Творча відпустка – це вид відпустки, що надається для закінчення дисертаційної роботи, написання підручника, навчального посібника та в інших випадках, передбачених діючим законодавством.

Соціальні відпустки є особливим видом відпусток і вони надаються:

- у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам на підставі медичного висновку тривалістю: до пологів – 70 календарних днів, після пологів – 56 календарних днів (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70 календарних днів), починаючи з дня пологів;

- для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінкам за їх бажанням після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

- жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічна додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Відпустки без збереження заробітної плати передбачені чинним законодавством. Така відпустка може надаватися або в обов’язковому порядку або за згодою сторін.

В обов’язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати надаються:

- матері або батьку, який виховує дитину без матері, що мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

- чоловікові, жінка якого перебуває у перед пологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

- ветеранам війни та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

- ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю 21 календарний день щорічно;

- пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

- інвалідам I і II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

- особам, які одружуються – тривалістю до 10 календарних днів;

- працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу, - тривалістю до 7 календарних днів та інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

За згодою сторін за сімейними обставинами може надаватися відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів щорічно.

 

 

Основні поняття та терміни: час відпочинку, міжзміний відпочинок, щотижневий безперервний відпочинок, щорічна відпустка, творча відпустка, соціальні відпустки.

 

Питання для самостійної перевірки знань

1. Що таке час відпочинку? Які види часу відпочинку вам відомі?

1. Чи включаються в робочий час і оплачуються перерви впродовж робочого дня?

2 Якою тривалістю повинен бути щотижневий безперервний відпочинок?

3. Які святкові і неробочі дні встановлює чинне законодавство?

4. Що таке щорічна відпустка? Яка її мінімальна тривалість?

5. Якою повинна бути мінімальна відпустка для неповнолітніх працівників?

6. З якою метою надається творча відпустка?

7. Що таке соціальна відпустка? Які види соціальних відпусток вам відомі?

8. В яких випадках може надаватися відпустка без збереження заробітної плати? Чи може власник відправити працівника в неоплачувану відпустку в зв’язку з виробничою необхідністю?

 

Тести для самоконтролю знань

1. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше:

а) 40 годин;

б) 41 години;

в) 42 годин.

2. Яка передбачена компенсація за роботу у вихідний день?

а) надання іншого вихідного дня;

б) оплата в подвійному розмірі;

в) оплачується в подвійному розмірі, або за бажанням працівника йому може бути надано інший вихідний день.

3.Чи допускається заміна відпустки грошовою компенсацією?

а) так, на вимогу працівника;

б) ні, не допускається;

в) так, у випадку звільнення працівника за невикористані дні відпустки та частково, але при цьому тривалість відпустки, яка не компенсується, повинна бути не менше 24 календарних днів.

4. Чи мають право працівники під час перерви відлучатися з місця роботи

а) так;

б) ні;

в) законом не регламентовано.

5. Мінімальна тривалість відпустки:

а) 15 робочих днів;

б) 24 календарних дні;

в) 31 календарний день.

6. Відпустка, яка надається неповнолітнім, повинна бути не менше:

а) 24 календарних днів;

б) 31 календарний день;

в) місяць.

7. Перерва для харчування та відпочинку надається:

а) через 4 години після початку роботи;

б) через 5 годин після початку роботи;

в) через 6 годин після початку роботи.

8. Право працівника на щорічну відпустку повної тривалості виникає:

а) після 6 місяців роботи на даному підприємстві;

б) після 11 місяців роботи на даному підприємстві;

в) після року роботи на даному підприємстві.

9. Загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток не може перевищувати:

а) 59 календарних днів;

б) 69 календарних днів;

в) 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах – 69 календарних днів.

10. За згодою сторін відпустка без збереження заробітної плати в зв’язку із сімейними обставинами надається тривалістю:

а) 10 календарних днів на рік;

б) 15 календарних днів на рік;

в) 20 календарних днів на рік.

 

Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам трудового законодавства

1. Соколов працює пекарем на ПП «Юлія». Через рік безперервної роботи він просить надати йому відпустку. Власник підприємства йому в цьому проханні відмовила, пославшись на те, що у них приватне підприємство і, норми трудового законодавства на нього не розповсюджуються. Вона може надати йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 7 календарних днів.

 

2. До юрисконсульта фабрики звернулися працівники з питанням про правомірність наказу директора фабрики щодо надання відпустки без збереження заробітної плати строком на два місяці у зв’язку з відсутністю сировини для виконання робіт.

 

3. Директором підприємства видано наказ, згідно якого Кравчук підпадає під скорочення. Крім того, йому повідомили, що він повинен піти у відпустку за свій рахунок на два місяці, і лише після того, як повернеться, його звільнять. За словами директора, «так вимагає нове законодавство».

 

4. Робітник Никоненко попросив адміністрацію підприємства надати йому відпустку з послідуючим відзивом. Мета – отримати відпускні, а працюючи, ще і заробітну плату.

 

 

Теми рефератів

1. Право працівника на відпустку і гарантії його реалізації.

2. Щорічна основна відпустка і порядок її надання.

3. Відпустки без збереження заробітної плати і порядок їх надання.

4. Додаткові та соціальні відпустки для жінок, які мають дітей.

5. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням.

 

Основна література

- Кодекс законів про працю України. Глава Y.

- Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс. – К.: Центр учбової літератури, 2007, с. 164– 170.

 

Основи трудового права

Тема: «Оплата праці Гарантії та компенсації.»

План

1. Заробітна плата. Форми заробітної плати.

2. Гарантії та компенсації.

 

1. Заробітна плата – це винагорода, як правило, у грошовому вигляді, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від декількох факторів: складності й умов виконуваної роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці й господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати:

1) основна заробітна плата. Становить винагороду за виконану роботу відповідно до норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робочих і посадових окладів для службовців;

2) додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад встановлені норми за трудові успіхи, винахідливість, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії. Причому вони можуть бути встановлені як чинним законодавством, так і розпорядженням роботодавця.

Існують дві сфери регулювання заробітної плати: на державному і договірному рівнях.

На державному рівні встановлена мінімальна заробітна плата – розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якого не може здійснюватися оплата праці. Мінімальна заробітна плата є обов’язковою на всій території України для підприємств всіх форм власності.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України під час затвердження Державного бюджету України.

На державному рівні також встановлюється розмір заробітної плати працівників державних і комунальних підприємств, а також працівників установ і організацій, що фінансуються з Державного бюджету або місцевих бюджетів.

Договірне регулювання оплати праці здійснюється шляхом включення відповідних норм у зміст колективного договору.

Підприємства госпрозрахункової сфери самостійно в колективних договорах встановлюють форми і системи оплати праці.

Окрім цього – норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Встановлення тієї чи іншої форми, системи оплати праці для певної групи чи категорії працівників залежить від особливостей технологічного процесу, вимог до кількості і якості виконаної роботи та кінцевих результатів тощо.

У практиці організації оплати праці сьогодні використовують дві основні форми заробітної плати – погодинну та відрядну. Погодинна форма заробітної плати передбачає визначення розміру основної заробітної плати (тарифної частини) на підставі кількості відпрацьованого часу та кваліфікації (розряду) працівника.

Погодинна оплата праці працівників підприємств є одним з різновидів почасової форми заробітної плати їх праці, за якої заробітна плата нараховується на основі погодинної тарифної ставки, встановленої за домовленістю сторін у колективному або трудовому договорі (контракті), та певним чином облікованого часу погодинної фактичної зайнятості працівника корисною працею (а не часу перебування його на робочому місці чи на підприємстві або облікованих нормо-годин (людино-годин) встановленого працівнику чи колективу працюючих та виконаного нормованого завдання відповідно до ст.92 Кодексу законів про працю України.

При визначенні розміру погодинної тарифної ставки необхідно дотримуватись державних норм і гарантій в оплаті праці, зокрема, щодо розміру мінімальної заробітної плати.

 

2. Гарантійні виплати – це виплати за час, коли працівник з поважних причин, передбачених законом, звільняється від виконання трудових обов’язків і за ним зберігається місце роботи. Гарантійні доплати – це суми, які виплачуються понад заробітну плату працівнику при скороченні робочого часу або переведенні на іншу роботу у встановлених законом випадках.

До основних гарантійних виплат належать:

1) виплати працівникам за час виконання державних або громадських обов’язків;

2) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість;

3) виплати при службових відрядженнях;

4) виплати за час підвищення кваліфікації з відривом від виробництва;

5) виплати за час перебування в медичному закладі на обстеженні;

6) виплати донорам;

7) виплати працівникам – авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій та в інших випадках.

Гарантійні доплати виплачуються працівнику у разі зниження заробітку. До основних видів доплат належать:

2) доплати неповнолітнім працівникам;

3) доплати при переведенні працівника на іншу роботу і переміщенні, при переведенні на легку роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років та в інших випадках.

Компенсаційні виплати – це суми, які виплачуються працівникам понад оплати за працю для компенсації витрат, пов’язаних з виконанням ними своїх трудових обов’язків, а також витрат у зв’язку з переїздом при прийнятті на роботу в іншу місцевість. До основних видів компенсаційних виплат необхідно віднести:

1) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість;

2) витрати на відрядження;

3) компенсація за зношування інструментів, що належать працівникам;

4) компенсація витрат за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та в інших випадках.

Заробітна плата повинна виплачуватися своєчасно, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

 

Основні поняття та терміни: заробітна плата, основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, мінімальна заробітна плата, гарантійні виплати, гарантійні доплати, компенсаційні виплати.

 

Питання для самостійної перевірки знань

1. Що таке заробітна плата? Які форми заробітної плати ви знаєте?

2. Які фактори можуть впливати на розмір заробітної плати?

3. Що таке гарантійні виплати? В яких випадках передбачена їх виплата?

4. Що таке гарантійні доплати? В яких випадках передбачена їх виплата?

5. Що таке компенсаційні виплати? В яких випадках передбачена їх виплата?

 

 

Тести для самоконтролю знань

1. Структура заробітної плати складається з:

а) основної і додаткової заробітної плати;

б) основної і неосновної заробітної плати;

в) гарантійної і додаткової заробітної плати.

2. Заробітна плата виплачується:

а) не рідше одного разу на місяць;

б) кожного тижня;

в) не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

3. У практиці організації оплати праці використовують такі форми оплати праці:

а) відрядна та погодинна;

б) відрядна;

в) погодинна.

4. Мінімальна заробітна плата виплачується:

а) за просту некваліфіковану працю;

б) працюючим неповнолітнім;

в) при примусових роботах, визначених судом.

5. Витрати на відрядження відносяться до:

а) гарантійних виплат;

б) гарантійних доплат;

в) компенсаційних виплат.

 

Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам трудового законодавства

1. Ярослав Коваль в силу особливостей своєї роботи використовує особистий легковий автомобіль для службових поїздок. Він має намір вимагати від підприємства компенсації затрат за використання автомобіля.

2. При укладенні колективного договору було прийнято Положення про преміювання працівників підприємства. У ньому вказувалося, що робітникам основних професій премія виплачується у розмірі 30% від заробітку за виконання і перевиконання завдань за належної якості виконання.

У травні премію ніхто із робітників не отримав. Як пояснив начальник цеху, йому не було виділено коштів на виплату премії через те, що ці кошти цех витратив у минулому місяці. Виник трудовий спір.

Основна література

- Кодекс законів про працю України. Глава YII.

 

Основи трудового права