Порядок розрахунку показників прибутку на акцію та відображення у формах звітності

Порядок визначення й подання прибутку на акцію у фінансовій звітності описаний у МСБО 33 «Прибуток на акцію. Положення МСБО 33 поширюються на підприємства:

1) звичайні (або потенційно звичайні), акції яких відкрито продаються й купуються;

2) що перебувають у процесі випуску звичайних (або потенційних звичайних) акцій на відкриті фондові ринки;

3) не мають ні звичайних, ні потенційних звичайних акцій, які вільно продаються й купуються, але раскриваючі прибуток на акцію у фінансовій звітності.

МСБО 33 передбачає розкриття двох показників: базисного та розведеного прибутку на акцію. При цьому базисний і розведений прибуток на акцію потрібно приводити безпосередньо у Звіті про всеосяжний прибуток для кожного класу звичайних акцій, які надають різні права на частку в чистому прибутку відповідного періоду.

Якщо результатом діяльності підприємства за певний період є збиток, у Звіті про всеосяжний прибуток приводиться відповідно базисний і розведений збиток на акцію.

Для забезпечення порівнянності інформації прибуток (збиток) на акцію варто приводити з однаковим рівнем деталізації у всіх звітних періодах.

Особливості при консолідації. Якщо в складі звітності одночасно подаються фінансові звіти материнської компанії й консолідовані фінансові звіти, показники, передбачені МСБО 33, представляються тільки на підставі консолідованої інформації.

Розрахунок базисного прибутку на акцію. Базисний прибуток на акцію обчислюється шляхом розподілу чистого прибутку (збитку) певного періоду, що може бути розподілена між власниками звичайних акцій, на середньозважену кількість звичайних акцій, що перебувають у зверненні до плину цього періоду.

Отже, базисний прибуток на акцію розраховується по формулі:

Базисний прибуток на акцію = Чистий прибуток – Чистий прибуток, що доводиться на привілейовані акції поділити на середньозважену кількість звичайних акцій у зверненні до плину звітного періоду

Знаменник цієї формули враховує можливість змін у складі акціонерного капіталу протягом звітного періоду. Тому для розрахунку середньозваженої кількості звичайних акцій їхня кількість на початок періоду коректується па кількість акцій, випущених і викуплених в акціонерів протягом періоду, помножене на часовий зважений коефіцієнт.

Часовий зважений коефіцієнт (Time-Weighting Factor) — це співвідношення загальної кількості днів, протягом яких акції є в обігу, і загальної кількості днів відповідного періоду.

РОЗРАХУНОК РОЗВЕДЕНОГО ПРИБУТКУ НА АКЦІЮ

Для вирахування розведеного прибутку на акцію (Diluted Earnings Per Share) чистий прибуток, що може бути розподілена серед власників звичайних акцій, і їхня середньозважена кількість в обігу потрібно скорегувати з урахуванням впливу потенційних звичайних акцій, що розбавляють.

Потенційні звичайні акції (Potential Ordinary Share) — це фінансові інструменти або інші контракти, які можуть надавати їхнім власникам право одержати звичайні акції [IAS 33.5].

Прикладом потенційних звичайних акцій являються:

— фінансові інструменти (у тому числі привілейовані акції), які гут бути конвертовані у звичайні акції;

— варанти й опціони;

— заохочувальні програми підприємства, які дають можливість працівникам одержати звичайні акції як частина їхньої винагороди;

— акції, які будуть випущені для задоволення певних умов контракту, таких як придбання іншого підприємства або інших активів.

Потенційні звичайні акції вважаються разбавляющими тільки при умові, що конвертування їх у звичайні акції приведе до зменшення чистого прибутку на акцію від триваючої звичайної діяльності.

Потенційні звичайні акції є антирозбавяючими, якщо конвертування їх у звичайні акції збільшить прибуток (або зменшить збиток) на акцію від триваючої діяльності. При вирахуванні розведеного прибутку на акцію вплив потенційних звичайних акцій, що антирозбавляють, не враховується.

З метою вирахування розведеного прибутку на акцію чистий прибуток, що доводиться на звичайні акції, коректується на суму доходів і витрат (з урахуванням податків), пов'язаних із розбавляючими потенційними звичайними акціями, що (мал. 4.1).

Чистий прибуток, що доводиться на звичайні акції
+
Дивіденди (після сплати податків) на розбавляючи потенційні звичайні акції, що які були відняті із чистого прибутку

+

Відсотки на розбавляючи потенційні звичайні акції, визнані у звітному періоді

+

Доходи або витрати, які існували б у результаті конвертування розбавляючих потенційних звичайних акцій

=

Скоректований чистий прибуток, що доводиться на звичайні акції

 

Рис. 4.1. Коректування чистого прибутку з урахуванням впливу розбавляючих потенційних звичайних акцій

 

РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРИБУТОК НА АКЦІЮ

Згідно МСБО 33 варто розкривати:

а) суми, використані як чисельники при вирахуванні базисного й розведеного
прибутку на акцію, і узгодження цих сум із сумами чистого прибутку (збитку)
певного періоду;

б) середньозважена кількість звичайних акцій, використана як знаменник
при вирахуванні базисного й розведеного прибутку на акцію й узгодження цих
знаменників між собою.

в) інструменти (у тому числі акції, випуск яких залежить від наявності певних подій), які потенційно можуть розбавити базисний прибуток на акцію
в майбутньому, але не були включені в розрахунок розведеного прибутку на акцію внаслідок
їхнього впливу, що антирозбавляє, у відбитому періоді (періодах);

г) опис операцій зі звичайними акціями (за винятком випуску акцій для
безкоштовного пропорційного розподілу між акціонерами, їхнього дроблення
або консолідації), які відбуваються після дати балансу і які могли б дійсно змінити кількість звичайних акцій або потенційних звичайних акцій
в обігу на кінець періоду, якби ці операції були здійснені до закінчення
звітного періоду [IAS 33.70].

24.ЗМІСТ І СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ.

Звіт про рух грошових коштів повинен містити інформацію про грошові потоки підприємства за певний період у розрізі операційної, інвестиційної й фінансової діяльності.

При цьому під грошовими потоками (Cash Flows) розуміють надходження й вибуття коштів й їхніх еквівалентів. Кошти (Cash) включають готівка в касі й депозити до запитання. Еквівалентами коштів (Cash Equivalents) є короткострокові високоліквідні інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик зміни вартості.

Звідси, зміст поняття «рух грошових коштів» трохи ширше, оскільки, крім властиво коштів, включає їхні еквіваленти.

Звіт про рух грошових коштів не охоплює: зміни в складі коштів й їхніх еквівалентів; негрошові операції.

Структура Звіту про рух грошових коштів заснована на класифікації грошових потоків, що передбачає поділ діяльності підприємства на три види: операційну, інвестиційну й фінансову.

Операційної (Operating activities) уважають основну діяльність, що приносить підприємству доход, а також інші види діяльності, що не є інвестиційної й фінансової [IAS 7.6].

Прикладами руху коштів у результаті операційної діяльності є:

надходження коштів від продажу товарів і надання послуг;

надходження коштів у вигляді роялті, авторських гонорарів, комісійного збору: інших доходів;

кошти, сплачені постачальникам за товари й послуги;

грошові виплати працівникам і платежі з їхнього доручення;

надходження й виплати коштів по розрахунках зі страховими компаніями (премії, рекламації, ануітет й інші види страхової допомоги);

сплата й відшкодування податку на прибуток (якщо він конкретно не ставиться до фінансової або інвестиційної діяльності);

надходження й виплати коштів по контрактах, що укладають із торговельною й дилерською метою;

платежі за основні кошти, придбані для передачі в оренду й виторг від їхнього продажу після завершення оренди.

Інвестиційна (Investing activities) діяльність охоплює операції по придбанню й продажу довгострокових активів, а також інших інвестицій, що не є еквівалентами коштів.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності включає:

виплати коштів для придбання основних засобів, нематеріальних й інших довгострокових активів;

надходження коштів від продажу основних засобів, нематеріальних й інших довгострокових активів;

виплати коштів для придбання власного капіталу або боргових зобов'язань інших підприємств, а також частки участі в капіталі спільних підприємств;

надходження коштів від продажу власного капіталу або боргових зобов'язань інших підприємств, а також частки участі в капіталі спільних підприємств;

аванси й позики третій стороні (за винятком передоплат і позик, здійснюваних фінансовими установами);

надходження коштів від повернення авансів і погашення позик, наданих іншим підприємствам (за винятком авансів і позик фінансових установ);

надходження й виплати коштів по ф'ючерсних, форвардних контрактах, опціонам і свопам (крім випадків, коли такі контракти укладаються з дилерською або торговельною метою або рух коштів класифікується як фінансова діяльність).

Фінансова діяльність (Financing activities) — це діяльність, що приводить до зміни величини й складу вкладеного капіталу й позик підприємства [IAS 7.6]. Прикладами руху коштів у результаті фінансової діяльності є:

надходження коштів від випуску акцій й інших інструментів власного капіталу;

виплати коштів власникам для придбання або викупу раніше випущених акцій підприємства;

надходження коштів від випуску незабезпечених боргових зобов'язань, позик, векселів, облігацій й інших короткострокових і довгострокових позик;

виплати коштів для погашення позик;

виплати коштів орендареві для погашення зобов'язань по фінансовій оренді.

Зарахування конкретної операції, пов'язаної з рухом грошових коштів, у певну класифікаційну групу обумовлюється насамперед характером господарської діяльності підприємства.

Так, фінансові вкладення звичайно є інвестиційною діяльністю для промислового підприємства, але можуть бути складової операційної діяльності фінансової установи.

Проте незалежно від характеру операцій підприємства всі платежі й надходження коштів й їхніх еквівалентів повинні бути представлені у Звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної й фінансової.

У зв'язку із цим якщо сума надходження або витрати коштів у результаті минулої операції складається з декількох елементів, кожний з них потрібно класифікувати окремо відповідно до його характеру.