Завершення дипломатичної місії.

Припинення дип місії

Мова може йти як про припинення функт окремих дип агентів, так і про припинення діяльності представництва, згідно ст 43 – фунція припиняється після повідомлення АД державі П про те, що функції дип агента припинено, після повідомлення ДП акредит-й державі, що вона відмовляється визнавати дип агентства співробітником представництва. На відміну від початку місії, згоди з боку ДП – не потрібно чи навпаки.

АД може відкликати Главу дипп в іншій державі, залишаючи тимчасово повіреного, щоб виявити цим своє незадоволення діям держави перебування.

Це ще не є розірванням дип відносин, а лише попередження про можливість такого розірвання.

Крім передб ВК 61 підстав, працівники дип служби можуть бути достроково відкликані згідно ЗУ про дип службу України у таких випадках:

- Службової необхідності

- За станом здоров’я

- Невиконання, неналежне виконання службових обов’язків

- Вчинення дій, що ганьблять дип агента

- Вчинення членами їх сімей дій, що можуть призвести до негативних наслідків при подальшому перебуванні працівника дип служби у довготерміновому відрядженні. Ст 22

 

АД може у будь-який час зажадати відкликання глави чи члена дипП не мотивуючи при цьому своїх дій.

Ст 9 ВК – Дпереб може в будь-який час без мотивування, повідомити АД про Главу – персона нонграта, чи інший член небажаний.

 

При виникненні такої ситуації – АД відкликає цю особу або припиняє її функції у представництві. Якщо АД відмовиться виконати або не виконає впродовж розумного терміну свої зобов’язання, ДПереб може відмовитися визнавати таку особу співробітником представництва. 24-48 годин. Потім така особа втрачає дип імунітети та привілеї.

Оголошення Глави стосується лише особи та не поширюється на інших членів дипп

 

Всі випадки стосуються окремих членів дип персоналу, а не вцілому дипП

 

Відкличні грамоти – документ, що повідомляє про відкликання дип представника із займаної ним посади, вони адресовані Главі ДПереб і підписані Главою ДА

 

Припинення діяльності установи (дип функцій):

- Завершення (призупинення) дип зносин між державами – може настати як у зв’язку з економ (не завершення, а припинення діяльності представництва. Дип відносини можуть підтримуватися через дип пред у сусідній державі) так і політ причин (загострення відносин, політ демонстрація з боку однієї держави)м’якше порівняно з розірванням дип відносин така форма реакції дає змогу поновити дип відносини за взаємною згодою сторін. В цьому випадку можливе повернення навіть того ж представника (глави), що неможливе при розірванні дип відносин.

- Розірвання дип відносин – при суттєвому погіршенні стосунків, напередодні чи під час збройного конфлікту між ними. Індив та колект розрив дип відносин

- Збройний конфлікт між державами

- Втрата М правосуб’єктності

- Розпад чи об’єднання Д

При розірванні дип відносин перестають функціонувати дип представництва в обох державах.

Причини можуть бути повідомлені в ноті або в офіційному комюніке. Але це не обов’язково.

    З моменту розірвання дип відносин припиняються функції дип працівника. Голова дип представництва – центральне місце. Його імунітет зберігається впродовж розумного терміну, яки потрібен для того, щоб покинути кордони прийм Д. якщо представник умисно зволікає з відбуттям, може бути повідомлено про розгляд його як приватної особи. Навіть, у випадку збройного конфлікту, Д переб зобов’язана надати сприяння для невідкладного виїзду осіб, що користуються привілеями та імунітетами та не є громадянами країни-перебування та членів їх сімей, незалежно від їх громадянства.

Після розірвання дип відносин, втрачають право на дип захист. За винятком тих випадків, коли розірвання дип відносин не супроводжується розірванням консульських відносин.

 

ВК про право МД ст 74

Розрив дип відносин не впливає на правові відносини, встановлені між ними договором, за винятком випадків, коли наявність дип або консульських відносин потрібна для виконання договору.

Розрив або відсутність конс відносин не перешкоджає укладенню договорів між цими державами. Укладення не впливає на стан консульських відносин.

     У процесі МВ можуть існувати факти розірвання ДВ, між державами-членами МО. Така ситуація можлива лише в тих випадках, коли функціонування відповідної МО не зобов’язує до офіційних відносин між цими державами-членами для розв’язання спільних завдань.

 Ще одна підстава для припинення МВ – втрата М правосуб’єктності державою. Такий факт буде правомірним, лише якщо відбувається з дотриманням норм нац. права, МП та при добровільному волевиявленні народу.

    Докорінна зміна державного ладу в Д яка акредитувала своїх дип представників, або яка їх приймає. Існує відповідний термін, протягом якого держава, в якій відбулися докорінні зміни, має підтвердити повноваження своїх дип представників або зробити запит агреману, стосовно новопризначених осіб. Новостворені вищі держ органи при суттєвих змінах конст ладу, зазвичай не визнають попередніх вірчих грамот і передбачають відповідний термін, впродовж якого вірчі грамоти мають бути представлені.

З часу втрати юр сили старих вірчих грамот і до часу вручення нових – глава дип представництва, саме пр-во і весь персонал продовжують функціонувати і на них поширюються відповідні привілеї

     У разі розриву Д перебування повинна поважати і охороняти приміщення дип представництва, його майно та архіви.

Акредитуюча Д може ввірити майно третій Д, прийнятній для Д перебування, ст 45 ВК про дип зносини

+

 

Щодо питання припинення функцій дипломатичних агентів, то Віденська конвенція в ст. 43 передбачає, що це може мати місце в таких випадках:

· після повідомлення акредитуючою державою держави перебування про те, що функції дипломатичного агента припинено» (переведення на іншу роботу, через хворобу або в зв'язку з виходом у від­ставку);

· після повідомлення державою перебування акре­дитуючої держави, що згідно з п. 2 ст. 9 вона відмовляється визнавати дипломатичного агента співробітником представ­ництва». Фактично у ст. 9 (п. 2) Віденської конвенції перед­бачена правова можливість оголосити того чи іншого дипло­матичного агента «персоною нон грата». В п. І згаданої статті тлумачиться поняття «persona non grata»: «Держава перебу­вання може в будь-який час, не будучи зобов'язана моти­вувати своє рішення, повідомити акредитуючу державу, що глава представництва або будь-хто із членів дипломатичного персоналу представництва є persona non grata або що будь-який інший член персоналу представництва є неприйнятним. У такому разі акредитуюча держава повинна відповідно відкликати дану особу або припинити її функції' в предс­тавництві. Ту або іншу особу може бути оголошено persona non grata або неприйнятною до прибуття на територію дер­жави перебування».

Причини оголошення «persona non grata» або особою «неприйнятною» можуть бути різними. Проте всі вони зво­дяться, як правило, до одного ряду. Це —неповага до законів та звичаїв країни перебування, втручання в її внутрішні справи, зловживання дипломатичними привілеями та імуні­тетами, заяви, які розцінюються як нетактовні або образливі щодо країни перебування тощо. Все це, звичайно, квалі­фікується як «діяльність, несумісна із статусом дипломатичного агента», наслідком чого і є вимога до акредитуючої держави відкликати даного дипломата і припинити його функції в представництві.

З юридичної точки зору оголошення того чи іншого співробітника дипломатичного персоналу або навіть глави представництва «persona non grata» не веде автоматично до припинення діяльності самих дипломатичних представництв, оскільки воно, по своїй суті, має чисто персональний харак­тер. Проте на практиці це нерідко призводить до ускладнення відносин між відповідними країнами, зокрема, до відкли­кання, як адекватного заходу, частини персоналу пред­ставництва або його глави.

Крім уже згаданих вище підстав для припинення діяль­ності дипломатичних агентів, існує ще ціла низка причин умовно об'єктивного характеру. Так, особиста місія авто­матично припиняється у зв'язку із смертю самого посла або глави держави, який направив чи прийняв посла у країнах з монархічною формою правління. В таких випадках для поновлення місії вважається необхідним вручати нові вірчі грамоти — або новим послам, або новому главі держави перебування. І навпаки, у країнах з республіканською фор­мою правління смерть президента або закінчення терміну його діяльності на цьому посту як в акредитуючи державі, так і країні перебування не викликає необхідності вручення нових вірчих грамот діючими послами, їхня особиста місія може продовжуватися, якщо тільки новий глава держави не прийме рішення про заміну послів за кордоном у зв'язку з приходом до влади нової адміністрації.

Припинення діяльності дипломатичних представництв у цілому як органів держави за кордоном може відбуватися в таких випадках:

· коли дипломатичні відносини між даними державами розірвано і тимчасово припинено;

· коли між ними виник стан війни;

· коли в акредитуючій державі або країні перебування відбуваються докорінні соціально-економічні та політичні зміни і нове державоутворення не висловлює наміру продовжувати дипломатичні відносини;

· коли одна із двох держав, що підтримують між собою дипломатичні відносини, перестає існувати як суб'єкт міжнародного права і, об'єд­нуючись з іншою, утворює новий суб'єкт міжнародного права.

18. Структура дип представництва

Радники посольства здійснюють самостійне керівництво певними сферами діяльності (політичні, економічні, культурні), підпорядковуючись вказівкам посла. У разі відсутності посла його заміняє один з радників; у цей період він несе повну відповідальність за діяльність дипломатичного представництва і має статус посла. Крім того, у склад представництва входять 1-й секретар, 2-й секретар, 3-й секретар, аташе, серед яких виділяють спеціальних і військових. Спеціальні (з науки і техніки, з праці, економіки, фінансів) є висококваліфікованими спеціалістами в даній галузі діяльності й працюють у країні перебування за своєю кваліфікацією. Вони мають зміцнювати контакти у тій сфері, яка їм довірена і в якій вони є спеціалістами. Військовий аташе може бути один, представляючи збройні сили своєї країни у цілому, але їх може бути декілька, відповідно до родів військ, у тому числі військово-морський і військово-повітряний. Прес-аташе завідує питаннями преси та інформації представництва. Всіх аташе іноді об'єднують поняттям "аташат".

Склад адміністративно-технічного персоналу формується з громадян держави, яка акредитує. Обслуговуючий персонал може бути набраний з громадян країни перебування, але приймаються на службу в дипломатичне представництво за згодою органів державної влади цієї країни.

Персонал дип представництва

ВК ст1

3 категорії

1. Дипломатичний персонал – члени пр-ва, які мають дип ранг. Дипломатичні Агенти – Глава пр-ва або члени дип пр-ва.

Глава (положення про дип представництво У закордоном ст 4) – головний представник України в Д перебування, здійснює загальне керівництво, координацію та контроль за діяльністю всіх установ України, спеціалістів, делегацій, які перебувають у цій державі. Глава – посол, посланник або повірений у справах. Керівники усіх укр. постанов і делегацій, представники і гр-ни У в іноземній державі зобов’язані неухильно виконувати вказівки посла в цій державі і подавати йому необхідну допомогу, сприяти здійсненню покладених на нього завдань.

Посол У (посланник) – призначається указом ПУ за поданням міністра ЗС у разі отримання агреману на це призначення. Повірений у справах та інші члени дип персоналу призначаються наказом міністра ЗС.

Глава, члени дип персоналу У можуть бути тільки гр-ни У (ст 7 Положення)

Клас до якого повинен належати глава та кіл-ний склад предст-ва встановлюється двосторонньою угодою.

Глава – розробка дип політики, доведення до уряду Д переб думки власного уряду з найважливіших питань, що стос загальних інтересів; доповідь своєму МЗС про події політ та економ хар-ру в Д переб; про точку зору третіх сторін на ці питання, які розміщені в ЗМІ, або дипломатів

Обізнаність у сфері впливових людей, щодо Д переб, офіційна та особиста поведінка, яка має зміцнювати репутацію держави своєї. Своєю діяльністю спирається на дип персонал.

Дип персонал наділений повноваженнями щодо здійснення офіц. зносин від імені своєх держави і мають для цього спец підготовку.

Члени дип персоналу – члени пр-ва, які мають дип ранг. Правова основа діяльності дип служби в Україні – ЗУ про дип службу - дип працівник – держ службовець, який виконує дип або консульські функції в Укр чи закордоном та має відповідний дип ранг.

Дип службовці проходять дип службу на дип посадах системи органів дип служби.

Та проходять службу на відповідних посадах в Адміністрації ПУ. Також на відповідних посадах структурних підрозділів Апарату ВРУ і секретаріату КМУ.

Вимоги до дип представників:

- Бути гр-м України

- Мати відповідну фахову освіту

- Необхідні проф. і ділові якості

- Володіти державною та іноземними мовами

- За станом здоров’я можуть бути направлені у довготермінове відрядження.

Не м.б прийнятими на дип службу особи:

- Встановлені обмеження в ЗУ про держ службу.

Приймаються на конкурсній основі, крім тих випадків, коли призначення на дип посади здійснює ПУ.

Особи, які вперше приймаються – складають присягу.

Дип представникам присвоюються відповідні ранги

– надзвичайний повноваження посланник 1,2 класу, радник 1,2 кл, перший-третій секретар, аташе.

Дип представник, якому присвоєно дип ранг перебуває у ньому довічно і може бути позбавлений дип рангу лише за вироком суду.

Термін перебування дип представників у певних рангах – аташе, 3,2 секр 2 кл – 2р, радн 2 кл – 3 роки, радн 1 кл, посол 2-1 кл – не встановлюються

В окремих випадках за значні успіхи в роботі, мб присвоєно черговий ранг достроково – ст 17 ЗУ про дип службу

Ротація. Можуть направлятися у довготермінове відрядження з урахуванням проф. підготовки – до 3 р у держави зі складними клімат умовами та нестабільною політ ситуацією. 1.5 не спрямовується

Можливі заохочення – подяка, грошові, ранги

м

2. Адмін.-технічний – співробітники дип установи, які здійсн адмін.-техн обслуговування представництва (бухгалтери, шифрувальники, референи, стенографісти та ін)

Не мають дип рангу і дип паспорта. Не зазначаються у списку членів дип корпуса. Привілеї та імуніт – обсяг вужчий.

Ст 9 ЗУ про дип службу. – м.б гр-ни У, які мають відповідну фахову освіту, проф. та ділові якості, володіють держ і як правило, іноземною мовами, за станом здоров’я м.б направлені у довготермінове відрядження. 

3. Обслуговуючий персонал – члени персоналу пр-ва, які викон обов по обслуг пр-ва. Ліфтери, садівники, охоронці, кухарі і тд.

Приватні домашні і не є службовцем держави.

Корист імунітетами лише стосовно дій, пов’язаних з виконанням ними обов’язків.

 

19. правовий статус торгівельно-економічної місії у складі дип представництва України за кордоном

Правовий статус торговельно-економічної місії у складі дипломатичного представництва України за кордоном регламентується Положенням, затвердженим Указом Президента України від 30 квітня 1994 р. (зі змінами від 22 вересня 2000 р. № 1082/2000) «Про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном».

Торговельно-економічна місія у складі дипломатичного представництва України за кордоном (далі — торговельно-економічна місія) представляє та захищає в державі перебування інтереси України в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Торговельно-економічна місія підпорядковується главі дипломатичного представництва України за кордоном (далі — дипломатичне представництво), який здійснює контроль за її роботою.

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України організовує роботу торговельно-економічної місії в державі перебування відповідно до зазначеного Положення.

Торговельно-економічна місія у своїй діяльності керується міжнародними договорами України, Конституцією України та законами України, іншими актами законодавства України, цим Положенням, а також вказівками Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства закордонних справ України, а в частині реалізації завдань щодо захисту економічних інтересів України у сфері оподаткування — вказівками Державної податкової адміністрації України.

Основними завданнями та функціями торговельно-економічної місії є такі:

захист економічних інтересів України, у тому числі у сфері оподаткування, та прав суб’єктів підприємницької діяльності України в державі перебування;

сприяння розвитку торговельно-економічних зв’язків України, залученню іноземних інвестицій у пріоритетні сфери економіки України й виконанню міжнародних договорів України, укладених з державою перебування;

інформування Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства закордонних справ України та інших органів виконавчої влади України про цінову, податкову, тарифну політику, яку проводить держава перебування, стосовно товарів, що експортують з України;

підготовка висновків щодо доцільності імпорту товарів та послуг, залучення кредитів з держави перебування, виходячи із запропонованих державою перебування цін, тарифів, кредитних ставок тощо.

Торговельно-економічна місія відповідно до покладених на неї завдань:

вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, технічний рівень виробництва й рівень якості продукції провідних галузей держави перебування, кон’юнктуру ринку товарів та послуг, інформує Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство закордонних справ України з цих питань, а в разі потреби — інші зацікавлені міністерства, центральні органи виконавчої влади України, установи та організації;

 

20. персонал дип представництва. Проблема розмежування категорій персоналу дип пр-ва