ТОП 10:

Поняття, функції і значення науки. Об’єкт та суб’єкти науки



Поняття «наука» має декілька значень, з одного боку, наука – це динамічна система достовірних, найбільш суттєвих знань про об´єктивні закони розвитку природи, суспільства та мислення. Знання виступають продуктом науки і в той же час її матеріалом, який знову залучається до наукової діяльності для отримання нових знань. При цьому знання про навколишній світ можуть бути звичайними, буденними і науковими. Наукові знання відрізняються від звичайних послідовністю, систематичністю, а також тим, що створюють нові поняття, закони і теорії. Наукові знання не тільки розкривають і пояснюють нові явища в природі, суспільстві чи господарський практиці, а й дозволяють вдосконалювати людську діяльність, передбачати її результати і наслідки.

Наука – не тільки система наукових знань, які пояснюють навколишній світ, але й засіб його вимірювання та перетворення. Вона впливає на пізнання природи людиною не через емоційне сприйняття, а шляхом систематизованої логічної взаємодії інтелекту, природи і суспільства.

З іншого боку, наука являє собою спеціально організовану діяльність людей. Як галузь людської діяльності, наука є складним соціальним інститутом, який сформувався у процесі розподілу праці, поступового відмежування розумової праці від фізичної і перетворення пізнавальної діяльності в специфічний вид занять окремих осіб, колективів та установ. Першими матеріалізованими продуктами наукової діяльності були стародавні рукописи і книги, пізніше почалося листування між дослідниками, яке призвело до появи у другій половині XVII століття наукових журналів. Але остаточне становлення науки як сфери діяльності відбулося тоді, коли почали створюватися спеціальні наукові установи, частину з яких фінансувала держава.

Наука як діяльність людей включає такі процеси:

1) формування знань, що відбувається внаслідок спеціально організованих наукових досліджень;

2) передавання знань, що виникає внаслідок комунікацій вчених та інших осіб, зайнятих науково-дослідною роботою. Комунікації можуть бути як формальними (наукові монографії, описи винаходів, матеріали наукових зібрань, форумів, конференцій, симпозіумів, наукові звіти, дисертації), так і неформальними (листування, бесіди, обмін препринтами, відбитками статей, а також поширені в теперішній час електронні журнали, електронна пошта, електронні конференції);

3) відтворення знань, що полягає у підготовці наукових кадрів, формуванні наукових шкіл.

Різні аспекти тлумачення науки:

– наука як соціально значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення й використання теоретично систематизованих об’єктивних знань про дійсність;

– наука як система знань, вона представляє собою систему понять і категорій, пов’язаних між собою за допомогою суджень (міркувань) та умовиводів;

– наука як форма суспільної свідомості – як система знань вона охоплює не тільки фактичні дані про предмети навколишнього світу, людської думки та дії, не лише закони та принципи вивчення об’єктів, а й певні форми та способи їх усвідомлення;

– наука виступає складовою частиною духовної культури людства, оскільки вона приймає участь у формуванні та вихованні особистості.

Функції науки – виробництво і використання, систематизованих, об’єктивних знань про дійсність:

пізнавальна – задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і суспільства;

критична–оцінка виявлених закономірностей, властивостей, тенденцій з метою підсилення позитивних сторін явищ, процесів і усунення негативних;

культурно-виховна – розвиток культури, гуманізація виховання та формування нової людини;

практична– удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального виробництва.

Функції науки:

1) соціальна пам’ять– накопичення, передача, зберігання, традиції, досвід, що попередньо накопичений;

2) гносеологічна (пізнавальна) – забезпечення необхідними знаннями для вирішення поставлених задач;

3) нормативна– встановлює, організовує відносини між науковими структурами за допомогою системи норм і правил;

4) комунікативна– реалізація за допомогою наукової мови як зрозумілого та важливого засобу спілкування;

5) аксіологічна (ціннісна)– формує в суспільстві ціннісні орієнтації, які виступають як результат наукових відкриттів на благо людства;

6) креативна (творча)– реалізується за допомогою становлення творчого потенціалу;

7) виховна– дозволяє підвищити рівень освіти в суспільстві, інтелектуальний потенціал.

Мета науки – це опис, пояснення і передбачення (прогнозування), пізнання законів розвитку природи й суспільства, використання знань для одержання корисних суспільству результатів.

Завдання науки:

1. Накопичення і узагальнення фактів (констатація).

2. Пояснення внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків (інтерпретація).

3. Пояснення сутності фізичних явищ (об’єктів), їх внутрішніх і зовнішніх протиріч (побудова моделей).

4. Прогнозування процесів і явищ.

5. Встановлення можливих форм і методів практичного використання отриманих знань.

Об’єктом науки виступають природа і форми руху матерії, людське суспільство в його розвитку, людина та її діяльність.

Суб’єктами науки є люди, що мають певну кількість знань і готові до наукової діяльності.

Поняття, характеристика та визначення елементів науки як системи знань

У структурі будь-якої розвиненої науки можна виділити низку основних елементів, які у своїй сукупності і взаємозв’язку складають систему об’єктивно-істинних знань, що перебуває у русі і розвитку. Елемент системи являє собою таку її частину, яка не підлягає подальшому поділу, щоб виконувати властиві для неї функції.

До таких елементів можна віднести ідею, факти, поняття, закони, теорії, проблеми .

Наукова ідея– інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргументації, без осмислення всієї сукупності зв’язків, на основі яких робляться висновки. Вона ґрунтується на вже існуючих знаннях, але виявляє непомічені закономірності. Наука виділяє два види ідей: конструктивні і деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики.

Науковий факт – знання у формі твердження, достовірність якого суворо встановлена.

Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність і об’єктивність і достовірність.

Науковий результат – нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.

Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних тверджень щодо об’єкта дослідження, які об’єднані певною ідеєю.

Поняття – форма мислення, яка відображає істотні властивості, зв’язки і відношення предметів і явищ в їхній суперечності і розвитку; думка або система думок, що узагальнює, виділяє предмети деякого класу за визначеними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками.

Поняття, які набувають широкого змісту і вживаються у різних значеннях з декількома відтінками, перетворюються у категорії.

Закон – вербальне або математично сформульоване твердження, яке описує співвідношення, зв’язки між різними науковими поняттями, запропоноване як пояснення фактів і визнане на даному етапі науковим співтовариством узгоджується з даними.

Теорія– система знань, що має характер передбачення відносно якого-небудь явища. Теорії формулюються, розробляються і перевіряються згідно з науковим методом.

Стандартний метод перевірки теорій – експеримент.

Гіпотеза(від грец. Ὑπόθεσις — «основа», «припущення») – недоведене твердження, припущення або здогад.

Як правило, гіпотеза висловлюється на основі ряду спостережень, які її підтверджують і тому виглядає правдоподібно. Гіпотезу згодом або доводять, перетворюючи її у встановлений факт, або ж заперечують (наприклад, вказуючи контрприклад), переводячи в розряд помилкових тверджень.

Недоведена і неспростованими гіпотеза називається відкритою проблемою.




Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь - 54.225.20.73