Основоположні принципи фінансового права: поняття, правова природа.

Розкриваючи конституційні засади фінансового права неможливо обійти основоположні принципи у сфері публічних фінансів. На жаль, Радянська правова доктрина, відзначаючи важливу роль принципів права у правотворчості та правозастосуванні, водночас не визнавала за ними статусу джерела права в буквальному розумінні слова. Це аргументувалось тим, що принципи права не мають власної форми вираження, а володіють формою того акту, складо­вою частиною змісту якого вони є. Справа в тому, що за умов ототожнення права і за­кону, яке мало місце у радянський період, конституційні засади і зміст законодавства належало виводити тільки із самого законодавства.

На думку Воронової Л. К., принципи не є джерелом права, в тому числі і фінансового права. Принципи права визначаються джерелом лише там, де в державі панує природно-правова доктрина права або в мусульманських державах.

В Україні представники «класичної» радянської доктрини не визначають принципи джерелом права, тим більше в фінансовому праві, де фінансові відносини існують виключно у формі правовідносин. А суд не виносить рішення на підставі таких приписів, як справедливість, громадська безпека тощо на відміну від європейського суду з прав людини, рішення якого ґрунтуються на природних принципах права.

Проте, згідно природно-правової доктрини фінансового права, ми вважаємо їх джерелом. Апелюючи до відомих представників у сфері публічних відносин.

На нашу думку, розуміння принципів права, що склалося в цивілізованих країнах світу, було б доречним поширити і в Укра­їні. І хоч принципам права не завжди притаманні достатня чіткість і стабільність змісту, в нинішніх умовах переходу до ринкової еко­номіки, коли реформування правової системи нерідко відстає від потреб практики, принципи права могли б стати засобом її корек­тування, сприяти усуненню пробілів в праві, в тому числі й фінан­совому праві України.

Як справедливо відзначає німецький юрист-фінансист К.Фогель, "для фінансової системи з чинного правового регулювання (виділено мною - Г.Р.* робляться специфічні висновки, які стосу­ються безпосередньо фінансового права" (виділено мною -Г.Р.*. Отже, "поряд з писаним виступає більш широке, неписане право Основного закону" (виділено мною - Г.Р.*, тобто, його принципи. Причому, продовжує К.Фогель, "конституційне фінан­сове право не може залежати від випадковості, згідно з якою одні питання знайшли в тексті Конституції повне відображення, а інші - ні". Незалежно від того, знайшли чи ні принципи правового регулювання публічних фінансів своє формальне закріплення у Конституції, вони не можуть бути порушені без негативних наслідків для практики цієї діяльності. Закріплення даних принципів у Конституції держа­ви чи інших законах тільки більш послідовно та надійно забезпечує їх практичну реалізацію, і не більше, а принципами вони є за своєю правовою природою.

Цей дозаконний і в певній мірі навіть надзаконний характер принципів фінансового права, як і права взагалі, сприяє втіленню в життя та захисту основ конституційного ладу, конституційних прав та свобод людини і громадянина. Правові принципи спрямо­вують та пов'язують законодавчу, виконавчу і судову гілки влади, виступають щодо них у якості своєрідних еталонів, зразків. Як пи­сав відомий російський юрист-фінансист О.М.Козирін, принципи права як основа нормативного регулювання є певним камертоном усієї наступної нормотворчості. Вони гарантують безперервність, послідовність законодавчого процесу, забезпечують взаємозв'язок права та законодавства, адаптують відповідну нормотворчість держави до особливостей традиційної правосвідомості населення. Отже, за своєю правовою природою принципи фінансового права є органічною складовою, ядром її фінансово-правової доктрини. Са­ме у них ця доктрина найпослідовніше проявляє свою онтологічну сутність, найглибше розкривається її зміст, найчіткіше визна­чаються межі фінансової діяльності держави та фінансового права.

Розуміння суті фінансового права з позицій соціального на­туралізму, згідно якого у творенні фінансового права природа відіграє ту роль, що створює об'єктивні фінансові відносини, в тому числі й у сфері публічних фінансів, а держава відіграє ту роль, що надає цим природнім розподільним та перерозподільним відносинам адеква­тні правові форми, і не більше не тільки робить можливим, але й з необхідністю вимагає бачити найважливіше джерело фінансового права у його принципах. Такий підхід до розуміння джерел фінансового права не вписується у загальноприйняту на всьому постсоціалістичному просторі позитивістську доктрину джерел права, яка є дещо модернізованою радянською нормативістською доктриною джерел права, проте для юристів цивілізованих країн Заходу він не є чимось новим.

Начало формы