Поняття та особливості фінансово-правової відповідальності

Ефективність фінансово-правового регулювання залежить від ста­ну виконання суб'єктами фінансових правовідносин своїх прав та обов'язків, закріплених фінансово-правовими нормами. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання прав та обов'язків забезпечується пере­важно переконанням учасників суспільних відносин у необхідності дотримуватися суспільно корисної поведінки. Саме цим визначається зміст юридичної відповідальності у позитивному аспекті. Протилежним підходом є розгляд юридичної відповідальності у ретроспективному аспекті.

Ретроспективна відповідальність передбачає установлену законом міру державно-владного впливу, яку застосовують до суб'єкта правопо­рушення. Сутність такої відповідальності (на відміну від позитивного аспекту* визначає державний примус. Юридична відповідальність виконує функцію гаранта дотримання приписів правових норм, реалізації суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків учасниками правовідносин. Деякі види юридичної відповідальності є невід'ємними елементами різних галузевих режимів правового ре­гулювання.

Традиційно розрізняють чотири види юридичної відпові­дальності: кримінальну, адміністративну, цивільно-правову і дис­циплінарну. Водночас у юридичній літературі не бракує праць, у яких відстоюються інші самостійні види юридичної відпові­дальності, зокрема конституційна, господарська, земельна, еко­логічна, міжнародна тощо.

Як самостійний вид відповідальності розглядають і фінансово-правову відповідальність. Певно, найґрунтовнішою теоре­тичною розробкою у сфері теорії фінансово-правової відповідаль­ності можна назвати роботу А. Й. Іванського «Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз» (2008*. Він аналізує правову природу, суть, значення, функції, особливості фінансово-право­вої відповідальності. Однак і дотепер науковці та практики висловлюють протилежні погляди з цього питання: від визнання фінансово-правової відповідальності самостійним видом юридичної відповідальності до повного заперечення існування цього виду відповідальності.

Проте, ідея фінансово-правової відповідальності не є новою для вітчизняної науки та законодавства. Зокрема, ще на початку XIX століття в працях учених-фінансистів обґрунтовується необхідність за­кріплення примусових заходів і заходів стягнень за порушення вимог фінансового законодавства на законодавчому рівні. Серед заходів державного примусу за порушення фінан­сової дисципліни вони виділяли наступні: забезпечення сплати податків (застава майна, вилучення документів*; застосування стягнень недоїмок в податях; реалізація майна боржника; арешт майна і заробітної плати боржника. До заходів від­повідальності, які застосовувались за порушення фінансово-господарської дисципліни, відносились пеня і штрафи. Однак, у той період ще не можна було говорити про формування са­мостійного інституту фінансово-правової відповідальності, оскільки суспільні відносини, що ним регулювалися, перебу­вали на стадії становлення. Тому перші окремі основоположні засади (розроблені вченими-правознавцями Російської імперії СІ. Ілловайським, П.П. Пусторослєвим* створювалися за умо­ви відсутності повноцінних предметних досліджень і дискусії.

Розгляд нормативних актів кінця XIX — початку XX століт­тя показує, що фактично на законодавчому рівні не закріплюва­лися заходи відповідальності за порушення фінансово-правової норми. Лише в 1910 р. в «Положенні про стягнення у безспірних справах казни» з'являються формулювання правових заборон і відповідальності, що мають фінансовий характер.

Суттєвим кроком у формуванні сучасного інституту фінансово-правової відповідальності слід вважати прийняття в 1981 р. Положення «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів». Цим положенням вперше на законодавчому рівні було визначено поняття недоїмки, строк сплати, встановлені види фінансово-правових санкцій. Його важливою особливістю було встановлення законодавчого роз­різнення наведених вище заходів та штрафів, які накладаються в адміністративному порядку, що безперечно, слід розглядати як перший крок до нормативного визнання самостійності санк­цій фінансово-правової відповідальності.

Також слід зазначити, що у радянський період проблема правопорушень у фінансовій сфері і відповідальності за них розглядалася через призму інших галузей права. Причиною цього, як вважає російський професор О. Н. Горбунова, було приділення юридичною наукою протягом ба­гатьох років недостатньої уваги фінансовому праву: «у минулому це було викликано загальним поглядом марксистсько-ленінської теорії і політичної економії соціалізму на гроші, товарно-грошові відносини, ціни, собівартість, ринок в цілому як на категорії, що відмирають. Це мало своїм наслідком зниження уваги до питань бюджету, податків, банківського кредиту. І як результат — недо­оцінка значення і ролі фінансового права в регулюванні життє­діяльності суспільства».

У той же час фінансово-правову відповідальність або не по­мічали зовсім, або пов'язували з адміністративним примусом, зо­крема, із заходами адміністративної відповідальності.

З розвитком фі­нансового, особливо бюджетного і податкового законодавства, все більш активно обговорюється проблема існування фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відпо­відальності в системі права України.

В спеціальній науковій літературі проблема фінансово-правової від­повідальності не нова. Спочатку з'явилося поняття фінансових санкцій. Наприклад, їх визначали дослідники радянського пері­оду. Ще в 1960 p. E. А. Ровінський виділяв фінансові санкції в самостійний вид, В. Н. Репецький зазначав, що «фінансово-правова відповідальність є одним з різновидів відпові­дальності, передбаченої нормами фінансового права. Виділення її як окремого виду правової відповідальності має вагомі підстави». Проте майже всі роботи радянського періоду, що підні­мають питання фінансово-правової відповідальності, говорять не про відповідальність як таку, а про санкції фінансово-правових норм, практично ототожнюючи ці поняття, підміняючи одне ін­шим, вказуючи на їх адміністративну або іншу природу.

У цілому, на даний час в науковій літературі склалися кіль­ка основних напрямків в розумінні юридичної природи і струк­тури фінансово-правової відповідальності.

Одні вчені вважають фінансово-правову відповідальність самостійним видом юридич­ної відповідальності [Іванський А.Й., Грачова О.Ю., Будько З.М., Бекерська Д.А., Хачатуров Л.В.; Хімічева Н.І.; Другова Ю.В.].

Інш і вважають, що вона є різновидом адміністративної відповідальності [Усенко Р.А.; Гусева Т.А.].

Ще одна група учених визначає як самостійні види юридичної відповідальності подат­кову [Липинський Д.А.], валютну [Полянський Н.] тощо.

Четверта група учених визначає податкову, бюджетну, валютну відповідальність в системі фінансово-правової відповідальності [Арсланбекова А.З.].

П'ята позиція полягає в тому, що фінансово-правова відповідальність вважається тільки науковим збірним інститутом (Ю. Білошапко*.

Деякі автори, розглядаючи питання юридичної відповідальності за порушення фінансової дисципліни, взагалі не згадують про фінансово-правову відповідальність [Венедиктов Ю.А.].

Як застосування санкцій розглядають фінансову відповідаль­ність росіяни А. В. Бризгалін і А. В. Зімін. В. А. Свірідов, В. Соловйов та інші вчені використовують для визначення фінансової відповідальності концепцію «юридична від­повідальність — реалізація санкції», розроблену О. Е. Лейстом.

 

Про наявність фінансово-правової відповідальності в нашій державі можна говорити аналізуючи Рішення КСУ від 30.05.2001р. №7-рп/2001 у справі № 1-22 (справа про відповідальність юридичних осіб*, де зазначалося що п.22 ч.1 ст. 92 Конституції України (виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них* безпосередньо не встановлює види юридичної відповідальності. Отже, логічним є припущення, що перелік видів юридичної відповідальності включає і інші види, які прямо не вказані в Конституції. В подальшому це відобразилося і в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також Податковому та Бюджетному кодексах України.

Юридична і фінансова відповідальність співвідносяться між собою як категорії роду і виду. Ознаки, властиві родовому понят­тю юридичної відповідальності, обов'язково виявляються у видо­вих поняттях.

Об'єктивною підставою для виділення фінансово-правової відповідальності в якості самостійного виду юридичної відпові­дальності є специфіка фінансових правовідносин, що зумовлена предметом і методом фінансового права.

На даний час не існує однозначного відношення до розумін­ня фінансово-правової відповідальності. У правовій науці наво­дяться наступні визначення фінансово-правової відповідальності.

«Фінансово-правова відповідальність — це застосування у встановленому законом порядку до порушників фінансово-правових норм особливих заходів державного примусу — фінан­сових санкцій, пов'язаних з додатковими обтяженнями майнового характеру» (російські професори М. В. Карасьова, Ю. А. Крохіна*. «Фінансово-правова відповідальність — це правовід­носини, що виникають з порушення встановлених законодавством фінансових зобов'язань, і полягають у застосуванні до правопо­рушника заходів фінансово-правового характеру, які викликають настання невигідних майнових наслідків через негативну оцінку державою його протиправного винного діяння, настання яких за­безпечується можливістю державного примусу» (С.Є. Батиров*. «Фінансово-правова відповідальність — закріплений нормами фінансового права обов'язок правопорушника зазнавати заходів державного примусу у вигляді фінансових санкцій карального характеру (штраф, пеня* за скоєне ним правопорушення у сфе­рі фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування» (Н. В. Сердюкова. «Фінансово-правова відповідальність являє собою правовідносини, що виникають через порушення громадянами і організаціями своїх фінансових зобов'язань перед державою, виражається у формі несприятливих наслідків май­нового характеру на стороні правопорушника, настання яких забезпечується можливістю державного примусу» (В. М. Маліновська*. «Фінансово-правову відповідальність мож­на визначити як застосування до порушника фінансово-правових норм заходів державного примусу уповноваженими на те держав­ними органами, що покладають на правопорушника додаткові об­тяження майнового характеру» (Н. В. Саттарова*.

Так, О.А. Мусаткіна під фінансово-правовою відповідальністю як цілісним правовим явищем, яке включає позитивний та негативний аспекти реалізації, розуміє нормативний, формально визначений, гарантований та забезпечений фінансово-правовим примусом, переконанням чи заохоченням юридичний обов’язок суб’єктів фінансових правовідносин з дотримання норм фінансового законодавства, який реалізується у фінансово-правомірній поведінці, яка тягне за собою схвалення або заохочення, а у випадку вчинення фінансового правопорушення — обов’язок правопорушника зазнати осуд та обмеження майнового та немайнового характеру, що реалізуються в охоронному правовідношенні фінансової відповідальності. На думку О.А. Мусаткіної, одним фінансовим обов’язком не можна вичерпувати весь позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності, в реальному правовідношенні він об’єктивується й виражається в правомірній поведінці суб’єктів фінансової відповідальності, яка забезпечується фінансово-правовим примусом.

Більш звичний підхід до розуміння відповідальності запропоновано Іванським А.Й, за яким ф інансово-правова відповідальність – це державний осуд, що має прояв з точки зору суб’єктивного права як нормативний, формально визначений у фінансовому праві, гарантований і забезпечений фінансово-правовим примусом юридичний обов’язок зазнавати правопорушником заходів державного примусу у вигляді фінансових санкцій (штраф, пеня*за вчинене ним правопорушення у сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД.

Цілями фінансово-правової відповідальності є:

охорона фінансового правопорядку;

підвищення рівня правосвідомості та правової культури у галузі фінансової діяльності;

забезпечення фінансового правопорядку виховання пова­ги до фінансового права.

А.Й Іванський визначає функції фінансово-правової відповідальності — це основ­ні напрямки її правового впливу на фінансові правовідносини, в яких виявляється її соціальне призначення і за допомогою досягаються цілі фінансово-правової відповідальнос­ті: регулятивної функції; п ревентивна функція ( спрямована на запобігання порушенням*; відновлювальна функція спрямована на усунення шкоди, яку фінансове правопору­шення заподіяло публічним інтересам*; виховна функція ( фінансово-правової відповідальності поля­гає у формуванні високого рівня правосвідомості, допустимих і бажаних стереотипів поведінки, поваги до закону*.

Головною метою фінансово-правової відповідальності є за­безпечення правопорядку та дотримання фінансової дисциплі­ни у сфері правового регулювання публічних фінансів.

Досягненню цієї мети покликані сприяти принципи, на яких базується фінансово-правова відповідальність: принцип верховенства права (ст. 8 КУ*; принцип рівності; принцип законності ((ст.ст. 29, 61, 62, 124 КУ* (ПКУ ст. 111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється тазастосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових* санкцій (штрафів* та/або пені* (а* якості нормативно-правових актів, несуперечливості їх один одному; б* суворого дотримання та виконання правових приписів усіма суб'єктами фінансового права; в* невідворотності відповідальності таких суб'єктів за винне протиправне діяння*. Принцип гуманізму; принцип справедливості ((ст. 61 КУ* (ПКУ ст.. 113.3. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових* санкцій (штрафів*, не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється*, (ст.. 119 БКУ*.

Принцип одноразовості притягнення до фінансової відповідальності втілюється через призму ст. 61 Конституції України, згідно з якою нікого не можна двічі притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Притягнення до відповідальності одного й того самого суб'єкта за одне і те ж діяння означає перевищення міри фінансово-правової відповідальності. Разом із тим у фінансовому праві є прецедент, коли норми законодавства встановлюють можливість застосування не просто кількох фінансових санкцій за одне правопорушення, а й фінансової санкції на фінансову санкцію (ПКУ ст. 129.6. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом…*.

Принцип ретроактивності (Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів* уточнив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, “стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб”. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам, як вважає Конституційний Суд України, “може бути передбачено шляхом прямої вказівки на це в законі або іншому нормативно-правовому акті”*.

Принцип своєчасності (ПКУ ст. 114.1. Граничні строки застосування штрафних (фінансових* санкцій (штрафів* до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу*.

Принцип невідворотності покарання; принцип системного зв’язку фінансово-правової відповідальності з іншими видами відповідальності ((ПКУ ст. 112.1. Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності* ст. 118 ч.2 БКУ*.

Принцип обґрунтованості (ст.. 124 ч. 2 БКУ*; принцип відмежування фінансової санкції від фінансового обов’язку;принцип доцільності полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності. Зазначають, що труднощі реалізації принципу доцільності при застосуванні фінансових санкцій зумовлені передусім відсутністю законодавчого закріплення цілей фінансово-правової відповідальності;

Міжгалузевим змістом наділений принцип особистого характеру відповідальності.

Фінансово-правова відповідальність як вид юридичної від­повідальності має загальні ознаки, зокрема:

настає лише за скоєне правопорушення;

її носіями можуть бути як колективні суб'єкти (господар­ські товариства, бюджетні організації тощо*, так і індивідуальні (наприклад, фізичні особи—платники податків*, наділені деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні діяння;

базується на застосуванні державного примусу — держав­но-владного впливу уповноважених державних органів на пове­дінку суб'єктів правовідносин, що скоїли правопорушення;

виявляється в обов'язку правопорушника зазнати пока­рання (повий обов'язок, якого не існувало до скоєння правопо­рушення* за свою протиправну поведінку;

має для правопорушника певні негативні наслідки: втра­ту конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади*, ор­ганізаційного (позбавлення дозволу на банківську або іншу фі­нансову діяльність, вилучення й анулювання торговельного патенту*, майнового характеру (накладення штрафу, пені, при­пинення бюджетного фінансування, конфіскація валютних цін­ностей тощо*;

установлюється державою в особі уповноваженого органу відповідно до санкцій норм права, які визначають вид і міру від­повідальності;

є формою негативної реакції держави на правопорушення і суб'єкта, винного у його скоєнні;

реалізується під час правозастосовчої діяльності шляхом дотримання визначеного процесуального порядку та форм, уста­новлених законом.

Водночас фінансово-правовій відповідальності притаманні особливості, пов'язані зі специфікою предмета регулювання фі­нансового права, а саме:

вона має публічно-майновий характер. Публічний харак­тер виражається у тому, що фінансове правопорушення як під­става фінансово-правової відповідальності завдає шкоди публіч­ним інтересам у галузі правового регулювання публічних фінансів; майновий характер полягає у державно-правовому впливі на економічні інтереси суб'єктів, що скоїли фінансове правопорушення;

спрямована на охорону фінансових правовідносин;

підставами для притягнення є: норма фінансового права (нормативна*; діяння (дія або бездіяльність*, яке містить склад фінансового правопорушення (фактична*; рішення судового чи фінансового органу про застосування санкцій (процесуальна*;

залежно від виду фінансового правопорушення прова­дження у справі про фінансові правопорушення може здійсню­ватися в позасудовому порядку, має власний термін давності, підстави зупинення, поновлення, подовження;

унаслідок застосування юридичної відповідальності су­б'єкти фінансових правовідносин (фізичні особи, юридичні осо­би та їх відокремлені підрозділи* зазнають певних втрат, пере­важно майнового характеру;

заходи впливу спрямовані на відшкодуваннязбитку та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансово-правового регулювання, — грошовій;

заходам фінансово-правової відповідальності притаманна кумулятивність, тобто поєднання компенсаційної та каральної мети;

передбачає власні санкції (штраф, пеня, припинення бюд­жетного фінансування*, але може забезпечуватися санкціями й інших галузей права.

Останнє дає змогу говорити окремим дослідникам фінансово-правової відповідальності про міжгалузевий характер від­повідальності за порушення приписів фінансового законодав­ства. Так, при порушенні норм бюджетного законодавства мож­ливе паралельне застосування фінансової відповідальності у вигляді припинення бюджетного фінансування та адміністрати­вної чи кримінальної відповідальності до керівника та/або го­ловного бухгалтера бюджетної установи (розпорядника бю­джетних коштів* залежно від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. Таким чином, фінансово-правова відповідальність досить тісно пов'язана такими видами юридичної відповідальності, як адміністратив­на, кримінальна, цивільна, дисциплінарна.

Найтісніший зв'язок у фінансової відповідальності з адміні­стративною. Адміністративну відповідальність розглядають як різновид юридичної відповідальності, що становить сукуп­ність адміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку Із застосуванням уповноваженими органами (посадовими осо­бами* до осіб, що вчинили адміністративний проступок, перед­бачених нормами адміністративного права особливих санкцій — адміністративних стягнень. Питання про розмежування фінансово-правової відповідальності та адміністративної відповідальності залишається нерозв’язаним. Логіка думки залежить від відношення до фінансового права (як до окремої галузі, як до підгалузі тощо*.

Наприклад, відповідальності за порушення податкового законодавства, розглядається як різновид адміністративної відповідальності. Л. Ю. Кроліс, вважає відповідальність, передбачену за порушення податкового законодавства підвидом фінансової відповідальності, яка в свою чергу є різновидом адміністративної відповідальності як виду юридичної відповідальності в системі права.

Так, виділяючи відповідальність за порушення податкового законодавства як різновид адміністративної відповідальності А. В. Бризгалін зазначав, що вона містить усі ознаки останньої:

є засобом охорони правопорядку;

складається з застосування заходів державного примусу;

наступає лише за правопорушення;

полягає в застосуванні до правопорушника певних негативних наслідків;

наступає на основі норм права і є наслідком винного діяння;

 

. реалізується у відповідній процесуальній формі.

В Водночас О. В. Бризгалін вказує ряд особливостей характеризують податкову відповідальність, до яких відносить:

застосування відповідальності за порушення податкового законодавства врегульовано нормами податкового права;

підставою відповідальності є податкове правопорушення;

відповідальність носить виключно майновий характер, при цьому стягнення фінансових санкцій, як правило, відбувається в грошовій формі; метою адміністративної відповідальності є перш за все припинення (попередження* і покарання, а не відновлення порушених прав. Натомість метою фінансово-правової відповідальності є припинення протиправних дій, поновлення порушених прав та покарання правопорушника.

суб'єктами цієї відповідальності є платники податків;

до відповідальності зобов'язаних осіб залучають податкові органи та органи податкової поліції.

Таким чином, адміністративну та фінансово-правову відповідальність розрізняють за певними підставами.

Спільними для адміністративної та фінансово-правової від­повідальності можуть бути такі ознаки, як спрощена процедура накладання стягнення, органи, що їх застосовують. Норми адмі­ністративного права можуть охороняти фінансові відносини (зокрема, статті 162, 165 Кодексу про адміністративні правопо­рушення України*.

Водночас фінансово-правова відповідальність відрізняється від адміністративної за деякими критеріями. Зокрема:

 

за колом суб'єктів. Суб'єктами адміністративної відпові­дальності можуть бути фізичні особи, з-поміж яких вирізняють спеціального суб'єкта — посадову особу. Суб'єктом фінансової відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також відокремлені підрозділи останніх. Посадових осіб зако­нодавство України не визнає як суб'єктів фінансового правопо­рушення;

за нормативними підставами. Для фінансово-правової та адміністративної відповідальності вони регулюються нормами різного законодавства — фінансового й адміністративного. Хоча норми фінансового законодавства можуть передбачати можли­вість застосування адміністративних заходів впливу (це особли­во притаманне податковому праву*;

за фактичними підставами. Фінансові й адміністративні правопорушення характеризуються специфічним конкретним складом, у кожного своїм;

за процесуальними підставами. Підставою для адміністра­тивної відповідальності є постанова у справі про адміністративне правопорушення, для фінансово-правової — рішення компетентного органу (судового, правоохоронного або фінансового* про накладення фінансових санкцій;

правовими наслідками застосування. Адміністративна від­повідальність полягає в застосуванні до правопорушників штраф­них санкцій, тобто має каральний характер. Специфіка фінан­сово-правової відповідальності — у прагненні компенсувати збитки, завдані несвоєчасним виконанням особою грошових зобов'язань, шляхом застосування компенсаційних санкцій (пе­ня* і в каральному впливі на правопорушника шляхом штраф­них санкцій із метою забезпечити фінансову дисципліну;

 

за процедурою застосування санкцій до правопорушни­ків. Адміністративна відповідальність реалізується як у судово­му, так і позасудовому порядку, в короткі терміни, іноді навіть на місці вчинення правопорушення. До фінансової відповідаль­ності притягують уповноважені органи — як судові, так і спе­ціальної фінансової компетенції. Терміни притягнення до фі­нансової відповідальності можуть бути більшими. Наприклад, у податковому законодавстві такий термін становить 1095 днів від моменту скоєння правопорушення (а в разі неподання своє­часно декларації обмежень у термінах взагалі немає*.

Водночас саме до фінансової й адміністративної відповідаль­ності найчастіше притягують за порушення фінансового зако­нодавства. Причому це властиво і для бюджетного, і для подат­кового, і для банківського законодавства.

Із кримінальною відповідальністю фінансово-правова та­кож має спільні й відмінні риси. Схожими за суб'єктами, об'єк­тами, суб'єктивним і об'єктивним аспектами є кримінальні та фінансові правопорушення (особливо податкові*. Зв'язок фі­нансової відповідальності із кримінальною обумовлюється на­самперед тим, що до предмета кримінально-правового регулю­вання й охорони входить певна частина фінансових відносин. Адже за окремі фінансові правопорушення може наставати як фінансова, так і кримінальна відповідальність. Це стосується ухилення від сплати податків, здійснення валютних операцій.

Разом із тим існують певні відмінності між фінансовою та кримінальною відповідальністю, передусім щодо порядку їх реа­лізації. Кримінальна відповідальність реалізується лише за рі­шенням суду. Фінансова — за рішенням органів, уповноваже­них законодавством на застосування фінансових санкцій. Це можуть бути і податкові органи, і НБУ, і Національна комісія з ре­гулювання ринків фінансових послуг, державна фінансова інспекція.

Різними є й наслідки кримінальної та фінансової відповіда­льності. Адже до кримінальної притягують за злочин у сфері фінансової діяльності, й вона передбачає накладення судимості, конфіскацію майна, штрафи, позбавлення права обіймати пев­ні посади, позбавлення волі в кінцевому рахунку. Фінансова відповідальність настає за скоєне правопорушення і передбачає застосування передусім санкцій відновлювального майнового характеру. Санкції фінансової відповідальності, зазвичай, обме­жуються штрафами, пенею, припиненням бюджетного фінансу­вання.

Подібність фінансово-правової та цивільно-правової відпо­відальності є зовнішньою і вичерпується грошовим (майновим* характером заходів відповідальності, тоді як відмінності між ни­ми обумовлені різними періодами цивільних та фінансових від­носин, набагато суттєвішими. З одного боку, фінансово-правова відповідальність може передбачати в деяких випадках подібні правові засоби (насамперед це стосується пені*. З іншого — фі­нансова відповідальність виникає у відносинах, що супроводжу­ють публічну фінансову діяльність, предметом якої є публічні, а не приватні, фінанси. Саме за цим критерієм відбувається по­діл відповідальності на фінансову й цивільну. Адже держава не використовуватиме розроблених механізмів та інструментарію, не витрачатиме час посадових осіб і державні гроші на вирішення спірних питань між фізичними особами, що вступили у цивільно-правові відносини, навіть якщо вони пов'язані з грошима. Невиконання зобов'язань, вирішення спірних питань у такому разі покладається на сторони цивільного правочину. Сторона, чиї інтереси порушено, ініціюватиме у встановленому законо­давством порядку питання щодо їх захисту та відновлення по­рушених прав. І це є одним з її прав, але не обов'язком.

Натомість у разі порушення публічних інтересів у сфері правового регулювання пуб­лічних фінансів орган державної влади, місцевого самоврядування, інший орган, який представляє державу у фі­нансових правовідносинах, зобов'язаний ужити всіх заходів для припинення фінансового правопорушення і притягнення право­порушника до юридичної відповідальності, передусім до фінансово-правової.

Недарма зазначають, що у приватних правовідносинах основ­ними цілями юридичної відповідальності є припинення проти­правних дій і примусове відновлення порушеного права. У пуб­лічних правовідносинах правопорушення зачіпає інтереси всього суспільства, водночас може мати місце порушення права окре­мих осіб. Відтак публічна відповідальність окрім перерахованих вище цілей матиме на меті покарання правопорушника. Публіч­ну відповідальність встановлює лише закон, тоді як приватно­правову може встановити і договір сторін.