Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Консульські привілеї та імунітети, їх відмінність від дипломатичних.⇐ ПредыдущаяСтр 17 из 17
Характеризуючи міжнародно-правову сутність дипломатичних Імунітетів та привілеїв (далі — ДІП), слід, насамперед, наголосити, що це особливі права, які країна перебування надає дипломатичним представництвам та персоналу акредитованої держави з метою сприяння виконанню їхніх місій. Найважливішими дипломатичними імунітетами та привілеями є: недоторканність дипломатичних представництв та дипломатичного персоналу; недоторканність архівів, кореспонденції; імунітет від юрисдикції та можливого притягнення дипломата до кримінальної відповідальності; пільги при проходженні митного та прикордонного контролю; звільнення від деяких видів податків тощо. Як один із найсуттєвіших інститутів права зовнішніх зносин та повсякденної дипломатичної практики, ДІП, здавалося б, мали являти собою найбільш консервативне коло правових норм та звичаїв, де все детально розписано і скріплено значною кількістю міжнародних договорів. Найважливішими із них, як уже згадувалося вище, є Віденський протокол 1815 р. (Віденський регламент) про класи дипломатичних представників, Аахенський протокол 1818 р., Гаванська конвенція про консульських чиновників 1928 р., Конвенція про привілеї та імунітети ООН 1946 р., Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН 1947 р., Угода між ООН та США про місцезнаходження центральних установ ООН 1947 р.. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р., Віденська конвенція про спеціальні місії 1969 р., Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом. у тому числі лиітломатичпих агентів, 19^? р.. Вілсігська конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. Окремі аспекти правового положення статусу дипломатичних представництв та їхнього персоналу регулюються також двосторонніми угодами, підписання яких передбачено пунктом «b» ст. 47 Віденської конвенції 1961 р. Цей пункт надає можливість державам як обмежувати, так і розширювати ДІП у стосунках між собою на основі принципу взаємності. Водночас не можна стверджувати, що існуюча договірна мережа статусу дипломатичних представництв та їхнього персоналу повністю забезпечує потреби дипломатичної практики. Адже за час, що минув із моменту прийняття Віденської конвенції 1961 р., у світі відбулися разючі зміни, які не могли не позначитися і на дипломатичній практиці, зокрема на ДІП.
Так, в усьому світі значно зросла кількість дипломатичних представництв, їхнього персоналу, а відтак розширилася система квот. У складі дипломатичних представництв з'явилися фахівці, які за своїм статусом не є професійними дипломатами. При дипломатичних представництвах створюються різні допоміжні органи, які не мають прямого відношення до дипломатичної діяльності, зокрема служба внутрішньої охорони. Більш складними й водночас різноманітнішими стали функції дипломатичних представництв, набув поширення попереджувальний порядок пересування дипломатів, з'явилися нові засоби пересилання дипломатичної пошти, не передбачені Конвенцією. І це далеко не повний перелік того нового, що за останні понад ЗО років дала дипломатична практика і що потребує правового регламентування. Зокрема, в Конвенції є питання, що стосуються ДІП, які не дістали належного вирішення (статус дипломатичних кур'єрів), або ж не згадуються взагалі (імунітет тимчасової резиденції' дипломата, статус внутрішньої охорони, дипломатичний притулок). Прогалина у правовому регулюванні — потенційне джерело конфліктних ситуацій у стосунках між державами. Отже, існує нагальна необхідність подальшої кодифікації норм дипломатичного права, певної ревізії Віденської конвенції 1961 р. Значну роботу в цьому напрямі здійснює Комісія міжнародного права ООН із підготовки проекту статей про статус дипломатичного кур'єра та дипломатичної пошти, що не супроводжується дипломатичним кур'єром.
67. П та І консульських установ у цілому як органів держави
68. П та І консульських посадови осіб
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2019-12-15; просмотров: 153; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.190.156.80 (0.005 с.) |