Основні напрями виховання студенської молоді.

Основний зміст виховання має базуватися, передусім, на національних засадах.

Програма виховання містить такі змістові компоненти:

—формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

—забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

—формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

—прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;

—виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею світоглядної позиції;

—утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

—формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

—забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров´я;

—виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

—формування глибокого усвідомлення взаємозв´язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

—забезпечення високої художньо-естетичної освіченості й вихованості особистості;

—формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

—розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх реалізації;

—формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки їх до життя в умовах ринкових відносин".

Основною формою діяльності, яка забезпечує виховання особистості студента, становлення його професіоналізму, є різні види навчальних занять. Тут відбувається виховний вплив на свідомість і волю студентів, з одного боку, через зміст навчального матеріалу, з іншого — через організацію студентів на навчальну працю і передусім через морально-духовний потенціал викладача.

Організовуючи навчальну діяльність, педагог має внутрішньо проектувати її на процес формування особистості з погляду завдань всебічного, гармонійного виховання: якою мірою навчальний матеріал сприятиме формуванню наукового світогляду студентів; яким чином спеціально організована пізнавальна діяльність студентів впливатиме на їх інтелектуальний розвиток, чи допоможе вона оволодінню методами самостійної пізнавальної праці; як виучуваний навчальний матеріал сприятиме становленню професіоналізму майбутнього фахівця; як впливатиме зміст навчального матеріалу на формування почуттів, переконань, естетичних смаків, морально-духовних цінностей та ін.

Висока культура мислення, спілкування, мовлення, поведінки, зовнішності, жести, міміка, темп і ритм роботи, володіння основами психотехніки, морально-духовні цінності, інтелігентність та багато іншого — це той духовний капітал педагога, який є живильним джерелом виховання студентів. І якщо колишній студент, зустрічаючись через багато років з педагогом, пригадує студентські роки і каже: "Я щиро дякую, що ви як педагог були в моєму житті, допомогли моєму становленню як людини," — це і є свідченням виховного впливу педагога на особистість. Хоча при цьому вихованець може й не пригадати нічого зі змісту навчального матеріалу тієї дисципліни, яку викладав педагог.

Значне місце в системі формування всебічно розвиненої особистості студента мають займати позааудиторні форми виховання: діяльність наукових гуртків, творчих студій, конференцій, дискусійних клубів, зустрічі з письменниками, художниками, акторами; екскурсії, походи та ін. Усі студенти на добровільних засадах мають бути охоплені різними формами і видами діяльності поза межами суто навчальної роботи, виходячи із необхідності задоволення їхніх індивідуальних потреб, які є джерелом формування мотивів діяльності особистості.

У вищих навчальних закладах мають створюватися оптимальні умови для задоволення різноманітних суспільно позитивних і корисних потреб молодої людини. Якщо цього не робити, то вона задовольняє їх за межами прийнятної культури, вдаючись до сурогатів, аморальних засобів.

Завдання викладача ВНЗ як виховника полягає в розкритті перед студентом широкого спектра варіантів у прийнятті рішень, поведінці; у допомозі зорієнтуватися, який вибір є найкращим, найбільш доцільним, яка лінія поведінки відповідає суспільним нормам. А приймати рішення студент має самостійно, хоч виховник і не повинен приховувати свого ставлення до оцінки цього рішення.

 

 

 

20.Робота куратора академгруп.

Куратор призначається адміністрацією академії на підставі подання декана факультету для роботи з академічними групами І-ІV курсів. На посаду куратора академічної групи призначається досвідчений педагог. Враховується також профіль підготовки фахівців та специфіка діяльності факультету. Строк перебування на посаді куратора - один навчальний рік (згідно з наказом ректора). Термін дії наказу щодо призначення на посаду може щорічно продовжуватись.

Обов'язковими умовами призначення на посаду є: стаж викладацької роботи у вищому закладі освіти (не менше ніж два роки, з них у академії - не менше одного року); обов'язкове викладання одного з лекційних курсів чи проведення семінарсько-практичних занять в академічній групі.

Куратор, як правило, працює із конкретною академічною групою протягом трьох-п'яти років. Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі Статуту академії. Зміст його діяльності визначається такими основними документами: Законом України "Про освіту", Державною

національною програмою "Освіта. Україна XXI сторіччя", "Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти", "Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті", відповідними інструктивно-методичними документами Міністерства освіти і науки України, а також положеннями, розробленими структурними ланками академії. Згідно зі своїм соціальним статусом та функціональними обов'язками куратор академічної групи у своїй діяльності реалізує конкретні виховні функції.

Результати діяльності куратора обговорюються систематично на засіданні кафедр, радах факультетів, ректоратів та вченій раді згідно з планом роботи академії.

Документація, яку веде куратор, визначається відповідно до основних нормативних документів щодо організації навчально-виховної роботи у вищих закладах освіти. Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний семестр, рік, згідно з перспективним та річним плануванням академії за формою, затвердженою вченою радою. Адміністративно куратор академічної групи підпорядкований заступнику декана з виховної роботи факультету та погоджує свою діяльність з деканом та завідуючими кафедрами.

Організаційно-методична допомога кураторам надається організаційно-виховним відділом академії згідно з їх посадовими обов'язками та рівнем професійної компетентності. Методична підготовка куратора забезпечується різноманітними формами методичної роботи.

Функції куратора академічної групи: аналітична, організаторська, комунікативна та соціальна.

 

Методи навчання у ВНЗ.

Термін «метод» походить від грецького теthodos - спосіб пізнання.

Cутність процесу навчання двоєдина, яка виражається діадою понять «викладання» та «учіння».

У зв'язку з цим цілком правомірним є розгляд трьох взаємопов'язаних по­нять «метод викладання», «метод навчання» та «метод учіння», які можна ви­значити таким чином:

Метод навчання - спосіб спільної, структурованої діяльності викладачів та студентів, спрямованої на досягнення цілей, означених галузевими (та вищих на­вчальних закладів) стандартами підготовки фахівців.

Метод викладання - система структурованих, цілеспрямованих способів дій викладача, спрямованих на розв'язання навчально-виховних завдань.

Метод учіння - спосіб пізнавальної діяльності студентів, що здійснюються з метою засвоєння змісту навчання та відповідних професійних компетентностей.

Класифікація методів навчання

а) джерелом отримання повідомлень (словесні, наочні, практичні);

б) логікою організації процесу навчання (індуктивні, дедуктивні, аналітич­ні, синтетичні, традуктивні);

в) рівнем самостійно-пізнавальної діяльності та креативності студентів (пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемно-пошукові, частково пошукові, евристичні.

Дослідник педагогіки Ю. Бабанський пропонує класифікацію:

а) методи організації і здійснення навчально-пізна­вальної діяльності (пояснення, інструктаж, розповідь, лекція, бесіда, робота з підручником; ілюстрування, де­монстрування, самостійне спостереження вправи, лабора­торні, практичні і дослідні роботи);

б) методи стимулювання навчальної діяльності (на­вчальна дискусія, забезпечення успіху в навчанні, пізна­вальні ігри, створення ситуації інтересу у процесі викла­дення, створення ситуації новизни, опора на життєвий досвід студента; стимулювання обов'язку і відповідаль­ності в навчанні);

в) методи контролю і самоконтролю у навчанні (усний, письмовий, тестовий, графічний, програмований, само­контроль і самооцінка у навчанні).

Крім згаданих, існують й інші класифікації методів навчання.

Певні методи навчання одночасно можуть належати до кількох класифікацій методів навчання, маючи ознаки, притаманні кожній з них. Такі класифікації слугують орієнтиром для вибору їх викладачем для певних видів навчальних занять.

ІІІ. Еврестичні методи навчання

Розв'язання стратегічних соціальних завдань з підготовки творчих фахівців неможливе без зростання питомої ваги у процесі навчання методів, які активізують пізнавальну діяльність студентів та мають чітку евристичну спрямованість.

І. Трайнєв виокремлює такі евристичні методи навчання: методи «мозкової атаки» (пряма мозкова атака, масова мозкова атака, мозковий штурм); метод багатовимірних матриць; метод вільних асоціацій; метод інверсії; метод емпатії; метод синектики.

Методи «мозкової атаки» побудовані на колективному евристичному діа­лозі (полілозі), спрямованому на продукування новий ідей.

Метод евристичних запитань застосовуються для спрямування творчого пошуку розв'язання певної проблеми.

Метод багатовимірних матриць є методом морфологічного аналізу систем з метою виявлення невідомих елементів, підсистем. Складність його викорис­тання полягає в наявності значного числа варіантів, які необхідно проаналізу­вати для одержання оптимального розв'язання проблеми.

Метод вільних асоціацій полягає у побудові множини нових асоціацій, окре­мі з яких можуть послугувати вектором пошуку розв'язання проблеми.

Метод інверсії (перестановка, перевертання) спрямований на розв'язання проблеми у новітніх напрямках (зміна мови постановки проблеми, перехід від площинного представлення об'єктів до просторового, побудова міркувань у зво­ротному напрямку, тощо).

Метод емпатії є методом особистіших аналогій.

Метод синектики - характеризується ознайомленням студентів зі страте­гією розв'язання проблем, спонуканням їх до самостійної постановки проблеми для знаходження шляху її розв'язання.

Певні методи можуть виконувати потрійну функцію - бути методами навчан­ня, викладання та учіння. Здебільшого це стосується методів, відображаючих логі­ку навчального процесу, адже викладач підпорядковує свою професійну діяльність певній логіці, відповідно структурує способи взаємодії із студентами, для яких ця логіка перетворюється на метод пізнання (прийом пізнавальної діяльності).

Педагогічна ефективність застосування методів на­вчання у вищому навчальному закладі залежить не так від самих методів, як від наукової кваліфікації і майстерності викладача.