Опишіть основні міські агломерації і мегаполіси зарубіжної Європи.

З історії відомо, що перші міста в Європі з’явилися ще в епоху античності. Потім їх число значно збільшилася в період середньовіччя. Та й у нове, і в новітній час їх кількість продовжувала, хоча і набагато повільніше, зростати. Відповідно зростало і число великих міст: вже до початку XX в. зарубіжна Європа концентрувала 1/3 всіх великих міст світу.

Не доводиться дивуватися тому, що саме цей регіон став батьківщиною міських агломерацій, яких вже на початку 1980-х рр.. тут налічувалося близько 400. Серед них, цілком природно, особливо виділяються агломерації-мільйонери, багато в чому визначають всю систему міського розселення. У роботах вітчизняних і зарубіжних географів-урбаністів число таких агломерацій нерідко оцінюється по-різному. Можна, наприклад, послатися на А. Е. СЛУК, дані якого наведені в таблиці 9.

За даними Ю. Л. Пивоварова, в 2000 р. в 18 країнах зарубіжної Європи (не рахуючи СНД) налічувалося 42 агломерації з населенням понад 1 млн чоловік у кожній, у тому числі в Німеччині – 13, у Великобританії та Італії – по 4, у Франції і в Польщі – по 3, в Нідерландах та Іспанії – по 2, а в інших країнах – по одній. Треба сказати, що на світовому тлі ці показники вже не виглядають особливо вражаючими (табл. 65 в книзі I). Проте на весь хід сучасної урбанізації та її географічні аспекти ці агломерації і раніше мають вирішальний вплив.

У НІМЕЧЧИНІ більшість агломерацій простягається ланцюжком уздовж Рейну і його приток. Найнижче за течією розташована найбільша Рейнсько-Рурська поліцентрична агломерація, в свою чергу складається з двох основних частин – Рурської, що простягається на правобережжі Рейну від Дуйсбурга до Дортмунда через Ессен і Бохум, і прирейнские, що включає в першу чергу Дюссельдорф, Кельн і Бонн (рис. 16). За більшістю оцінок населення цієї агломерації, без розчленування її на частини, складає 10-11 млн чоловік. Вище за течією Рейну, у місця впадання в нього р.. Майн, розташована Рейнсько-Майнская агломерація, ядро??якої утворює Франкфурт-на-Майні. Ще вище за течією, в місці впадання в Рейн р. Неккар, знаходиться Рейнсько-Неккарская агломерація з містами Мангейм і Людвигсхафен. Нарешті, до течії Неккара прив’язана ще одна агломерація, що включає в себе Штутгарт і ціле сузір’я примикають до нього більш дрібних міст. Вже за межами цієї рейнської ланцюжка розташовані інші великі агломерації Німеччини: в південній частині країни – Мюнхенська і Нюрнберзька, у північній – Гамбурзька і Ганноверська, а в східній – Берлінська.

У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ серед агломерацій (тут вони зазвичай іменуються конурбацій – від лат. Con – «с» і urbs – «місто») провідне місце займає Л о н д о н с к а я, населення якої в залежності від того, як проводять її кордону, варіює в межах від 7,6 млн до 12 млн осіб. Далі йдуть Б о л ьш о й Бірмінгем (Західний Мідленд) і Б о л ьш о й М а н-ч е с т е р з населенням відповідно 3,2 і 2,6 млн осіб, а також Л і д с (Західний Йоркшир) з населенням 1,5 млн осіб. Додамо, що деякі автори в число агломерацій-мільйонерів включають також Шеффілд (Південний Йоркшир) і Ліверпуль (Мерсейсайд).

В ІТАЛІЇ до категорії великих міських агломерацій відносяться Міланська (4,1 млн чоловік), Неаполітанська (3,6 млн), Римська (3,5 млн) і Туринська (1, 6 млн).

Під ФРАНЦІЇ виділяють Паризьку (11,3 млн чоловік), Ліонську (1,7 млн) і Марсельну (1,5 млн) великі агломерації.

У ПОЛЬЩІ три агломерації – Верхнесилезськой, або Катовіцком, з населенням 4 млн осіб, Варшавська (2,2 млн) і Лодзинська (1,1 млн).

Верхнесилезськой агломерація, що склалася в межах вугільного басейну на площі 1,2 тис. км2, є яскравим прикладом поліцентричної агломерації. Її ядро??утворюють близько двох десятків міст і кілька робочих селищ, фактично зрослися один з одним (рис. 17). Вони мають єдину систему електро-, газо-і водопостачання, транспортну і соціальну інфраструктуру. Наприклад, університет розташований в Катовіцах, політехнічний інститут – в Глівіцах, оперний театр – в Битомі, парк культури і відпочинку – в Хожуві. Середня щільність населення в агломерації – понад 1000 осіб на 1 км7, але в центральній її частині вона досягає 4000 чоловік на 1 км7.

У НІДЕРЛАНДАХ іноді виділяють дві агломерації – Амстердам і Роттердам. Але частіше говорять про єдину для цієї країни агломерації Рандстад Холланд з населенням 6 млн осіб. Назва «Рандстад» в перекладі означає «кільцевої місто».

Дійсно, 9 формують цю агломерацію більш великих міст, не кажучи вже про 60 дрібніших, утворюють майже замкнутий урбанізоване кільце (рис. 18). При цьому кожен з головних міст виконує свою важливу функцію: Амстердам історичної столиці, фінансового і культурного центру, Гаага – резиденції уряду, парламенту, дипломатичного корпусу, Роттердам –??морських воріт агломерації і т. д. Середня щільність населення в Рандстад – 7000 чоловік на 1 км7. У урбанізованому кільцевому поясі вона навіть вище, а в центральній «зеленій зоні» – нижче.

В ІСПАНІЇ також дві агломерації з населенням понад 1 млн чоловік у кожній – Мадридська (5,1 млн) і Барселонська (3,9 млн).

Решта агломерації-мільйонери знаходяться в Австрії (Відень – 2,1 млн чоловік), Бельгії (Брюссель – 1,7 млн), Болгарії (Софія – 1,2 млн), Угорщині (Будапешт – 2.6 млн), Греції (Афіни – 3, 1 млн), Данії (Копенгаген – 1,7 млн), Португалії (Лісабон – 2,6 млн), Румунії (Бухарест – 2,2 млн), Чехії (Прага – 1,4 млн), Швеції (Стокгольм – 1, 6 млн), Сербії (Белград -1.7 млн).