Головні етапи еволюції європейської історичної думки, врахувавши кристалізацію

Поступового поділу континенту на Захід і Схід, які мали особливості у суспільно-

Політичному й культурно-духовному розвитку.

Етапи та ідеї західноєвропейської історіографії

VІ-ХІV ст.

Після падіння Римської імперії у V ст. рівень культури нового суспільства,

Що формувалося у Європі, тривалий час залишався невисоким. Письменність і

Освіченість були достоїнством небагатьох й зосереджувались переважно у церквах і

Монастирях — центрах християнської віри і теології. Тут переписувались давні

Манускрипти, створювалась література релігійного змісту. У середньовіччя були

Написані численні твори релігійно-церковного призначення, які пізніше отримали

Назву “патрістики” (від “pater” — отець). Наукова література — різноманітні

Трактати — знаходилась під безпосереднім впливом християнських догматів.

Більшість творів середньовіччя записувались на перґаменті, зрідка —

Папірусі; папір з’явився у Європі лише у ХІІ-ХІІІ ст., куди його завезли араби.

Використання паперу дозволило значно полегшити і здешевити виготовлення книг.

Звичай писати книги у монастирях був запозичений на Сході: Бенедикт Нурсийський

(480-543) заснував у Європі перший чернечий орден, який пізніше на його честь

Назвали бенедиктинським, і написав його статут, у якому зобов’язав ченців окрім

Молитв займатися фізичною й розумовою працею — читати й переписувати книги.

Цей статут мав величезне значення для перетворення монастирів у центри освіти й

Культури середньовічної Європи.

Фундатором першої європейської майстерні письма вважають Кассіодора

(VІ ст.) — “останнього римлянина і першу людину середньовіччя”, який перейшов на

Службу до остготів. Наприкінці життя він перетворив свій маєток на монастир, при

Якому заснував школу і майстерню письма, в якій ченці переписували книги. У

підсумку була створена поважна бібліотека. З кінця УІ ст. у Європі одна за одною__

Почали з’являтися майстерні письма, які незабаром були взяті під контроль церкви і

Отримали назву “скрипторіїв”. У них переписувались і тим самим поширювалися

Книги найрізноманітніших жанрів. Вони осідали у монастирських, капітульних, а

Потім й королівських бібліотеках й збірках знаті. Перекази донесли до нас свідчення,

Що праця ченця-переписувача цінувалась дуже високо, а його сумлінність покривала

усі гріхи, допущені ним у житті [66, 32-48].

Від ХІІ ст. спостерігалися поважні зміни у суспільно-політичному й

Культурно-духовному житті Західної Європи. Зміцнення централізованих держав,

Ріст управлінського апарату, ускладнення структурованості суспільства та поділу

Праці вимагали більшого числа освічених людей. Школа і навчання, які знаходились

Під домінацією церкви, орієнтували на релігійно-моральне виховання, в той час як

Життя вимагало більш праґматичного спрямування освіти. Виникнення у ХІ ст.

Приватних і муніципальних шкіл сприяло проникненню до освіти світських

Елементів, т.зв. “вільних мистецтв”. Численні приватні школи у ХІІІ ст. дали початок

Європейським університетам (перші — Болонський, Паризький, Оксфордський). У

ХІV ст. у різних європейських країнах від Піренеїв до Карпат їх вже було десятки.

Поступово університети перетворились у центри інтелектуального життя, які мали

Власні бібліотеки і скрипторії. Крім монастирських і університетських скрипторіїв

З’явились також міські цехові майстерні.

Середньовічна історіографія розвивалась у рамках етапів суспільної

Еволюції, для кожного з яких були характерні особливі риси. Слідом за

О.Л.Вайнштейном вважаємо доцільним виокремити наступні етапи [15, 9-38].

Період VІ-VІІІ ст. характерний тим, що антична традиція ще продовжувала

Жити,; цьому сприяла асиміляція “варварської” знаті римською аристократією.