Функції. Засоби здійснення консульських функцій.

Консульскими функциями являются: а) защита в государстве пребывания интересов представляемого
государства и его граждан (физических и юридических лиц) в
пределах, допускаемых международным правом; b) содействие развитию торговых, экономических, культурных и
научных связей между представляемым государством и государством
пребывания, а также содействие развитию дружественных отношений
между ними иными путями в соответствии с положениями настоящей
Конвенции; с) выяснение всеми законными путями условий и событий в
торговой, экономической, культурной и научной жизни государства
пребывания, сообщение о них правительству представляемого
государства и представление сведений заинтересованным лицам; d) выдача паспортов и проездных документов гражданам
представляемого государства и виз или соответствующих документов
лицам, желающим поехать в представляемое государство; е) оказание помощи и содействия гражданам (физическим и
юридическим лицам) представляемого государства; f) исполнение обязанностей нотариуса, регистратора актов
гражданского состояния и других подобных обязанностей, а также
выполнение некоторых функций административного характера, при
условии что в этом случае ничто не противоречит законам и правилам
государства пребывания; g) охрана интересов граждан (физических и юридических лиц)
представляемого государства в случае преемства "mortis causa" на
территории государства пребывания в соответствии с законами и
правилами государства пребывания; h) охрана в рамках, установленных законами и правилами
государства пребывания, интересов несовершеннолетних и иных лиц,
не обладающих полной дееспособностью, которые являются гражданами
представляемого государства, в особенности когда требуется
установление над  такими лицами какой-либо опеки или
попечительства; i) с соблюдением практики и порядка, принятых в государстве
пребывания, представительство или обеспечение надлежащего
представительства граждан представляемого государства в судебных и
иных учреждениях государства пребывания с целью получения, в
соответствии с законами и правилами государства пребывания,
распоряжений о предварительных мерах, ограждающих права и интересы
этих граждан, если, в связи с отсутствием или по другим причинам,
такие граждане не могут своевременно осуществлять защиту своих
прав и интересов; j) передача судебных и несудебных документов или исполнение
судебных поручений по снятию показаний для судов представляемого
государства в соответствии с действующими международными
соглашениями или, при отсутствии таких соглашений, в любом ином
порядке, не противоречащем законам и правилам государства
пребывания; k) осуществление предусматриваемых законами и правилами
представляемого государства прав надзора и инспекции в отношении
судов, имеющих национальность представляемого государства, и
самолетов, зарегистрированных в этом государстве, а также в
отношении их экипажа; l) оказание помощи судам и самолетам, упомянутым в пункте k
настоящей статьи, и их экипажу, принятие заявлений относительно
плавания судов, осмотр и оформление судовых документов и, без
ущерба для прав властей государства пребывания, расследование
любых происшествий, имевших место в пути, и разрешение всякого
рода споров между капитаном, командным составом и матросами,
поскольку это предусматривается законами и правилами
представляемого государства;

 

Характеризуючи перелік засобів, необхідних для здійс­нення консульських функцій, слід зазначити, що вони, по суті, мають універсальний характер, тобто аналогічні тим, що забезпечують діяльність дипломатичних представництв. Так, зрозуміло, що для нормального функціонування консульств їм, насамперед, необхідні відповідні приміщення. Проциту­ємо ст. 27 із Консульської конвенції між Україною та Ру­мунією від 3 вересня 1992 р.: «1. Держава перебування повинна або сприяти акредитуючій державі у придбанні на своїй території, згідно з своїм законодавством і правилами приміщень, необхідних для S консульської установи, або надати допомогу останній в отриманні приміщень іншим чином. 2. Вона повинна також, у випадку необхідності, надавати допомогу консульській установі в отриманні при­датних приміщень для й працівників».

Одним із найважливіших засобів здійснення консульських функцій є також безперешкодні зносини консульських закор­донних установ з центральними органами зовнішніх зносин своєї держави, а також із дипломатичними та іншими кон­сульськими представництвами в країні перебування. Ця норма закріплена у ст. 35 Консульської конвенції. Вона передбачає, зокрема, що «при зносинах з урядом, дипло­матичними представництвами та іншими консульськими установами акредитуючої держави, де б вони не знаходились, консульська установа може користуватися будь-якими прийнятними засобами, включаючи дипломатичних та кон­сульських кур'єрів, дипломатичні та консульські валізи та закодовані або зашифровані депеші. Проте встановити радіопередавач і користуватися ним консульська установа може лише за згодою держави перебування». Щодо шляхів та методів пересилки консульської валізи, то практично засто­совуються ті ж правила, що визначають транзит дипло­матичної пошти. Консульську валізу перевозить консуль­ський кур'єр, який забезпечується офіційним документом. У ньому вказується статус консульського кур'єра та кількість місць, що складають консульську валізу. Віденська конвенція передбачає, що «за винятком випадків, коли є згода держави перебування, він (консульський кур'єр.— Авт.) не може бути ні громадянином держави перебування, ні, якщо він не є громадянином акредитуючої держави, особою, яка постійно проживає у державі перебування» (ст. 35, п. 5). Крім того, консульську валізу можуть перевозити консульські кур’єри ad hoc, а також командири суден та цивільних літаків при наявності офіційного супроводжувального документа із за­значенням кількості місць, що складають дипломатичну валізу.

Незаперечною умовою високоефективної діяльності кон­сульської установи є свобода пересування консульських поса­дових осіб. Це правило закріплене у ст. 34 Віденської кон­венції про консульські зносини і міститься практично в усіх двосторонніх консульських конвенціях, оскільки воно є основоположним принципом всієї філософії дипломатичної та консульської діяльності. Так, у Консульській конвенції' між Україною та Китайською Народною Республікою від 31 жовт­ня 1992 р. у ст. ЗО зазначається: «Оскільки це не суперечить законам і правилам про зони, в'їзд до яких заборонений або регулюється з міркувань державної безпеки, держава перебу­вання повинна забезпечити усім працівникам консульської установи свободу пересувань та подорожей на її території».

Ми згадали лише про деякі, передбачені сучасним міжнародним правом засоби забезпечення консульської функціональної діяльності. Загальний принцип, що визначає сутність Віденської конвенції про консульські зносини, а також двосторонніх консульських угод зводиться до того, що країна перебування повинна сприяти нормальній і безпе­решкодній діяльності консульської установи. З цією метою країна перебування «...інформує консульську установу про зміни в її законодавстві, що можуть мати відношення до прав та інтересів громадян акредитуючої держави», «...надає консульській установі всі можливості для виконання її функцій», «...ставитиметься до працівників консульської установи з належною повагою і вживатиме необхідних заходів для забезпечення виконання їхніх функцій відповідно до цього Договору» (процитовано ст. 25 та 26 Консульського договору між Україною та Республікою Казахстан від 20 січня 1994 р.).

 

56. Ф консула щодо ю.о і гром У

Консул зобов'язаний вживати заходів для того, щоб юридичні особи та громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.

Консул зобов'язаний вживати заходів для відновлення порушених прав юридичних осіб і громадян України. У випадку, якщо після звернення консула до властей держави перебування не будуть відновлені порушені права юридичних осіб і громадян України, консул зобов'язаний повідомити про це Міністерство закордонних справ України та главу дипломатичного представництва України в державі перебування.

Консул зобов'язаний приймати як письмові, так і усні звернення юридичних осіб та громадян України.

Консул приймає звернення іноземних юридичних осіб і громадян з питань, що стосуються виконання його функцій.

Консул веде облік громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульському окрузі.

Консул сприяє проведенню відповідно до законодавства України референдумів, виборів Президента України, народних депутатів України.

(стаття 23 із змінами, внесеними згідно з
Указом Президента України від 27.01.99 р. N 70/99,
в редакції Указу Президента
України від 21.05.2002 р. N 474/2002)

Консул надає допомогу у виконанні службових обов'язків членам державних делегацій України, народним депутатам України, представникам міністерств, інших органів виконавчої влади України, органів місцевого самоврядування, а також керівникам державних підприємств та наукових установ, які перебувають у межах його консульського округу.

(стаття 24 із змінами, внесеними згідно з
Указом Президента України від 27.01.99 р. N 70/99)

Консул інформує громадян України, які тимчасово перебувають у його консульському окрузі, про законодавство держави перебування, а також про місцеві звичаї.

Розпорядження консула, видані в межах його повноважень з питань, що стосуються перебування громадян України за кордоном, мають для них обов'язкову чинність.

Консул має право без окремого доручення представляти в установах держави перебування громадян України, якщо вони є відсутніми і не доручили ведення справи якійсь особі або не можуть захищати свої інтереси з інших причин. Це представництво триває доти, поки особи, яких представляють, не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

 

57. Ф консула щодо нотаріальних дій, легалізації документів