Проаналізуйте в розрізі субрегіонів основні демографічні показники Європи. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Проаналізуйте в розрізі субрегіонів основні демографічні показники Європи.



Природний рух населення

В результаті природного руху населення відбувається його відтворення, тобто безперервна зміна поколінь. Природний рух населення характеризується такими показниками, як: народжуваність, смертність, природний приріст. Ці показники вимірюється у проміле (‰), або у розрахунку кількості осіб на 1000 осіб (осіб/тис. осіб) за певний період, зазвичай за рік. Природний приріст – це різниця між рівнем народжуваності та рівнем смертності.

 Ситуацію з відтворенням населення у сучасній Європі називають «демографічною зимою». Для неї характерні найнижчі серед регіонів світу показники народжуваності (10,34‰) та природного приросту населення (0,05‰). У деяких європейських країнах природний приріст припинився зовсім, а у 21 країні у 2016 році відбувалася навіть депопуляція – систематичне зменшення абсолютної чисельності населення (табл. 2). Все це ознаки першого (звуженого) типу відтворення населення, який тягне за собою ряд проблем.

 Після нетривалого «бебі-буму», характерного для кінця 40–50-х рр., як демографічний наслідок Другої світової війни, у більшості європейських країн проявилася чітка тенденція до зниження рівня народжуваності та зростання смертності. Народжуваність у Європі за останні півстоліття скоротилася вдвічі. Сучасна жінка в Європі протягом життя народжує в середньому 1,3–1,5 дитини, що не забезпечує розширеного відтворення майбутніх поколінь, для якого потрібно 2,1 дитини на одну жінку. Найнижчі показники – 1,15–1,2 дитини на кожну жінку – зареєстровано в Італії, Іспанії й Португалії. Винятками є лише Албанія та Ірландія, де наразі переважає молоде населення, яке хоче й може мати багато дітей.

Причин погіршення демографічної ситуації в Європі чимало. Основні серед них – це природні демографічні процеси: зростання середньої тривалості життя та поступове «старіння» населення – зростання частки людей літнього віку. Аналіз статистичних даних показує, що середня тривалість життя в Європі вище у жінок, ніж у чоловіків на 5-8 років. «Старіння» населення викликає зменшення частки працездатного населення, зростає кількість запитів на послуги медичних та соціальних установ, які фінансуються з податкових надходжень.

 

Слід також додати й соціально-економічні чинники зниження рівня народжуваності, такі як зайнятість жінки на роботі, пізній вступ людей у шлюб (жінки 24–28 років, чоловіки – 26–30 років), часті розлучення подружжів, зростання «ціни дитини» (економічно дорого утримувати дитину), підвищенням рівня культури суспільства, поширенням міського способу життя, виробничий травматизм, поширення шкідливих звичок, економічні та політичні потрясіння в ряді країн, нещасні випадки тощо.

На природний рух населення також впливають екологічні чинники, що ведуть до зростання спадкових хвороб та рівня дитячої смертності. Внаслідок складної демографічної ситуації частка Європи в світовій кількості населення за останні 65 років скоротилася з 15,5% до 9,9%.

Отже, демографічна криза, яка вразила країни Європи відзначається двома протилежними тенденціями: з одного боку, зменшення народжуваності, з другого – зростання тривалості життя. Все це призводить до старіння та загального скорочення населення країн за рахунок природних чинників. Відповідно до прогнозів ООН, до 2025 році загальна чисельність населення Європи практичне не зміниться, а до 2050 року почне скорочуватися.

Демографічна політика

У всіх країнах Європи у зв’язку зі складною демографічною ситуацією проводиться демографічна політика, спрямована на збільшення народжуваності. В усіх європейських країнах система заходів демографічної політики в цілому подібна, хоча, різниться розмірами різного роду виплат та інших пільг. У країнах ЄС були схвалені закони, відповідно до яких передбачені тривалі відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами зі збереженням зарплати у повному обсязі або 75-90% від неї. Молодятам надають одноразові позич­ки, матеріальну допомогу в зв’язку з народженням кожної наступної дитини за прогресивно зростаючою шкалою, щомісячні допомоги на дітей, переважне право на придбання квартири багатодітним родинам, на утримання дітей у дитячих установах. Крім того, заборонено законами країн звільняти жінок з роботи в період декретної відпустки. У деяких країнах Європи вітається збільшення імміграції молодих жінок, здатних до дітородіння. Тим самим робиться спроба скоротити число неодружених громадян та максимально використовувати потенціал розлучених громадян. Наприклад, в Іспанії 17% дітей народжуються в матерів іноземного походження. В Скандинавських країнах запроваджене безкоштовне дошкільне навчання для дітей 4-х і 5-літнього віку, гарантована оплачувана відпустка з догляду за дитиною (частина з якої обов’язково надається не матері, а саме батькові), місячна допомога на дитину. Демографи вважають, що політику заохочення народжуваності і підвищення природного приросту в Європі найбільш ефективно проводять Франція і Швеція.

Механічний рух населення

 З початку 90-х років ХХ ст. механічний рух (міграції) населення став основним чинником його зростання в країнах Західної та Північної Європи. Ці субрегіони стали основним світовим центром притягання імміграційних потоків з Південної та Східної Європи, Північної Африки, Західної та Південної Азії, островів Карибського моря. Тут практично у всіх країнах населення зростає за рахунок припливу іноземного населення, який випередив природний приріст. За кількістю іноземних підданих серед країн Європи попереду знаходяться Німеччина (понад 7 млн осіб), Франція та Велика Британія. Лідером же за ступенем «розбавлення» свого населення громадянами інших країн є Люксембург, де іноземці складають 32,6% населення.

Останнім часом імміграція до країн Європи набула масового характеру. Нині немісцеве населення складає в середньому близько 10% від загальної кількості населення регіону. Найбільшим цей показник є у країнах Західної та Північної Європи, де сягає 12-20%, в той час як у Східній Європі – найменший в регіоні: 2-7%. Середньосвітовий показник іммігрантів – 3% –залишається стабільним протягом останніх трьох десятиліть.

Основні причини імміграції до європейських країн економічні: майже 40% офіційних переселенців прибули до європейських країн у пошуках роботи. Решта тих, хто звернувся з проханням про притулок або приїхали із метою возз’єднання з родиною. В решті-решт, й ця група людей згодом опиняється на ринку праці. Водночас, в Європі перебуває близько 5 мільйонів нелегальних мігрантів.

 Імміграція до Європи має позитивні та негативні наслідки. З одного боку, приїжджі люди, навіть при високому рівні безробіття місцевого населення, стають джерелом більш дешевої робочої сили в країнах, де вже зараз кожна шоста людина старша 65 років. Вважають, що до 2050 року кожна четверта (а може, й кожна третя) людина буде пенсійного віку, а кожний другий – старше 50 років. Місцеві безробітні зазвичай претендують на кваліфіковану роботу, яка забезпечує високу стабільну зарплату, високий соціальний статус, перспективи подальшого кар’єрного та фахового зростання. Іммігранти частіше задовольняються так званою 3-D роботою (від англ. dirty, dangerous, degrading – брудною, небезпечною, такою, що веде до деградації), оскільки багатьом людям, які походять із бідніших країн найнижча європейська зарплата здається нечуваною розкішшю. Тому конкуренції між іммігрантами та корінним населенням як такої немає.

 

З іншого боку політичні міграційні потоки в Європу мають негативні наслідки. Масовий напливом мігрантів з охоплених війнами країн Африки та Близького Сходу призводять до численних людських жертв на шляху до Європи та в самій Європі. Притік мігрантів спричиняє серйозне фінансове навантаження: для їх облаштування виділяються значні кошти урядами європейських країн. Мігранти створюють додаткове соціальне навантаження. Україна не фігурує як кінцева точка прибуття політичних біженців, а є країною-транзитером на шляху до ЄС.

Міграції в їхніх нинішніх масштабах дуже суттєво змінили національний склад населення окремих держав Європи. Багато іммігрантів прагнуть набути громадянство тих країн, де вони влаштувалися.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2019-08-18; просмотров: 312; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.197.214.36 (0.007 с.)