Інституційна концепція системи фінансового права.

Розвиваючи свій підхід до розуміння системи фінансового права, Ю.А. Ровинський зазначає, що систематизація фінансово-правових норм пов’язана з їх класифікацією «у відповідності з видовими особливостями однорідних фінансових відносин»[14]. Проте прикладів так званих видових особливостей, якісних, тим більше субстанціональних відмінностей однорідних фінансових інститутів він ні в даній своїй роботі, ні в інших дослідженнях, на жаль, не наводить.

Більше того, обґрунтовуючи інституціональний поділ радянського фінансового права, Ю.А. Ровинський вступає у протиріччя сам із собою. Зокрема, він пише, що «побудова системи фінансового права за ознакою інститутів, що регулюють мобілізацію і витрачання державою грошових коштів, робить можливим виявити і таку найважливішу особливість радянського фінансового права, як наявність у цій галузі двох видів юридичних інститутів: а* єдині інститути, які охоплюють своїм регулюванням весь комплекс відносин, що належать фінансово-правовому впливу; б* змішані (комплексні інститути* *, у яких даний комплекс фінансових відносин, в порядку послідовності їх виникнення, регулюються не тільки фінансовим правом, але й іншими галузями»[15]. Для виділення у радянському фінансовому праві єдиних інститутів Ю.А. Ровинський застосував критерій видових особливостей однорідних фінансових відносин, інакше кажучи, критерій наявності у фінансовій системі держави відповідного фінансового інституту. Для ілюстрації та підтвердження у фінансовому праві єдиних фінансово-правових інститутів він частіше всього називав групу норм бюджетного права.

Що ж до критерію виділення Ю.А. Ровинським змішаних (комплексних* фінансово-правових інститутів, він робить не логічний відступ від запропонованого ним же принципу формування системи радянського фінансового права на базі системи радянських публічних фінансів та у згадуваній уже його монографії пише: «… включення будь-якого змішаного інституту не лише в систему фінансового права, але й іншої галузі є наслідком того, що один і той же нормативний акт завжди є спільним джерелом права для цих галузей. Отже, для виділення змішаних (комплексних* фінансово-правових інститутів Ю.А. Ровинський застосував критерій джерела фінансово-правових норм (зовнішньої форми права *, чим припустився грубої методологічної похибки з позицій теорії систем та системного аналізу – відійшов від спільного для усіх інститутів фінансового права критерію їх виділення.

Підхід Ю.А. Ровинського щодо критеріїв, механізмів та мотивів виділення фінансово-правових інститутів підтримав, збагатив та розвинув С.Д. Ципкін. У своїй спеціальній монографії, присвяченій аналізу даної проблеми, він послідовно провів ідею про те, що «наповнення» особливої частини фінансового права» «визначається економічним змістом даних відносин, фінансовою системою СРСР» [16]. Проте С.Д. Ципкін не був прихильником ототожнення фінансової системи із системою державних фондів грошових коштів, так і з системою органів, що здійснюють фінансову діяльність держави. Він, зокрема, резонно зауважував, що при розгляді даного питання нормотворцями та правокористувачами «у всіх випадках мова все-таки йде про фінансову систему як сукупність і взаємозв’язок саме фінансових (ширше – економічних* відносин», що правильність саме такого розуміння фінансової системи безспірна[17]. Зокрема, С.Д. Ципкін пише: «Фінансово-правовий інститут відрізняється від усієї галузі фінансового права обсягом предмету правового регулювання. Він регулює лише відносно відособлену частину взаємопов’язаних фінансових відносин, що об’єктивно склалася, у сфері планової акумуляції, розподілу і використання грошових коштів. Звідси і група норм, що утворюють фінансово-правовий інститут всередині галузі права, повинна відзначатися певною специфікою та складати стійку єдність»[18].