Транспорт Південно-Східної Європи

Останніми десятиріччями в регіоні помітно зросла роль вантажного автотранспорту як у внутрішніх, так і в міжнародних перевезеннях. Роль залізничного транспорту помітно знизилася. Загальна протяжність залізничних колій — 27 535 км, з яких майже 35 % електрифіковано. Морський транспорт здавна відіграє головну роль у зовнішній торгівлі, а в Хорватії й Болгарії — ще й у каботажних (між портами однієї країни) перевезеннях. Швидко розвивається морський торговий флот у Румунії (2,6 млн бр.-реєстр, т). Серед країн регіону не мають виходу до моря тільки Македонія та Молдова. Найбільшими портами є Рієка, Спліт, Дубровнік (Хорватія), Варна, Бургас (Болгарія), Констанца, Бреїла (Румунія), Дуррес (Албанія), Боснійський Брід (Боснія і Герцеговина), Копер (Словенія) тощо. Побудовано канал Дунай — Чорне море завдовжки 50 км, а в 1978 р. стала до ладу перша на Чорному морі й одна з найбільших у світі залізничних поромних переправ — Варна (Болгарія) — Іллічівськ (Україна), завдовжки 435 км. Повітряний транспорт розвивається особливо динамічно. Найефективніший він для перевезень на далекі відстані цінних малогабаритних вантажів, а також таких, що швидко псуються. Розширюються обсяги міжнародних вантажних та пасажирських авіаперевезень. У регіоні функціонують 25 аеропортів. Через територію Південно-Східної Європи проходить мережа нафто- і газопроводів із Росії, адріатичних портів (нафтопровід «Адріатика» від Рієки до Белграда і Будапешта). Дедалі зростає транзитна роль регіону в сполученні між Західною Європою та Південно-Західною Азією.

Зовнішньоекономічні зв’язки Південно-Східної Європи

Між країнами регіону існують тісні економічні зв'язки. Загалом вони експортують продукції на 33,9 млрд дол.: нафтопродукти, сільськогосподарську продукцію та ін. Головні статті експорту: — Болгарія — машини (електро- і мотокари), продукція харчової промисловості (тютюнові й консервні вироби, ефірні олії, вино) і сільського господарства (помідори, фрукти, виноград, тютюн, ефіроолійні культури —казанлицька троянда); — Боснія і Герцеговина — залізна руда, чорні метали, алюміній, папір; — Македонія — чорні метали, хроміти, текстильні й тютюнові вироби, взуття, опійний мак, оливки; — Молдова — овочі, плодові консерви, цукор, рослинну олію, вино; — Румунія — трактори, нафтопродукти, устаткування, прокат, хімічні добрива, цемент, меблі, взуття, тканини, вино, овочі, фрукти, плодові консерви; — Словенія — автобуси, мотоцикли, електротехнічні вироби, побутові прилади, меблі, взуття, текстиль; — Югославія — кольорові метали, лісоматеріали, овочі, фрукти, плодові консерви, взуття, текстиль; — Хорватія — кам'яне вугілля, електротехнічнівироби, фармацевтичні препарати, текстиль, взуття; — Албанія — овочі, фрукти, тютюн, метали, продукцію легкої промисловості. Імпортують (45,0 млрд дол.) пальне, промислові товари, устаткування тощо. Головними торговими партнерами є країни ЄС, СНД, Австрія, Німеччина, Італія, Туреччина та ін. Україна експортує багато товарів у Молдову, Румунію та Болгарію, імпортує — переважно із Болгарії, Румунії, Молдови, Словенії.

Опишіть особливості географії туризму та рекреації у розрізі регіонів Європи

Південно-Східна Європа

У країнах Південно-Східної Європи розвинуті всі сучасні види відпочинку: морський, гірськолижний, спелеотуризм, полювально-спортивний, культурно-пізнавальний тощо. Першою серед країн регіону почала розвивати міжнародний туризм як галузь економіки Югославія. Проте військова обстановка наприкінці 90-х років XX ст. перекреслила всі досягнення країни у цій сфері. Щорічно країни регіону відвідують до 20 млн туристів, що приносить майже 4 млрд дол. прибутку. Особливо привабливими є курорти субтропічного узбережжя Адріатики (Албанська Рів'єра) і Чорного моря (болгарські «Золоті піски», «Албена», «Сонячний берег»), рекреаційні можливості Карпат і Альп, історичні й культурні пам'ятки Римської епохи і середньовіччя та ін. У містах Любляні й Пловдіві щороку проводять міжнародні торгові ярмарки. До списку ЮНЕСКО занесено 29 об'єктів: — в Албанії (1) — залишки стародавньої грецької колонії в Бутринті; — у Болгарії (9) — Боянська церква, Мадярський вершник, печерні церкви Іваново, давнє місто Несебир, монастир Рила, природні заказники Сребарна і Пірін, фракійські гробниці в Казанлику і Свештарі тощо; — у Македонії (1) — архітектурні пам'ятки V-XVII ст. у місті-курорті Охрід; — у Румунії (7) — дельта Дунаю, Б'єртан і його укріплена церква, монастир м. Хорезу тощо; — у Словенії (1) — карстові печери Дінарського нагір'я; — у Хорватії (6) — середньовічне місто-музей Дубровнік, палац римського імператора Діоклетіана у Спліті, національний парк Плітвіця тощо; — в Югославії (4) — Стари Роз і Спочани, природний та історико-культурний район Которської бухти, національний парк Дурмітор, монастир у Студеницях.

Центральна Європа

Східна Європа багата на ресурси для розвитку рекреаційної галузі й туризму. Найважливішими передумовами цього є гірські курорти Карпат, Криму, Судет, Татр, чудові узбережжя Чорного, Азовського і Балтійського морів, унікальні ландшафти Карелії, Уралу, оз. Балатон, озерні ландшафти Білорусі та Польщі, курорти з цілющими водами у Чехії, Угорщині, Литві, Україні, багаті на історичні та культурні пам'ятки міста. У Познані (Польща), Сорочинцях (Україна), Нижньому Новгороді (Росія) організують традиційні торгові ярмарки, які є своєрідними етнографічними святами. Найважливіші центри туризму: — у Росії — Москва, Санкт-Петербург, міста «Золотого кільця» і міста на Волзі, об'єкти історії та культури: музеї Ермітаж, Третьяковська галерея. Великий театр, Московський Кремль, Петродворець, Пушкін,Павловськ, монастирі Сергієва Посаду; — в Україні — культурна спадщина Києва, Львова, Одеси, Канова (могила Т. Г. Шевченка) тощо; — у Чехії — Прага (Старе місто XIII ст., Карлов міст із фігурами святих, Градчанський замок, собор св. Вітта тощо), Брно, Пльзень (готична церква св. Варфоломія XIII ст., ратуша XVI ст.); — у Словаччині — Братислава (готичний собор XI ст., руїни палацу угорських монархів); — в Угорщині — Будапешт (будинок парламенту, палацовий комплекс із храмом у готичному стилі в Буді); — у Польщі — Варшава (Старе місто в стилі ренесанс і бароко, давні палаци), Гданськ, Краків (Ва вельський замок XIII ст., собор св. Станіслава (1359), у якому знаходяться гробниці польських королів, Тадеуша Костюшко, Адама Міцкевича, Юзефа Пілсудського) та ін. До списку ЮНЕСКО занесено 58 об'єктів: — у Білорусі (2) — Біловезька Пуща, комплекс палацу «Мір»; — в Естонії (1) — історичний центр Таллінна; — у Латвії (1) — історичний цент Риги; — у Литві (1) — історичний центр Вільнюса; — у Польщі(10) — історичний центр Кракова, соляна шахта у Величці, концентраційний табір в Освенцімі, історичний центр Варшави та ін.; — у Росії (17) — історичний центр Санкт-Петербурга, Кіжи-погост, Кремль і Красна площа в Москві, історичні монументи Новгорода, Соловецькі острови, монументи Володимира і Суздаля, ансамбль Троїце-Сергієвої лаври та ін.; — у Словаччині (5) — Вальколінек, Банська-Штьявніца, Спішське Град та ін.; — в Угорщині (7) — набережна Дунаю та Будайська фортеця в Будапешті, національний парк Хортобаджі та ін. — в Україні (3) — Софійський собор і комплекс Києво-Печерської лаври, центр Львова; — у Чехії (11) — історичні центри Праги, Крумлова, Чеського, Тельча, Ледніце, Кутна Гора і прочанська церква Зеленої Гури та ін.; Східноєвропейскі країни мають давню історію, пам'ятки якої є подекуди унікальними туристичними об'єктами. Проте туризм у них (крім Чехії та Словаччини) не отримав значного розвитку. Це зумовлено як напруженим політичним становищем у деяких районах (південь Росії, Білорусь), так і економічною відсталістю більшості з них.

Південна Європа

Країни Південної Європи — один із найбільших у світі районів туризму, який став важливою високоприбутковою галуззю господарства. Головними передумовами розвитку рекреаційної галузі є: рекреаційні можливості Альп, морських узбереж і островів; культурна спадщина, яка охоплює античну, візантійську, римську, мавританську епохи, середньовіччя і сучасність. Тут розташовані курорти: Коста-Брава, Коста-Бланка, Коста-дель-Соль, Балеарські та Канарські острови (Іспанія), Лігурійська Рів'єра з центром у Сан-Ремо, узбережжя Адріатики (Італія), острови Егейського моря (Греція), Мальта — курортні зони світового значення. Італійські Альпи — один з основних міжнародних районів зимових видів спорту. Всесвітньої слави набули архітектурні пам'ятки, скульптура і живопис, музичні твори, театр і кіномистецтво. Найвідомішими культурними центрами є: Рим, Мілан, Флоренція, Венеція, Неаполь, Генуя, Мадрид, Барселона, Толедо, Саламанка, Севілья, Гранада, Афіни, Дельфи, Олімпія, Корінф тощо. Середземномор'я — головний район туристсько-рекреаційної діяльності не тільки в Європі, а й у всьому світі. Кількість іноземних туристів, які щороку прибувають сюди, досягає 130 млн осіб, що забезпечує 50,3 млрд дол. чистого прибутку. За цим показником 2-ге місце у світі посідає Іспанія (55 млн осіб), на 3-му — Італія (50,1 млн). Не набагато відстають від них Мальта і Греція, а в останнє десятиріччя активно включилася в туристичний бізнес Португалія (особливо південна провінція Алгарві). До списку ЮНЕСКО занесено 105 об'єктів, серед яких: — у Ватикані (2) — святе місто та його споруди. — у Греції (16) — Афінський Акрополь, руїни Олімпії, Дельфи й Епідавра, Делос, г. Атос, Метеора, середньовічні Родос і Містра, християнські пам'ятки Салонік і Хіоса, піфагорійський Герайон Самоса, археологічні розкопки в Бассае, Вергіні, Мікенах та ін.; — в Іспанії (37) — печери Альтаміра з доісторичними малюнками, історичні центри та архітектурні пам'ятки міст Кордова, Гранада (палац-фортеця Альгамбра), Сеговія (римський акведук), Авіла, Теруель, Толедо, Касерес, Севілья (кафедральний собор і палац-фортеця Алькасар), Саламанка, Куенка, Валенсія, Меріда, монастир і палац Ескуріал у Мадриді, собор у Бургосі, церкви королівства Астурія, релігійний комплекс Сантьяго-де-Компостела, монастирі Пабла і Гвадалупе та ін.; — в Італії (35) — історичний центр Рима, Помпеї та Геркуланума, Венеція та її лагуна, церква Санта Марія-делле-Граціє з «Останньою вечерею» Леонардо да Вінчі в Мілані, історичні центри Флоренції, Пізи, Сан-Джиміньяно, наскельні малюнки Валькомоніки та ін.; — у Мальті (3) — мегалітичні культові споруди і місто Валлетта та ін.; — у Португалії (12) — центральний район міста Анграду-Ероїмжу на Азорських островах, історичні центри міст Порто та Евора, монастирі та храми в Лісабоні, Батальї, Томарі, Алкобасі, культурний ландшафт колишньої королівської резиденції Сінтра та ін. Тепле море, середземноморський клімат, багата субтропічна рослинність, численні пам'ятки давньої культури та архітектури — головні чинники, завдяки яким Південна Європа є улюбленим місцем відпочинку й розваг багатьох рекреантів світу, найкрупнішим туристичним центром.

Північна Європа

Країни Північної Європи мають значні ресурси для розвитку туристсько-рекреаційної діяльності. Сприятливими умовами є: гірські ландшафти, фіорди, умови для зимових видів спорту, прибережні острови, озерні ландшафти Фенноскандії, заполярне літо, культурна спадщина (пам'ятки епохи вікінгів), архітектурні споруди і культурні установи. Лахті (Фінляндія) — «столиця» лижного спорту. Незважаючи на суворий клімат регіону, чисте повітря, незаймана природа, затишні мальовничі озера приваблюють туристів (передусім любителів рибної ловлі, відпочинку в сільській місцевості), кількість яких щороку зростає. Загальні прибутки від туризму становлять 9,73 млрд дол. (1995 р.), а загальна кількість туристів, які щорічно відвідують регіон, — до 4,5 млн осіб. До списку об'єктів спадщини ЮНЕСКО з регіону зараховано 24 об'єкти: — у Данії (3) — Еллінг із рунічним камінням і церквою, церква XI ст. в Роскіллі, замок Кронборг. — у Норвегії (4) — дерев'яна церква в Урнесі (XI ст.), Берген часів Ганзи, неолітичні наскельні зображення в Альті тощо; — у Фінляндії (5) — Стара Раума, фортеця в Суоменлінні (Свеаборг), старовинна церква Петаявесі, ділянка лісу і лісопилка у Верлі тощо; — у Швеції (12) — королівський палац Дротнігхольм, поселення вікінгів Бірка і Навгарден, наскельний живопис Танума, залізні заводи Енгельсберга, Вісб'ю — місто Ганзи, Лапландська зона, сільська церква біля Лулео, мідні копальні Фалуна та ін.

Західна Європа

Значні природно-рекреаційні ресурси, багато міст з історичними, архітектурними пам'ятками, художніми цінностями й іншими визначними пам'ятками приваблюють у Західну Європу щорічно 140 млн туристів, які забезпечують країнам регіону понад 81 млрд дол. прибутку. Лідирують за кількістю туристів: Франція (перше місце у світі, 60 млн туристів). Велика Британія (п'яте місце, 19,3 млн туристів), Австрія (шосте місце, 19 млн туристів). Основними туристичними об'єктами в регіоні є: Альпи (рекреація, зимові види спорту в Швейцарії та Франції); морські курорти узбережжя Франції; зони відпочинку в Арденнах (Бельгія, Люксембург) і Піренеях (Франція), долинах Рейну, Мозеля; озера в Німеччині; численні джерела цілющих вод (Німеччина, Франція); культурні центри світового значення, в яких розташовані найвідоміші музеї (Британський, Національна галерея і Галерея Тейт у Великій Британії), картинні галереї (Будинок Рембрандта в Амстердамі), концертні зали (Шекспірівський і Ковент-Гарден в Англії); королівські палаци, замки, історичні й архітектурні пам'ятки; реліквії Реформації в Німеччині, бібліотеки й університети (Британська бібліотека, Оксфордський і Кембриджський університети у Великій Британії); ландшафтні парки. У Німеччині протягом багатьох десятиліть проводять традиційні торгові ярмарки в Ганновері, Франкфурті-на-Майні, Лейпцізі. У країнах Західної Європи до списку культурної спадщини ЮНЕСКО внесено 110 об'єктів: — в Австрії (8) — історичний центр Зальцбурга, палац Шенбрунн, культурний ландшафт Хальштатта Дахштейна, гірська залізниця Земмерінга, історичний центр Граца, культурний ландшафт долини Вахау, історичний центр Відня, культурний ландшафт у районі озера Нойзідлерзее; — у Бельгії (8) — Велика площа Брюсселя; дзвіниці Фландрії та Валлонії, історичний центр Брюгге, неолітичні кремнієві копальні Монса тощо; — у Великій Британії (24) — мегалітична споруда Стоунхендж, Адріанів вал і місто Бат (римська епоха), лондонський Тауер, собори в Кентербері та Даремі, Вестмінстерський палац і абатство. Старе і Нове міста в Единбурзі, замок і фортеця Гвінед, абатство Фаунтеной, палац Бленгейм, перший у світі залізний міст (1777 р.), природні об'єкти — базальтові формації Ольстера, острови Сент-Кілда, Гендерсон, Гоу та ін.; — в Ірландії (2) найвідомішими є археологічні пам'ятки долини річки Бойн. — у Люксембурзі (1) — стародавні квартали і фортифікаційні споруди м. Люксембурга; — у Нідерландах (7) — оборонна лінія Амстердама і Шоклянд і його околиці, культурний ландшафт Кіндердайка, польдери Беемстера та ін.; — у Німеччині (27) — собори в Ахені, Шпейєрі, Кельні, церкви Гільдесгайма і Вієса, абатства і монастирі в Лорші та Маульбронні, єпископська резиденція у Вюрцбурзі, замок у Брюлі, римські пам'ятки Тріра, міста Бамберг і Кведлінбург, палаци й парки Потсдама і Берліна, копальні та історичний центр Гослара, залізні заводи Фольклінгена, копальні Месселя, архітектура Веймара і Десау, Любек — ганзейське місто, меморіали Лютера в Ейслебені та Віттенберзі, історичні центри Штральзунда і Вісмара тощо; — у Франції (28) — монастирі Мон-Сен-Мішель і Фонтене, палаци і парки Версаля і Фонтенбло, собори в Ам'єні, Буржі, малюнки первісної людини в печерах Везере, палац Шамбор, давньоримські пам'ятки в Оранжі, Арлі, Пон-дю-Гарі, центри Авіньйона, Нансі, Ліона, Страсбурга і Реймса, королівські соляні копальні в Арку і Сенані, природний парк Скандола на Корсиці, канал Гаронна — Середземне море тощо; - у Швейцарії (5) — стародавній центр Берна, монастирі в Санкт-Галлені й Мюнстері, старий ринковий центр Беллінцоне, місцевість навколо гірських вершин Юнгфрау-Алетш-Бітсхорн; Найвідоміші центри туризму: Лондон, Віндзор, Единбург, Кардіфф (Велика Британія); Відень, Зальцбург (Австрія); Амстердам, Гаага, Делфт, Лейден (Нідерланди); Потсдам, Берлін, Лейпціг, Кельн, Трір, Дрезден, Лорш, Брюлі, Гослар (Німеччина); Париж, Ніцца, Канн, Тулуза, Лурд, Гренобль (Франція); Женева, Давос, Санкт-Моріц, Берн (Швейцарія). Західна Європа є найпопулярнішим туристичним регіоном світу. Туристів приваблюють як різноманітна природа, так і наявність багатьох історико-культурних І\ історико-архітектурних об'єктів. Розвинута інфраструктура, значною мірою спільна історія об'єднують країни регіону в єдиний туристичний центр Європи.

97. Дайте визначення понять: Регіон, Вну́трішні во́ди, Деліміта́ція кордо́нів.

Регіон – це територіально-цілісна частина країни, яка відрізняється своєрідністю природного середовища, що зумовлює тип та структуру економіки, яка характеризується своєрідним співвідношенням різних галузей господарства, глибокими та різноманітними зв’язками між ними, закінченим циклом відтворення, спільними рисами історичного розвитку, виробничими навиками, соціально-культурними традиціями населення, функціональними особливостями (спеціалізацією), яка виділена за сукупністю цих ознак в адміністративну одиницю та являє собою підсистему соціально-економічного комплексу країни.

Вну́трішні во́ди — водна територія держави, за винятком територіальних вод.

Деліміта́ція кордо́нів — визначення загального положення і напрямів державного кордону між суміжними державами шляхом переговорів.

98. Район, Республіка, Держа́вний кордо́н.

Район — територія (акваторія), виділена за однією провідною або за сукупністю яких-небудь ознак або явищ, чітко відмежована від подібних територій або їх частин. Таксономічна одиниця в системі територіального розчленовування (районування).

Республіка - це така форма правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціональною представницькою установою.

Держа́вний кордо́н — лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території держави — суші, вод, надр, повітряного простору.

99. Краї́на, Демарка́ція кордо́нів, Форма державного правління.

Краї́на — це територія з визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле з погляду історії, культури, нації та в політико-географічному відношенні може бути незалежною або залежною.

Демарка́ція кордо́нів (лат. demarcatio — розмежування) — проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням його спеціальними прикордонними знаками згідно з договорами про делімітацію кордонів і доданими до них картами та описами.

Форма державного правління — це організація вищих органів державної влади, характер і принципи їх взаємодії з іншими органами держави, з політичними партіями, класами і соціальними групами.

100. Держава Територіальні води, Мона́рхія.

Держава — це універсальна політична форма організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за допомогою яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління суспільством та керівництво загально-суспільними правами.

Територіальні води — це акваторії поміж береговою лінією і лінією морського кордону держав. До територіальних вод належать затоки, не довші ніж 10 миль, фіорди та естуарії рік.

Мона́рхія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

101.  Унітарна держава, Географічне положення держави, Державна територія.

Унітарна держава - це проста єдина держава, частинами якої є адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав.

Географічне положення держави - це розміщення території, країни відносно інших об'єктів, територій, акваторій, країн. Географічне положення - одна з фундаментальних категорій економічної і соціальної географії.

Державна територія - це частина земної кулі, що належить певній державі на законних підставах, у межах якої вона здійснює суверенітет.

102. Президентська республіка, Міжнародний географічний поділ праці, Федера́ція.

Президентська республіка — форма державного правління, за якої державна влада здійснюється шляхом надання президенту великого кола повноважень, що зокрема передбачає з'єднання в руках президента повноважень глави держави і глави уряду.

Міжнародний географічний поділ праці — поділ праці між країнами, спеціалізація їхнього виробництва на певних видах продукції, якими вони обмінюються.

Федера́ція — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим відрізняються від адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави.

103. Парламентська республіка, Форма державного устрою, Конституційна монархія, Парламентська монархія

Парламентська республіка — різновид республіканської форми правління, де парламент, був повновладним органом, формує політично відповідальний перед ним уряд і зазвичай обирає президента, який займає в системі державних органів символічну юридичну роль.

Форма державного устрою — це елемент форми держави, який визначає територіальну організацію держави, спосіб поділу території держави на складові частини та порядок їх взаємовідносин між собою і з державою у цілому.

Конституційна монархія — монархія, при якій влада монарха обмежена так, що в деяких, або у всіх сферах державної влади вона не володіє верховними повноваженнями.

Парламентська (обмежена) монархія Виділяється тим, що: влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності обмежена, символічна.