Загальноправові та галузеві передумови формування радянських концепцій системи фінансового права.

Право як феномен є невід’ємною складовою частиною людської культури. Звідси історична наступність у розвитку права неминуча. Висхідним началом, загальнометодологічною установкою для радянської юридичної науки на протязі усього періоду її існування та розвитку були вказівки класиків марксизму-ленінізму про те, що «правові відносини, як і форми держави, не можуть бути зрозумілими ні з самих себе, ні з так званого всезагального розвитку людського духу», що «економічна структура суспільства» та «право» співвідносяться між собою як «реальний базис» та «юридична… надбудова»[1]. Чи могло бути інакшим в радянський період суспільного розвитку і чи було інакшим в дійсності розуміння сутності, ролі та місця фінансового права як галузі права, його системи, критеріїв виділення фінансово-правових інститутів тощо?

Головний напрям досліджень вчених юристів-фінансистів у 1918-1939 рр. було визначено розділом «Бюджетне право» першої Радянської Конституції. У першій же статті цього розділу зазначалося: «Фінансова політика Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки в даний перехідний момент диктатури трудящих сприяє основній меті експропріації буржуазії і підготовки умов для всезагальної рівності громадян республіки у сфері виробництва і розподілу багатств. З цією метою вона ставить своїм завданням надати у розпорядження органів радянської влади всі необхідні кошти для задоволення місцевих та загальнодержавних потреб Радянської республіки, не зупиняючись перед вторгненням у право приватної власності»[2]. Тобто, найголовнішим, якщо не єдиним, інститутом фінансового права, який у перший період існування Радянської держави її по справжньому цікавив, був інститут бюджетного права, не випадково возведений в ранг конституційного регулювання.

Така установка першої Радянської конституції та відповідна їй наступна практична політика держави знайшла своє адекватне відображення і в теорії фінансового права – з усієї фінансово-правової проблематики найінтенсивніше розвивалися дослідження з питань інституту бюджетного права. Так, за попередніми підрахунками К.С. Бельського, які він оприлюднив ще в середині 90-х років ХХ століття, з 1918 по 1929 рр. – до періоду прямої заборони розвивати науку фінансового права, що тривав ціле десятиліття – з’явилося понад півсотні серйозних теоретиків бюджетного права. Ними та рядом їх попередників було опубліковано понад 60 лише монографічних досліджень з бюджетно-правової проблематики[3].

Стосовно тлумачення поняття та змісту інституту бюджетного права усі вище зазначені автори продовжували залишатися на позиціях дореволюційної теорії фінансового права про нероздільне існування цього інституту з фінансовим інститутом бюджету, а тому окремо він не досліджувався. Тобто, наука про бюджет та наука бюджетного права також залишалися єдиним цілим.

У перші десятиріччя радянської влади в кількісному плані незрівнянно менше, в порівнянні з бюджетним правом, розроблялися питання загальної теорії фінансового права, особливо його системи, та правові аспекти його інших інститутів. Щодо першої групи досліджень, присвячених питанням загальної теорії публічних фінансів і фінансового права, то у них[4], як і в літературі з бюджетного права, найбільша увага була приділена дослідженню різноманітних аспектів знову ж таки бюджетних відносин. Питання системи публічних фінансів Радянської держави у різних підручниках висвітлювалися по різному, що можна зрозуміти з огляду на становлення та швидку еволюцію самої фінансової системи держави. З поміж інших інститутів публічних фінансів та фінансового права СРСР цього періоду найбільша увага, після бюджетного права, була приділена дослідженню податків, їх суспільної природи та субстанціональних якостей[5]. Проте і тут переважав не правовий, а економічний аналіз.[6].

З цих же методологічних позицій у період 1918 – 1929 рр. досліджувались радянськими економістами-фінансистами та юристами-фінансистами інститути державного кредиту[7], грошей та грошового обігу[8], фінансового контролю[9] та інші. Проте ні радянську науку фінансового права в цілому, ні наявні концепції інституту фінансового права вони не збагатили ні новими підходами та постановками питань, ні новими узагальненнями, положеннями, оцінками та висновками.

В радянський період найбільш поширеними були три правові концепції системи фінансового права: фондова, інституційна та посуб’єктна, які на даний момент мають вплив на розвиток підходів до системи фінансового права.