Початок і Завершення спеціальних місій.

 

Ст. 20 Конвенції про спеціальні місії 1969 р. регламентує припинення функцій спеціальної місії. Нею визначено п'ять чітких ситуацій, ство­рення яких недвозначно свідчить про припинення існування правових підстав для діяльності спеціальної місії.

· а) за домовленістю заінтересованих держав;

· b) після виконання завдання спеціальної місії;

· с) після завершення терміну, встановленого для спеціальної місії, якщо його спеціально не продовжено;

· d) після повідомлення держави, яка направила місію, про те, що вона припиняє або відкликає спеціальну місію;

· е) після повідомлення приймаючої держави про те, що вона вважає діяльність спеціальної місії припиненою.

Ро­зірвання дипломатичних або консульських відносин між дер­жавою, що направляє, і державою, що приймає місію, само по собі не може спричинити припинення діяльності спеціаль­них місій, що існують в момент розірвання відносин».

Прикладом із сучасної дипломатичної практики припи­нення функцій спеціальної місії на підставі пунктів «с» та «е» згаданої статті 20 може слугувати випадок, який трапився в ніч з 12 на 13 серпня 1997 р. з представництвом ОВП у Ва­шингтоні. Саме опівночі зазначеної доби, згідно з рішенням держдепартаменту США, у Вашингтоні, на вулиці Кей-стріт, було призупинено його діяльність. У листі держдепартаменту главі палестинської місії приписувалось «не займатися дипломатичною діяльністю, не користуватися офіційними паперами з грифом ОВП і навіть, відповідаючи на телефонні дзвінки, не казати: «Вас слухає палестинське представ­ництво...». Не вдаючись до аналізу дійсних причин, що призвели до такої ситуації, зауважимо лише, що формальним приводом для припинення діяльності даної спеціальної місії було те, що конгрес США пішов на канікули, не продов­живши дію закону («Акт сприяння миру на Близькому Сході», 1993), який давав змогу США підтримувати офіційні кон­такти з ОВП.

 

51. П та І спец місій

Приймаюча держава у разі прохання з боку спеціальної місії повинна сприяти їй в одержанні необхідних приміщень, а також належних житлових приміщень для її членів.

Стаття 24
Звільнення приміщень спеціальної місії від оподаткування

(1) У мірі, сумісній з характером і тривалістю функцій, здійснюваних спеціальною місією, посилаюча держава і члени спеціальної місії, що діють від її імені, звільняються від усіх державних, районних і муніципальних податків, зборів, мита щодо приміщень, які займаються спеціальною місією, крім таких податків, зборів і мита, що являють собою оплату за конкретні види обслуговування.

(2) Фіскальні винятки, про які йдеться в цій Статті, не стосуються тих податків, зборів і мита, якими згідно із законами приймаючої держави обкладаються особи, що укладають контракти з посилаючою державою або членом спеціальної місії.

Недоторканність приміщень

(1) Приміщення, в яких розміщується спеціальна місія згідно з цією Конвенцією, недоторканні. Представники приймаючої держави не можуть вступати в ці приміщення інакше як за згодою глави спеціальної місії або, у відповідних випадках, за згодою глави постійного дипломатичногопредставництва посилаючої держави, акредитованого в приймаючій державі. Така згода може передбачуватися у випадку пожежі або іншого стихійного лиха, що становить серйозну загрозу громадській безпеці, і лише у тому разі, коли немає можливості отримати безпосередню згоду глави спеціальної місії або, у відповідних випадках, глави дипломатичного представництва.

(2) На приймаючій державі лежить спеціальний обов'язок вживати всіх належних заходів для захисту приміщень спеціальної місії від будь-якого вторгнення або завдання шкоди та для відвернення будь-якого порушення спокою місії або ображання її гідності.

(3) Приміщення спеціальної місії, предмети їх обстановки та інше майно, що використовується для роботи спеціальної місії, а також транспортні засоби місії користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту та виконавчих дій.