Споживчі кредити та аналіз схем споживчого кредитування

 

Останні декілька років в Україні активно розвивається ринок споживчого кредитування. Цей вид кредитування призна­чений для фізичних осіб, які використовують позичені кошти на купівлю побутової техніки, інших електронних пристроїв, авто­мобілів тощо. Кредиторами виступають комерційні банки, що спе­ціалізуються на роздрібному бізнесі, кредитні спілки, союзи та інші фінансові організації.

Зазвичай такі кредити є короткостроковими, а виплати за ними є щомісячними. Типова схема розрахунків за цією кредит­ною угодою ґрунтується на методиці фінансових рент.

Отже, основною відмінністю схем споживчого кредитування від схем лізингових платежів є наявність кількох виплат протягом кожного періоду.

Якщо припустити, що за наявної річної кредитної ставки r виплати здійснюють т разів протягом одного року, то канонічна формула (6.8) для обчислення розміру періодичного платежу R набуде такого вигляду:

 

                                                                           (6.15)

 

Аналогічно з рівнянням (6.15) можна перетворити й вищенаведені формули (6.9)..................... — (6.14) для випадку, коли т > 1.

Оскільки, у споживчому кредитуванні зазвичай т = 12, то за наявності місячної, а не річної ставки за кредитом, можна застосо­вувати й рівняння (6.8).

Зрозуміло, що при проведенні розрахунків за допомогою фун­кції ПЛТ() у М S Ехсе l; для визначення розміру щомісячного пла­тежу, необхідно спочатку перевести кредитну ставку та строк кредитування до місячних значень.

Аналізуючи схеми споживчого кредитування, маємо зазначи­ти, що кредитні установи, при видачі споживчого кредиту, окрім кредитної ставки, застосовують до позичальника різноманітні ко­місії та інші початкові платежі. Всі ці скриті виплати призводять до значного „удорожчання” кредиту для позичальника. Тому ключовим питанням стає визначення не задекларованої кредит­ною установою, а реальної ставки дохідності за кредитною опе­рацією.

Зазвичай, обчислення розміру періодичного платежу R здійс­нюють за формулою (6.15) на основі загальної величини позики С. Однак, визначаючи реальну дохідність кредитора, необхідно враховувати, що за наявності додаткових комісій у розмірі А, по­зичальник насправді отримує суму у розмірі лише (С— А).

Тоді, позначивши реальну ставку дохідності як у, запишемо таке рівняння фінансової еквівалентності:

 

                                               (6.16)

 

 

Розв'язок рівняння (6.16) відносно у покаже реальну ставку дохідності кредитної операції.

Зрозуміло, що за великої кількості виплат рівняння (6.16) з не­відомим у стає багаточленом високого ступеня, тому розв'язання такого рівняння передбачає використання спеціальних обчислю­вальних засобів.

Побудувати графік погашення боргу можна за 2 варіантами: за рівними сумами та рівними терміновими платежами. У першому випадку графік складається із заборгованості, основного погашення боргу, сплачених відсотків та суми до сплати. В цьому випадку відсотки нараховуються на суму заборгованості, що кожного року зменшується.

У другому випадку, графік містить лише саму суму до сплати (з урахуванням основної суми боргу і відсотків). Дана сума розраховується за формулою:

 

,

 

де S- сума боргу;

r- річна відсоткова ставка.