Поняття фінансової еквівалентності

 

Упрактиці фінансових операцій нерідко виникають си­туації, коли треба певні боргові зобов'язання замінити на інші з більш віддаленим строком платежу (процеси пролонгації, реструк­туризації боргу та ін.); чи поєднати декілька платежів (процеси консолідації та ін.), або навпаки, один платіж поділити на декіль­ка часток (процеси дроблення та ін.). То­му виникає питання коректного порівняння вартісних та часових характеристик таких фінансових угод.

Порівняльний аналіз та узгодження умов фінансових операцій ґрунтується на принципі фінансової еквівалентності.

Фінансова еквівалентність — паритет (рівність) різних за номіналом вартісних величин та / або норм дохідностей фінансо­вих угод, які належать до різних моментів часу. Вони залежать від наступних базових параметрів:

— розміру середньоринкової ставки дохідності;

— методики нарахування процентів;

— строку та періодичності нарахування коштів;

— початкової та / або кінцевої суми коштів.

У разі необхідності зміни (коригування) будь-якого з базових параметрів фінансової угоди, виникає питання визначення екві­валентних грошових сум та / або ставок (норм) дохідності, які відповідають новим умовам фінансової угоди.

Еквівалентні вартісні величини — це суми коштів, які у ра­зі зведення до одного моменту часу стають однаковими.

Еквівалентні норми дохідності — це ставки дохідності, які, не дивлячись на різні способи та / або строки нарахування чи утримання коштів, у разі зведення до однакових часових одиниць виміру (зазвичай говорять про річну дохідність) стають однако­вими.

Моделювання еквівалентних параметрів фінансових угод є важливою науково-практичною складовою фінансових розрахунків. Причому, при розгляді реальних проблемних питань, які ви­никають у практичній діяльності на фінансовому ринку, задачі щодо фінансової еквівалентності можуть бути комплексними, багатокроковими та багатофакторними, отже, досить складними та нетривіальними з погляду фінансових обчислень.

Приклади, які наведені нижче є суттєво спрощени­ми, однак, вони дозволяють розглянути основні засади фінансо­вої еквівалентності.

Обрахунки щодо фінансової еквівалентності зазвичай потре­бують спеціальних обчислювальних засобів. Для розв'язання задач використовують довідкові фінан­сові таблиці множників нарощування, дисконтування та утримання, а також електронними таблицями MS Excel.

Приклад 4.1.

Треба порівняти, що більше за ставкою складних процентів r = 7 % - 1000 грн. сьогодні чи 2000 грн. через 8 років.

Для коректного порівняння грошових сум, що належать до різ­них часових інтервалів, необхідно звести ці вартісні величини до одного моменту часу (розглядалося у темі 1).

Зрозуміло, що будь-яку з цих двох сум можна зводити до до­вільного моменту часу. Однак, раціональними є два варіанти: ви­значення теперішньої вартості від номінальної суми 2000 грн. або знаходження майбутньої вартості через 8 років від номінальної суми 1000 грн.

Розглянемо обидва способи.

Перший спосіб — дисконтування 2000 грн. З використанням таблиці множників дисконтування складних процентів (таблиці теперішньої і майбутньої вартості), маємо:

Отже, за цією ставкою дохідності, 2000 грн., які будуть отри­мані через 8 років, на сьогодні є більшими за 1000 грн.

Другій спосіб — нарощування 1000 грн. За допомогою табли­ці множників нарощування складних процентів (таблиці теперішньої і майбутньої вартості), отри­маємо:

Отже, за цією ставкою дохідності, інвестовані сьогодні 1000 грн. через 8 років є меншими за 2000 грн.

Таким чином, порівнюючи ці дві вартісні величини як на по­чатковому, так і на кінцевому (через 8 років) етапі, можна зробити висновки, що за цих вихідних умов доцільніше обирати 2000 грн. через 8 років.