Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття та правова природа зборів та інших обов’язкових платежів
Ст.6.2 Збором (платою, внеском * є обов'язковий платіж: до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Поява цієї статті в такій редакції є певною новелою податкового законодавства. Уперше в українському податковому законодавстві надано визначення податку та збору. У статті 2 Закону України № 1251-XII від 25.06.1991 р. «Про систему оподаткування» (Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 39. - Ст. 510.* під податком і збором (обов'язковим платежем* до бюджетів та до державних цільових фондів розумівся обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснювався платниками у порядку і на умовах, що визначалися законами України про оподаткування. Тобто розмежування податку та збору залишалося поза увагою законодавця. Така ситуація містила певне протиріччя. По-перше, яким чином розрізняти ці платежі? По-друге, як вони співвідносяться з митом, державним митом і т. д.? По-третє, що таке закони України про оподаткування? Але найбільшою проблемою була конструкція «податку, збору (обов'язкового платежу*». По-перше, вона суперечила ст. 67 Конституції України, яка закріплює обов'язок сплачувати податки та збори (ні про які обов'язкові платежі не йдеться *. По-друге, до обов'язкових платежів належить і низка інших надходжень до бюджету (наприклад, адміністративні штрафи і т. д.*. Саме тому такий підхід чинної редакції Податкового кодексу України є певним досягненням. Аналізуючи справляння податків, необхідно враховувати, що вони є не єдиним джерелом доходів бюджету. Крім власне податків (яким належить провідна роль у формуванні бюджету*, існують й інші види вилучень у бюджети: ліцензійні й реєстраційні збори тощо. Слід також враховувати, що юридичні та фізичні особи здійснюють обов'язкові відрахування в позабюджетні фонди, сплачують інші обов'язкові платежі. Різноманіття форм платежів викликає необхідність визначити, що ж з них є безпосередньо податком, а що — неподатковими платежами. Таким чином, всю систему платежів, які входять до податкової системи, можна розподілити на податки і збори. Якщо до першої групи належать саме податки (податок на прибуток підприємств, плата за землю та ін.*, то друга група складається із зборів (збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів та ін.*. Слід окремо зазначити, що відсутність єдиного підходу до розмежування податкових зборів, їх класифікації створює труднощі, у тому числі й в аспекті характеристики нецільової природи податку.
Від правильного визначення місця кожного виду платежу в системі доходів публічних суб’єктів та, зокрема, в системі обов’язкових платежів, залежить порядок його встановлення та введення, підстави справляння та стягнення. З цією метою необхідно провести чітку межу між окремими видами платежів, основою якої повинні стати не лише позиція законодавця, але і юридична природа та економічний зміст цих платежів. Як зазначає С.В. Разгулін, назва податкового платежу повинна законодавчо формулюватися на основі його сутності, а не навпаки[1]. Частина 2 ст. 6 Податкового кодексу України справляє двоїсте враження. З одного боку, її намагалися максимально наблизити до конституційної вимоги в сплаті податків та зборів (ст. 67 Конституції України*. Тобто виходячи з цієї норми, крім податків та зборів ніяких інших платежів, які мали б цю правову природу, Конституцією не передбачено. Позитивним у цьому сенсі виглядає зникнення конструкції обов'язкових платежів, яка використовувалася Законом України «Про систему оподаткування». Утім законодавець так і не зміг подолати певного протиріччя щодо різноманіття податкових платежів. Поняття збору використовується як родова конструкція до плати та внеску. Це дуже суперечлива та штучна позиція. По-перше, виникає питання щодо їх співвідношення. По-друге, якщо проаналізувати склад загальнодержавних та місцевих податків та зборів (статті 8-10 Податкового кодексу України*, то використовується конструкція податку, збору, плати, мита. Тобто про внесок взагалі не йдеться, і в цьому сенсі ми стикаємося вже з колізією між окремими статтями Загальної частини цього кодифікованого акту. По-третє, із такої редакції ст. 6 залишається незрозумілим місце мита. Наявність навіть бланкетної норми до митного законодавства внесла б більшу визначеність у регулювання цих відносин.
Дуже часто як синоніми вживаються поняття «податок» і «збір». Дійсно, це дуже схожі категорії, але вони перебувають у певному співвідношенні. Тривалий час як певне родове визначення стосовно них використовувалось поняття обов'язкового платежу, яке розглядалося як родове, що охоплювало всю сукупність податків і зборів. Йшлося, фактично, про обов'язкові платежі податкового характеру. Штрафи, стягнення теж мають обов'язковий, але не податковий характер. У широкому розумінні саме обов'язкові платежі податкового характеру як сукупність податків та зборів і становлять податкову систему. Природно податок та збір поєднує низка загальних рис: а* обов'язковість сплати податків і зборів; б* надходження їх до відповідних бюджетів; в* справляння на основі законодавчо закріпленої форми й порядку справляння; г* примусовий характер вилучення у разі несплати в добровільному порядку; ґ* здійснення контролю за їх справлянням спеціально уповноваженими контролюючими органами; д* безеквівалентний характер платежів. Разом з тим, збори відрізняються від податків. Особливості зборів пов'язуються також із певними рисами, які відмежовують їх від податків: 1* за значенням (податки забезпечують до 80 % надходжень у дохідну частину бюджету, збори значно менше*; 2* за метою (податки — задоволення загальносуспільного інтересу; збори — задоволення потреб чи витрат юридичних, фізичних осіб, а також певних потреб або витрат установ*; 3* за обставинами (за характером платежу * (податки — безумовні, індивідуально безвідплатні та нецільові платежі, збір - виплачуються за певних умов, має цільовий характер або справляється у зв'язку з послугою, яка надається платникові державною установою, що реалізує державно-владні повноваження, тобто сплачують у зв'язку з наданням певних прав, послуг, або як відшкодування деяких видатків бюджету*; 4* за характером обов'язку (сплата податку пов'язана із реалізацією чітко вираженого обов'язку платника; збір може характеризуються певною добровільністю дій*; 5* за періодичністю (сплата деяких зборів може мати разовий характер, тоді як сплата податків характеризується певною періодичністю*. Відмінності за періодичністю враховують: періодичність сплати (збори (мито* можуть справлятися як одноразова сплата, податки — певна періодична сплата*; періодичність дій (збори, мито прямо залежать від кількості дій, що породжують зобов'язання по сплаті, податки — не погоджуються з періодичністю дій, наприклад, періодичність сплати податку із власників нерухомого майна відмінного від земельної ділянки не пов'язується з характером використання такого майна*; 6* за відплатністю (яка характерна для мита та зборів, на відміну від податків*. Чіткого законодавчого розмежування мита й збору в Україні на сьогодні немає. Раніше основним критерієм було надходження коштів: якщо до бюджету — мито, якщо на користь організації — збір. За сучасних умов акценти трохи змістилися: збір — платіж за володіння особливим правом; мито — плата за здійснення на користь платників юридично значущих дій при перетинанні митного кордону України.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-12-09; просмотров: 117; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.102.112 (0.009 с.) |