Поняття та особливості адміністрування податків та зборів як елемент податкової системи України

 

Навряд чи статтю 40 Розділу ІІ ПКУ можна віднести до найбільш опрацьованих у цьому кодифікованому акті. Складно узгоджується взагалі назва розділу II «Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів *» з нормами розділу І «Загальні положення» цього Кодексу. Стаття 6 цього Кодексу визначає серед складових податкової системи податки та збори. У цьому ж розділі виникає три ланкова конструкція складо­вих податкової системи: податки, збори та обов'язкові платежі. Що розуміється під останніми — важко з'ясувати як за змістом, так і за формою. У статті йдеться про те, що норми цього розділу застосову­ються до порядку адміністрування та порядку контролю за дотриман­ням вимог податкового та митного законодавства. Але що ж мається на увазі під адмініструванням податків та зборів — законодавець не визначає. Навряд чи його можна зводити виключно до здійснення контролю контролюючими органами.

У нормативно-правових актах юридична категорія «адміністрування податків» поки що не знайшла свого визначення, хоча досить часто використовується політиками та урядовцями, при цьому виявляється нетотожне розуміння її змісту. Для наукової літератури це поняття також є новим.

На думку відомого вітчизняного вченого адміністративіста А. Селіванова, „ адміністрування податків " це „правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу і передбачають застосування методів владно-примусового характеру до платників податків".А. Ластовецький пропонує більш широке визначення адміністрування податків, а саме як „механізм, що включає систему способів та організаційно-правових заходів відчуження уповноваженими державними органами податків і зборів (обов'язкових платежів*".

Адміністрування податків, зборів та інших обов'язкових платежів (податкове адміністрування * слід розуміти як управлінську діяльність публічно-правового характеру, що здійснюється податковими органами, іншими органами державної влади в межах їх компетенції та суб'єктів господарювання, щодо формування державних доходів з метою реалізації функцій податків, яка включає в себе здійснення ними попереджувально-контрольних, адміністративно-примусових, адміністративно-корпоративних, антикризових та інших функцій зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів у порядку, передбаченому законодавством з питань оподаткування. На основі такого розуміння було побудовано Розділ ІІ Податкового кодексу України, який визначає адміністрування податків.

Адміністрування податків згідно широкого підходу до визначення податкової системи включається до її складу. Адміністрування регулює організаційно-управлінську діяльність контролюючих органів, яка за­безпечує застосування податково-правових норм, тобто процедурне регулю­вання податкових відносин. Нормами розділу II Податкового кодексу фактично регулюються податкові процедури, які деталізують дії плат­ників та контролюючих органів при справлянні податків та зборів. Йдеться про облік платників податків, визначення суми податкових чи грошових зобов'язань платника податку, порядок сплати податків та зборів, податкову звітність, погашення податкового боргу платників, податковий контроль, оскарження рішень контролюючих органів та відповідальність за порушення податкового законодавства. Податковий кодекс України не містить поняття “податковий процес”, хоча використовує термін, який за своїм змістом подібний до нього. Це – “адміністрування податків”, визначення якого в податковому законодавстві України також не сформульовано, але яке активно використовується у текстах підзаконних нормативних та розпорядчих актів, особливо органів державної податкової служби.

Метою адміністрування податків є забезпечити виконання платником податків його податкових обов’язків в цілому і, виконання податкового зобов’язання зокрема. Платник податків є не об’єктом, а суб’єктом цієї діяльності.

Адміністрування податків здійснюється спільними діями контролюючих органів, платників податків та пов’язаних з ними осіб. Тому податковий процес можна визначити як врегульований нормами податкового законодавства порядок діяльності учасників податкових правовідносин, спрямований на ефективну реалізацію податково-зобов’язальних і податково-деліктних правових відносин. Змістовною характеристикою податкового процесу є його функціональна спрямованість на впорядкування процесу реалізації основних для податкового права відносин. Податковий процес відрізняється комплексною правовою природою, численними, в тому числі й зворотними, зв’язками між окремими його складовими, хоча в цілому підпорядкований єдиній меті – сприяння і забезпечення своєчасного, правильного і повного виконання платником податку свого податкового зобов’язання.