Консульські привілеї та імунітети, їх відмінність від дипломатичних.

Характеризуючи міжнародно-правову сут­ність дипломатичних Імунітетів та при­вілеїв (далі — ДІП), слід, насамперед, наголосити, що це особливі права, які країна перебування надає дипломатичним представництвам та персоналу акредитованої держави з ме­тою сприяння виконанню їхніх місій. Найважливішими дипло­матичними імунітетами та привілеями є: недоторканність ди­пломатичних представництв та дипломатичного персоналу; недоторканність архівів, кореспонденції; імунітет від юрис­дикції та можливого притягнення дипломата до кримінальної відповідальності; пільги при проходженні митного та прикор­донного контролю; звільнення від деяких видів податків тощо.

Як один із найсуттєвіших інститутів права зовнішніх зносин та повсякденної дипломатичної практики, ДІП, зда­валося б, мали являти собою найбільш консервативне коло правових норм та звичаїв, де все детально розписано і скріп­лено значною кількістю міжнародних договорів. Найваж­ливішими із них, як уже згадувалося вище, є Віденський протокол 1815 р. (Віденський регламент) про класи дипло­матичних представників, Аахенський протокол 1818 р., Га­ванська конвенція про консульських чиновників 1928 р., Конвенція про привілеї та імунітети ООН 1946 р., Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН 1947 р., Угода між ООН та США про місцезнаходження центральних установ ООН 1947 р.. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р., Віденська конвенція про спе­ціальні місії 1969 р., Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захис­том. у тому числі лиітломатичпих агентів, 19^? р.. Вілсігська конвенція про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р. Окремі аспекти правового положення статусу дипло­матичних представництв та їхнього персоналу регулюються також двосторонніми угодами, підписання яких передбачено пунктом «b» ст. 47 Віденської конвенції 1961 р. Цей пункт надає можливість державам як обмежувати, так і розширювати ДІП у стосунках між собою на основі принципу взаємності.

Водночас не можна стверджувати, що існуюча договірна мережа статусу дипломатичних представництв та їхнього персоналу повністю забезпечує потреби дипломатичної прак­тики. Адже за час, що минув із моменту прийняття Віденської конвенції 1961 р., у світі відбулися разючі зміни, які не могли не позначитися і на дипломатичній практиці, зокрема на ДІП.

Так, в усьому світі значно зросла кількість дипломатичних представництв, їхнього персоналу, а відтак розширилася сис­тема квот. У складі дипломатичних представництв з'явилися фахівці, які за своїм статусом не є професійними диплома­тами. При дипломатичних представництвах створюються різні допоміжні органи, які не мають прямого відношення до дипломатичної діяльності, зокрема служба внутрішньої охо­рони. Більш складними й водночас різноманітнішими стали функції дипломатичних представництв, набув поширення попереджувальний порядок пересування дипломатів, з'яви­лися нові засоби пересилання дипломатичної пошти, не передбачені Конвенцією. І це далеко не повний перелік того нового, що за останні понад ЗО років дала дипломатична практика і що потребує правового регламентування. Зокрема, в Конвенції є питання, що стосуються ДІП, які не дістали належного вирішення (статус дипломатичних кур'єрів), або ж не згадуються взагалі (імунітет тимчасової резиденції' ди­пломата, статус внутрішньої охорони, дипломатичний при­тулок). Прогалина у правовому регулюванні — потенційне джерело конфліктних ситуацій у стосунках між державами. Отже, існує нагальна необхідність подальшої кодифікації норм дипломатичного права, певної ревізії Віденської кон­венції 1961 р. Значну роботу в цьому напрямі здійснює Комісія міжнародного права ООН із підготовки проекту статей про статус дипломатичного кур'єра та дипломатичної пошти, що не супроводжується дипломатичним кур'єром.

 

 

67. П та І консульських установ у цілому як органів держави

 

68. П та І консульських посадови осіб