Промисловість Центральної Європи

Провідною галуззю економіки країн регіону є промисловість, переважно обробна (машинобудування, металургійний комплекс, хімічна, легка й харчова тощо). Паливно-енергетичний комплекс. На сьогодні тільки Польща та Україна використовують для енергетичних потреб значну кількість вугілля. Всі інші країни орієнтуються на імпортовані з Росії нафту й газ. Нафтопереробні заводи в більшості країн розміщені біля нафтопроводів: Плоцьк (Польща), Новополоцьк, Мозир (Білорусь), Кременчук, Лисичанськ, Дрогобич (Україна), Братислава (Словаччина), Мажейкяй (Литва). Виробництво електроенергії становить 1384,8 млрд кВт • год, її виробляють переважно на ТЕС, що працюють на кам'яному і бурому вугіллі, мазуті. Каскади ГЕС побудовано на Дніпрі, Волзі — Камі, р. Ваг (Словаччина). Чорна металургія. Використовує як місцеву, так і привізну сировину (залізо з України). Найбільшими металургійними районами і центрами регіону є Центральний район (КМА) і Череповець (Росія), Донбас, Придніпров'я (Україна), Катовіце (Верхня Сілезія в Польщі), Острава, Кладію, Мост (Чехія), Кошице (Словаччина), Мішкольц, Дунауйварош (Угорщина). Потужне трубопрокатне виробництво сформувалося в Україні (Луганськ, Дніпропетровськ, Нікополь, Новомосковськ, Харцизьк). Кольорова металургія. Зорієнтована на виробництво алюмінію (Секешфехервар, Айка в Угорщині; Хібіни, Карелія, Урал в Росії), міді (Нижня Сілезія в Польщі, Урал у Росії), свинцю й цинку (Польща, Чехія, Словаччина, Україна, Росія), нікелю (Росія, Україна). За виробництвом та споживанням алюмінієвих виробів на душу населення Угорщина посідає одне з перших місць у світі. Машинобудування. Важке машинобудування розвинуте у Росії, Україні, Польщі. Провідною галуззю спеціалізації стає енергетичне машинобудування. Його традиційним напрямом є виробництво потужних парових котлів (Волгодонськ — Росія, всесвітньо відомий комбінат «Атоммаш») та устаткування для атомних електростанцій (Харків — Україна). Автомобілебудування зосереджено в усіх країнах, найбільш розвинуте в Росії, Україні, Білорусі, Чехії, Польщі, Угорщині, Латвії. Залізничне машинобудування представлене у Росії (Калінінград, Коломна, Рязань, Твер, Митіщі), в Україні (Харків, Луганськ, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Маріуполь, Кременчук), у Чехії («Шкода» — Пльзень, трамваї — ЧКД — Прага), у Латвії (у Ризі виробляють електропоїзди), у Польщі (Верхня Сілезія). Суднобудівні заводи і верфі побудовано в Росії (Санкт-Петербург, Архангельськ, Мурманськ — морське суднобудування, Нижній Новгород — річкове), Україні (Миколаїв, Херсон — морське, Київ — річкове), Польщі (Гданськ, Гдиня, Щецин), Словаччині (Комарно — річкове). Деякі галузі в Білорусі, Росії та Україні забезпечують машинами сільськогосподарське виробництво. Хімічна промисловість. Домінуючими в ній є нафто-, газо- і вуглехімія. Мінеральні добрива (особливо азотні, фосфатні, калійні) випускають у Росії, Україні, Білорусі, Угорщині, Естонії. Виробництво кіно- та фотоматеріалів розвинуте у Польщі, Україні («Свема»), Росії («Тасма»). Відходи сільськогосподарського виробництва в Росії та Білорусі переробляють на численних гідролізних заводах на спирт, кормові дріжджі, глюкозу, фурфурол. Найпотужніше розвинута хімічна промисловість у Польщі, Чехії, Словаччині, Україні, Росії. Фармацевтика є традиційною галуззю для Словаччини (КККА), Польщі (РОЬГА) тощо. Угорська фармацевтична промисловість має давні традиції, її продукція широко відома у багатьох країнах світу. Головні підприємства галузі — «Хіноїн» та «Гедеон Ріхтер», створені ще у повоєнний період. Лісова й деревообробна промисловість. Це найдавніша галузь господарства в Росії (Північний економічний район — Архангельськ, Котлас), Польщі (виробництво меблів), Словаччині (меблева і лісопильна промисловість), Чехії (фанерне і виробництво ДСП), Білорусі (сірникова промисловість — Борисов, Гомель, Пінськ), Україні (Полісся, Карпати). В Прибалтиці виробляють фанеру, меблі, музичні інструменти, збірні будинки, спортивний інвентар. Заготівля дров становить 41,2 млн м³. Легка промисловість. Також має давню історію. У регіоні сформувалися текстильні райони: у Росії — Москва та Іваново, у Польщі — Лодзь. Розвинуті вовняна промисловість (Чехія, Польща, Росія), бавовняна (Росія, Естонія, Польща), лляна (Польща, Литва, Білорусь, Україна). Шкіряно-взуттєва промисловість є специфічною галуззю для Чехії (м. Злін — підприємство «Томаш Батя»), Польщі (Варшава, Люблін), Угорщини (Будапешт), Росії (Москва, Санкт-Петербург), Білорусі (Вітебськ). Харчова промисловість. Є важливою галуззю у всіх країнах регіону. На півночі переважає переробка продукції тваринництва, на півдні — рослинництва. Однією з важливих проблем розвитку промисловості в регіоні є застаріла матеріально-технічна база у деяких галузях, що працюють переважно на обладнанні повоєнних, а подекуди й довоєнних років випуску (особливо на більшості металургійних заводів старих промислових районів). Тому модернізація обладнання — одне з першочергових завдань промислових підприємств.

С/г Центральної Європи

Обсяги сільськогосподарського виробництва загалом забезпечують продовольчі потреби населення регіону. Можливості його екстенсивного розвитку вже практично вичерпані, що стало передумовою інтенсифікації цієї галузі економіки. У країнах із найбільш інтенсивним у регіоні сільським господарством (Чехія, Словаччина, Польща) тваринництво переважає над землеробством. В інших країнах (Росія, Україна, Угорщина, Білорусь) випереджаючими темпами розвивається рослинництво. Рослинництво. Спеціалізується на вирощуванні зернових, олійних і кормових культур, овочівництві, садівництві тощо. Усі країни регіону є значними виробниками зернових культур. У північних районах висівають озиму пшеницю, а ближче до півдня — яру. Основними виробниками пшениці є Україна, Росія, Угорщина, Чехія. Жито — провідна зернова культура у Польщі, Білорусі, на півночі Росії та в Прибалтиці. Всі країни мають значні посіви ячменю, найбільші — у Польщі, Чехії, Словаччині, країнах Прибалтики та Україні. Овес вирощують у Польщі, в гірських областях Чехії, Словаччини та України, гречку — переважно у лісостеповій зоні регіону. На південних територіях великі площі відведено під кукурудзу (найбільші її врожаї збирають в Україні, Угорщині, на півдні Росії). Найважливішою технічною культурою у більшості країн є цукровий буряк, який вирощують переважно у лісостеповій зоні. За виробництвом його лідирують Україна, Угорщина, Польща, Центрально-Чорноземний район Росії. Чехія як один із найбільших у Східній Європі виробників пива має значні плантації хмелю. Нечорноземні райони з піщаними та супіщаними ґрунтами Білорусі, Польщі, Росії, Чехії, України, країн Прибалтики є провідними виробниками картоплі, а Білорусь — світовий лідер за її зборами (на душу населення — майже 1000 кг). Усі країни вирощують різноманітні овочі (помідори, баклажани, перець, цибуля, огірки тощо). Деякі овочеві культури стали символами національної кухні: капуста — у Польщі (славнозвісну польську національну страву — біґос готують із тушкованої капусти), червоний перець (паприка) — в Угорщині (сільськогосподарські райони навколо міст Сегед і Калоча, розташованих на півдні низовини Альфельд, багато століть конкурують за першість у виробництві цієї культури). Країни регіону мають багато садів. Яблуневими садами славляться Польща, Білорусь, Чехія, Україна. Абрикоси, груші, вишні, черешні, персики поширені на І півдні Словаччини та Угорщини. У Польщі чимало сільськогосподарських підприємств займається вирощуванням ягід (полуниць, порічок, аґрусу та переробкою їх у свіжозаморожений продукт). Південні райони здавна займаються виноградарством — Причорномор'я та Крим в Україні, південний захід у Словаччині, південь у Чехії. Виноградники Угорщини займають 8 тис. га. На весь світ відоме токайське вино, яке виробляють із винограду, вирощеного на схилах вулканічної гори Токай. Більшу частину виробництва в Угорщині становлять столові вина із сортів винограду, який зростає на піщаних ґрунтах межиріччя Дунаю і Тиси. Вирощують у регіоні й ефіроолійні культури. Україна, наприклад, відома кримськими плантаціями троянд, шавлії, лаванди, південь Росії — коріандром, анісом, кмином. Тваринництво. Галузі тваринництва відповідно до різноманітних природних умов регіону представлені скотарством, свинарством, промисловим птахівництвом тощо. Скотарство має різні напрями залежно від кормової бази. На півночі та в центрі регіону переважає розведення молочної та молочно-м'ясної великої рогатої худоби (Росія, країни Прибалтики, Польща, Білорусь), на півдні регіону (Угорщина, південь України та Росії) розводять здебільшого м'ясні породи. Загалом у країнах регіону нараховується 73 млн голів великої рогатої худоби. Залежним від кормової бази є й свинарство (67 млн свиней). Беконний напрям розвинутий в Угорщині, Чехії, країнах Прибалтики, а в Україні, Польщі, Словаччині та Білорусі — м'ясо-сальний та сальний. Вівчарство (тонкорунне) розвинуте в передгірських та гірських районах Карпат, Кавказу, південностепових районах України та Росії (29 млн овець і кіз). Птахівництво (у районах розвитку зернового господарства) у промислових масштабах розвивається в Угорщині, Україні, Росії. Угорщина, Польща, Україна та Росія мають досить численне поголів'я племінних та робочих коней. На Крайній Півночі Росії розводять північних оленів. У лісостепових районах, особливо в місцях значних посівів гречки, здавна займаються бджільництвом (Україна, Польща, південь Росії). Рибальство. Морські країни регіону, надто ті, що виходять до Балтійського моря (Латвія, Естонія, Польща, Росія), — виробники рибної продукції (славнозвісні естонські та латиські салака, шпроти тощо). Аграрні реформи в пострадянських країнах, розташованих у Східній Європі, є важливою передумовою подальшої інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.