону виключеного третього, він все ж таки широко використовується у найрізноманітнійших міркуваннях людей. Так, більшість міркувань в галузі права повинні підлягати цьому законові. У противному випадку говорити, про створення якогось законодавства було б проблематично.

Закон виключеного третього вимагає від науковців, у тому числі і правознавців, уточнення понять, якими вони користуються у своїй професійній діяльності до такого рівня, щоб можна було дати відповідь на альтернативні питання. Наприклад: «Чи є це діяння злочином, або воно не є злочином?» Якщо б поняття «злочину» у праві не було б точно визначене, то в деяких випадках відповісти на це питання було б дуже важко. Це стосується також і інших правових понять.

Однак слід зазначити, що у правовій практиці можуть бути і такі ситуації, до яких цей закон не можна застосовувати. Це торкається, наприклад, презумпції невинності. Якщо не доведено, що саме ця людина є винною, тоді визначити істинність або хибність висловлювань: «Ця особа вчинила цей злочин» і «Ця особа не вчинила цей злочин» неможливо.

Цей матеріал більш докладно можна подивитися у підручнику Хоменко І.В. «Логіка - юристам». - К, 1997. - С.69-83 (теорія), С.262-267(практика) Контрольні запитання

1. Як можна визначити закон природи, нормативний закон, логічний
закон?

2. Що є спільного у:

Ill

запитання. На логічно некоректні запитання такої відповіді дати неможливо.

Зазначимо декілька випадків логічної некоректності запитань.

1) Семантична некоректність запитання.

А) Запитання буде семантично некоректним, якщо його формулювання включає терміни, значення яких невідомі співрозмовнику.

Наприклад, запитання: «Які існують види ад'єктивно-іменних словосполучень з обов'язково дистрибутивним зв'язком компонентів в сучасній англійській мові?» буде зрозумілим лише певній аудиторії. Для більшості людей вони будуть позбавленими змісту.

Б) Запитання буде семантично некоректним, якщо не всі терміни, що зустрічаються у ньому, є чітко визначеними і з контексту не зрозуміти, що саме ці терміни означають. Такі запитання називають недостатньо визначеними запитаннями. Наприклад, запитання «Ви «за» чи «проти» введення приватної власності?» може викликати великі труднощі, оскільки невідомо, що саме має на увазі той, хто запитує, вживаючи певні терміни. Необхідно з'ясувати, принаймі, найбільш очевидне: «Що таке приватна власність?», «Яким саме чином вона буде запроваджуватися?», «Що є предметом приватної власності: земля, надра, заводи?...» і т.ін.

Саме про невизначеність термінів в структурі запитання говориться в такій історії. Один бізнесмен їздив по краіні і продавав комп'ютери. Він переконував клієнтів у тому, що його комп'ютери знають усе і можуть точно відповісти на будь-яке запитання. Під час розмови з одним клієнтом виникла така ситуація:

Чи це правда, що ваш комп'ютер може дати відповідь на будь-яке запитання? -засумнівався клієнт.

А ви запитайте самі і переконайтеся, - відповів продавець.

Добре, - погодився клієнт, - де знаходиться мій батько?

Бізнесмен швидко набрав на комп'ютері запитання і через секунду на дисплеї висвітилася відповідь: батько нашого клієнта ловить рибу в Канаді.

Навіщо мені такий комп'ютер, - засміявся клієнт, - він нічого не знає. Мій батько помер вісім років тому і похований у Вашінгтоні на Арлінгтонському кладовище, ряд 145, могила 2568.

Може бути, - погодився продавець, - але все одно комп'ютер ніколи не помиляється. Може ви просто не точно сформулювали запитання. Дозвольте мені переформулювати його так: де знаходиться чоловік матері нашого клієнта.

Клієнт погодився і бізнесмен ввів запитання у комп'ютер. Через мить з»явилася відповідь:

- Чоловік матері нашого клієнта помер вісім років тому і похований у Вашінгтоні на Арлінгтонському кладовищі, ряд 145, могила 2568, а його батько ловить рибу в Канаді.

110

Президента України?» з метою встановлення, за яку особу голосував співрозмовник, а у відповідь чуєте опис процедури голосування: «Пішов до виборчої дільниці, отримав бюлютень, заповнив його і кинув до урни», то навряд чи можна стверджувати успішність такого спілкування.

Контекст запитання - це місце, час та інші умови, за яких відбувається діалог. Саме контекст запитання зумовлює його передумову. Наприклад, запитання: «Чи маєте ви годинник?», яке ставлять перехожому на вулиці, може означати бажання дізнатися про час. Те ж саме запитання в подарунковому магазині, буде означати зовсім інше. Ще один приклад. Запитання «Як справи?» в залежності від різних ситуацій його промовляння може бути довідковим (коли дійсно хочуть дізнатися про життя іншої людини) або виявитися просто люб'язністю (відповідно до правил етикету).

Встановлення передумови запитання та контексту його промовляння є важливим чинником успішного спілкування людей.

Цей матеріал більш докладно можна подивитися у підручнику Хоменко І.В. «Логіка - юристам»,. - К., 1997, - С.184-186 (теорія), С. 308-309 (практика)

Контрольні запитання

1. Як можна визначити запитання?

2. Яка структура запитання?

3. Що таке передумова запитання?

4. Які чинники формують процес промовляння запитання?

5. Яким чином передумова запитання і контекст його промовляння
пов'язані між собою?

Види запитань.

Існують різноманітні види запитань. Однак з точки зору розвитку логічної культури мислення найбільший інтерес представляють логічно коректні та логічно некоректні запитання.

Логічно коректними називають такі запитання, на які можна дати правильні відповіді, за допомогою яких зникає пізнавальна невизначеність

113

Розрізняють логічно тавтологічні запитання і фактично тавтологічні запитання.

Запитання є логічно тавтологічним, якщо інформація, про яку в ньому запитують, виражена за допомогою логічної форми самого запитання.

Наприклад."¥іг є ця людина такою, якою вона насправді є?" На такі запитання практично неможливо дати хибну відповідь, яка не була б при цьому логічно суперечною.

Запитання є фактично тавтологічним, якщо інформація, про яку в ньому запитують, наявна в термінах, які входять до складу цього запитання. Наприклад: "В якому місті був підписаний Брестський мирний договір?". "Між якими країнами відбулася російсько-турецька війна?".

Види відповідей

На логічно коректно задані запитання людина повинна вміти давати логічно коректні вшовіді.

Відповіді поділяються на правильні та неправильні. Якщо відповідь повністю або частково усуває пізнавальну невизначенність, наявну в запитанні, то вона називається правильною. Той, хто запитує, отримує інформацію, що задовольняє його.

Правильні відповіді можуть бути сильними або слабкими. Сильна відповідь надає повну інформацію стосовно будь-якого запитання. Слабка відповідь лише частково усуває незнання: інформація, що надається такою відповіддю, є неповною.

Серед двох слабких відповідей одна може виявитися сильнішою. Наприклад, на запитання: "Чиє ім"я присвоєне Київському національному університету?" можна дати як сильну відповідь/ "Ім"я Тараса Шевченка", так і слабкі відповіді: "їм"я українського поета", "їм"я видатного українського громадського діяча" тощо.

Хоча слабкі відповіді є правильними, однак не в усіх випадках вони будуть задовольняти того, хто запитує. Наприклад, викладач під час іспитів вимагає від студентів найсильнішої відповіді (саме від цього і буде залежати екзаменаційна оцінка).

112

2) Синтаксична некоректність запитання.

Запитання буде синтаксично некоректним тоді, коли його складники не узгоджуються поміж собою (хоча вони можуть бути чітко визначеними). Прикладами таких запитань можуть бути запитання, в яких відсутня узгодженість часу («Чи будете ви перебувати в Україні останні п'ять років?»). Такі питання складають різновиди запитань, позбавлених смислу.

3) Запитання буде некоректним, якщо його передумовою є хибне
висловлювання. На таке запитання взагалі неможливо дати відповіді.

Ще з часів античності звертали увагу на запитання типу: «Чи перестав ти бити свого батька? Так чи ні?» Якщо хтось відповідає «так», то виходить, що він дійсно колись бив свого батька, хоча зараз вже не б»є. Якщо хтось відповідає ті», то виходить, що він не лише бив, але й продовжує бити свого батька. Складність ситуації зумовлюється саме хибністю предумови запитання, а саме: «Ти бив свою батька».

Запитання зазначеного гатунку іноді називають провокаційними. Яким же чином треба на них відповідати? Насамперед треба з'ясувати передумову таких запитань і сповістити співрозмовника про її хибність.

4) Запитання буде некоректним, якщо в ньому стверджуються
характеристики предмета, які суперечать одна одній.

Наприклад, «Чи може всесильний Бог створити такий камінь, який не міг би підняти сам?» У цьому запитанні стверджують, з одного боку, що Бог -це всесильна істота, той, хто може зробити все, а з іншого боку, що Бог - це істота, яка не може підняти камінь.

Таким запитанням притаманна внутрішня суперечність. Можливість правильної відповіді на них виключена. Саме тому їх називають абсурдними.

5) Запитання буде некоректним, якщо на нього неможливо дати
відповідь, що зменшувала б пізнавальну невизначеність запитання
(причина - елементарна відсутність останньої). Запитання такого типу
називають тавтологічними.

115

6 Які запитання називають абсурдними'

7 Як можна визначити тавтологічні запитання'

8 У чому полягає відмінність між логічно і фактично тавтологічними
запитаннями'

9 Які види відповідей ви знаєте'

10Яку відповідь можна назвати правильною'

11Що таке сильна і слабка відповідь'

12Яку відповідь можна назвати неправильною'

13Чи є тотожними поняття "неправильна відповідь" і "хибна відповідь"'

14Чи може неправильна відповідь бути істинною'

15Що таке тавтологічна і релевантна відповідь'

Для вивчення теми "Логічний аналіз висловлювань" ви можете також застосувати літературу

1 Брюшинкин В Н Практический курс логики для гуманитариев - М,
1996 - 106-174,

2 Ивин А А. Логика - М, 1999 - С 59-79, 130-156,

3 Ивлев Ю В Логика - М, 1998 - С 38-73,

4 Конверський А Є Лопка - К, 1999 - 171-203

5 Хоменко І В Лопка в задачах - К, 1998 - С 18-45, 150-157,

6 Хоменко І В, Алексюк І А Основи лопки - К 1996 - С 96-135, 200-
207

114

Якщо відповідь не надає нової інформації стосовно проблеми, якою зацікавлений той, хто запитує, то її називають неправильною. Такі відповіді аж ніяк не зменшують пізнавальну невизначеність запитання і, отже, не усувають незнання тієї людини яка його ставить

Неправильні відповіді можуть мати тавтологічний і нерелевантний характер.

Зазначимо, що "неправильна відповідь" і "хибна відповідь" це різні поняття, неправильна відповідь може бути істинною Наприклад, тавтолопчні відповіді можуть бути істинними лише завдяки своїй вчасній топчшй формі (так звані логічно тавтологічні відповіді) Згадаймо Богомола із "Золотого ключика", який на запитання Мальвіни "Що трапилося з Буратіно?" відповів "Пацієнт або живий, або мертвий" Така відповідь буде неправильною, бо вона не містить нової інформації, але все ж таки є ісгинною, бо спирається на закон виключеного третього

Фактично тавтолопчні відповіді також можуть бути істинними, оскільки вони виражають інформацію, що вже наявна в самому запитанні Наприклад, запитання "Що являє собою логіка як наука?" і відповідь "Логіка - це наука"

Нерелевантш відповіді - це відповіді, які зовсім не мають відношення до поставлених запитань Природно що неревантні відповіді також можуть бути істинними

Цей матеріал більш докладно можна подивитися у підручнику Хоменко IB "Логіка - юристам" - К, 1997 - С184-191 (теорія), С 308-310 (практика)

Контрольні запитання

1 Які запитання вважають лопчно коректними?

2 Як можна визначити лопчно некоректні запитання?

3 Охарактеризуйте випадки семантично некоректних запитань?

4 Охарактеризуйте випадки синтаксично некоректних запитань?

5 Чи може запитання бути коректним за умови що його пресупозицією
є хибне висловлювання?

117

Контрольні запитання

1. Що таке дедуктивне міркування?

2. Як співвідносяться поняття «дедуктивне міркування» і «правильне
міркування»?

3. Чи можуть дедуктивні міркування бути неправильними?

4. Чи можна за допомогою дедуктивних міркувань отримати достовірне
знання?

5. Чи гарантує істинність засновків в дедуктивному міркуванні
істинність висновку?

6. Чи можуть у дедуктивному міркуванні бути хибні засновки?

7. Чи можна за схемою дедуктивного міркування отримати хибний
висновок?

8. Яка пізнавальна значимість дедуктивних міркувань?

Прямі дедуктивні міркування

Розрізняють велику кількість схем прямих дедуктивних міркувань. Але серед них можна виділити найтиповіші, які переважно використовуються людьми в процесі спілкування та в практиці аргументації. Це суто умовні міркування, умовно-категоричні мірквування, розділово-категоричні міркування, умовно-розділові міркування. Розглянемо їх схеми детально.

/. Суто умовні міркування

Це міркування, засновки і висновок яких є імплікативним висловлюваннями.

їх схема має такий вигляд:

А-»В. В-С А-С

Наприклад:

Якщо свідчення А. є правдивими, то Б. не міг бути на місці злочину о десятій годині.

Якщо Б. не міг бути на місці злочину о десятій годині, то він має алібі. Якщо свідчення А. є прав дивими, то Б. має алібі.

116

ТЕМА 4: «ДЕДУКТИВНІ МІРКУВАННЯ»

Основні терміни:

Дедуктивне міркування, прямі дедуктивні міркування, непрямі дедуктивні міркування, суто умовні міркування, умовно-категоричні міркування, розділово-категоричні міркування, умовно-розділові міркування, міркування за схемою «зведення до абсурду», міркування за схемою «розбір випадків».

Визначення цих термінів молена подивитися у розділі «Словник основних термінів логіки».

4.1. Загальна характеристика дедуктивних міркувань. Види дедуктивних міркувань

Дедуктивне міркування - це міркування, яке спирається на логічний закон і в якому із істинних засновків завжди отримують істинний висновок. У зв'язку з цим дедуктивні міркування кваліфікують як правильні міркування, а дедукцію як перехід від достовірного знання до достовірного знання.

Прикладом дедуктивного міркування може бути такий текст:

Злочин може бути вчинений умисно або з необережності.

Цей злочин вчинено умисно.

Отже, цей злочин не є вчиненим з необережності.

Як правило, у засновках дедуктивних міркувань міститься загальне знання, а у висновку - окреме знання.

Розрізняють прямі і непрямі дедуктивні міркування.