Особливості викладання курсу «Пед. логіка»

 

Певні категорії людей (а серед них і видатні мислителі) схильні недооцінювати, а то й ігнорувати значення формальної логіки. Одні з них вважали, ніби міркування людей можуть бути досконалими й без знання логіки, тому її вивчення — зайве чи принаймні малоефективне. Нігілістичне ставлення до логіки інших пояснюється їх антипатією до знеособленого відношення суб'єкта суворо логічного міркування до проблем, які розв'язуються за допомогою цих міркувань. Подібні погляди, звичайно, мають деякі, хоча й недостатні, підстави.Справді, кожна людина володіє більш чи менш досконалою стихійно сформованою, інтуїтивною логікою. Без неї вона взагалі не могла б правильно міркувати, спілкуватися з людьми тощо. Та стихійно сформована логіка ніколи не може замінити свідомо засвоєних знань законів і форм мислення. По-перше, вона не завжди спроможна вирішувати ті проблеми, які постають перед людьми. А по-друге, лише незначний відсоток людей, які не вивчали логіки, має більш-менш задовільний рівень стихійно сформованої логічної культури.Про необхідність вивчення курсу логіки свідчить той факт, що немало людей не можуть відрізнити правильні міркування від неправильних. Так, лише чоти-ри-п'ять відсотків студентів, які щойно починають вивчати курс логіки, здатні виявити логічну помилку в такому міркуванні: «У всіх містах за Полярним колом спостерігаються білі ночі, а Санкт-Петербург не лежить за Полярним колом; отже, в цьому місті не спостерігаються білі ночі». При цьому вони стверджують, що це міркування неправильне, оскільки тут не йдеться про міста, які не лежать за Полярним колом. Це правильна відповідь, характерна для людей з досконалою стихійно сформованою логічною культурою. Переважна ж більшість студентів логічну неправильність цього міркування вбачає в тому, що в Санкт-Петербурзі насправді спостерігаються білі ночі. Проте це істинне положення не має прямого відношення до правильності чи неправильності міркування. Хибність висновків може випливати не лише з неправильності міркування, а й з хибності засновків.

 

43. Модернізація форм і методів навчання студентів у контексті КМСОНП.

Загальна характеристика кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП). Ця система передбачає відхід від традиційної схеми «навчальний се­местр — навчальний рік, навчальний курс»; раціональ­ний поділ навчального матеріалу дисципліни на модулі (логічно завершені частини теоретичних знань і практич­них умінь з певної навчальної дисципліни) і перевірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля; перевірку якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського за­няття; використання широкої шкали оцінювання знань; вирішальний вплив суми балів, одержаних протягом се­местру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни; стимулювання систематичної самостійної роботи студен­тів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань; підвищення об'єктивності оцінювання знань сту­дентів; запровадження здорової конкуренції в навчанні; виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу —

модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєд­нанні модульних технологій навчання та залікових освітніх оди­ниць (залікових кредитів).

Кредит, (лат. credit — він вірить) — це числова міра повного навчального навантаження студента з конкретної дисципліни (1 кредит — 24 год.), яка спонукає студентів до вільного вибору навчальних дисциплін та якісного їх засвоєння і є одним із критеріїв порівняння навчальних систем вищих навчальних закладів. Час, відведений для проведення підсумкового контролю, не входить в кредит. Заліковий кредит є одиницею виміру навчального наван­таження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів. Змістовий модуль — це система навчальних елементів, поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові.

Впровадження КМСОНП сприятиме розв'язанню важ­ливих завдань вищої освіти:

— адаптація ідей ECTS (Європейська кредитно-тран­сферна та акумулююча система) до системи вищої освіти України з метою забезпечення мобільності студентів у про­цесі навчання та гнучкості підготовки фахівців з огляду на швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринків праці;

-— забезпечення студентам можливості навчання за індивідуальною інваріантною частиною освітньо-профе­сійної програми, сформованої за вимогами замовників та побажаннями студентів, що сприятиме їх саморозвитку і підготовці до життя у вільному демократичному су­спільстві;

— стимулювання учасників навчального проц есу з ме­тою досягнення високої якості вищої освіти;

— унормування порядку надання студенту можливості отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

Ø зміст чинної програми поділено на відносно само­стійні частини, об'єднані певною ідеєю; кожна з яких міс­тить кілька близьких за змістом і фундаментальних за зна­ченням понять, законів, принципів;

Ø навчальну програму з курсу поділено на мінімальну кількість модулів;

Ø навчально-виховний процес має бути гнучким;

Ø зміст модуля у стислій формі розглядається на наста­новній лекції кожного модуля; у ній висвітлюються провід­ні ідеї, дискусійні питання, завдання самостійної роботи;

Ø оглядово-настановча лекція передує трьом тьютор- ським заняттям з кожного модуля; метою тьюторського за­няття є організація колективного обговорення теми, що переростає у дискусію;

Ø загальній дискусії передує письмова контрольна ро­бота, після якої розв'язуються проблемно-педагогічні зав­дання, аналізуються проблемні ситуації;

Ø при оцінюванні враховується участь у роботі на за­нятті; оцінка виставляється у залікових одиницях; оціню­ється кожний вид роботи;

Ø студент може регулювати рівень і темп свого зрос­тання; може достроково опанувати навчальний матеріал; такі студенти іспитів не складають.

Організація модульного навчання. Модульне навчання передбачає створення модульного варіанта програми на­вчальної дисципліни, забезпечення навчального процесу дидактичними матеріалами, визначення типів, видів, ме­тодів контролю.

Від правильності побудови модульного варіанта про­грами залежить ефективність модульного навчання.

Модульний варіант програми формується за певною схе­мою: матеріал програми розбивається на модулі; модуль охоплює кілька тем, об'єднаних спільними поняттями; у модулях поєднуються теоретичні і практичні питання; модульний варіант програми має передбачати відповід­ний перелік знань, умінь і навичок, окреслювати коло проблем, які підлягають контролю.

З кожної навчальної дисципліни передбачено на се­местр 3—5 модулів. Навчальний матеріал кожного модуля містить голов­ні, базові та допоміжні теоретичні знання, практичні вміння і навички. Модульне планування передбачає виді­лення опорних знань і вмінь, які актуалізуються перед вивченням матеріалу нового модуля, а також системне повторення головних теоретичних знань, практичних умінь і навичок.

Важливим компонентом кредитно-модульної системи є формування індивідуального навчального плану студен­та, що здійснюється на підставі переліку змістових моду­лів/блоків, сформульованих на основі освітньо-професійної програми підготовки і структурно-логічної схеми підготов­ки фахівців. Реалізовується такий план протягом періоду, який не перевищує граничного терміну навчання. Норма­тивний термін навчання визначається на підставі галузе­вих стандартів вищої освіти, а граничний може перевищу­вати нормативний на один рік, який не фінансується з дер­жавного бюджету.

Індивідуальний навчальний план студента охоплює нормативні і вибіркові змістові модулі, які можуть поєд­нуватися у певні навчальні дисципліни. Нормативні зміс­тові модулі необхідні для виконання вимог нормативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вибір­кові змістові модулі забезпечують виконання вимог варіа­тивної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Вони дають змогу здійснювати підготовку за спеціалізаці­єю і сприяють академічній мобільності і поглибленій під­готовці, необхідній для майбутньої діяльності. Сукупність нормативних змістових модулів визначає нормативну (обов'язков у) складову індивідуального навчального пла­ну студента.

Індив ідуальний навчальний план студента за певним напрямом формується студентом під керівництвом кура­тора в КМСОНП і передбачає можливість індивідуал ьно­го вибору змістових модулів (дисциплін).

Зарахо вують змістові модулі (дисципліни), що вклю­чені в індивідуальний навчальни й план, за результата­ми певного виду контролю якості освіти студента протя­гом навчального року, як правило, без екзаменаційних сесій.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матері­алу дисципліни здійснюється без проведення семестрового іспиту (заліку). Воно є інтегрованою оцінкою засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням «вагових» коефіці­єнтів.

Студе нт, що набрав протягом семестру необхідну кіль­кість балів, має право:

· не складати іспит (залік) і отримати набрану кіль­кість балів як підсумкову оцінку;

· складати іспит (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;

· ліквідувати академічну різницю, пов'язану з пере­ходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

· поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчаль­них дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

· використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення особис­тих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше від необ­хідної кількості балів, зобов'язаний складати іспит (залік).

Державна атестація студентів здійснюється відповідно до чинної нормативної бази.

Формами організації навчального процесу в умовах КМСОНП, як і в традиційній системі, є лекції, практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття, всі ви­ди практик і консультацій та ін.

Навчальний рейтинг (англ. rating — оцінка) — це інте­гральний індекс або комплексний показник якості навчан­ня студента, його розвитку на певному етапі, який визна­чає не лише якість здобутих знань і вмінь з окремих дис­циплін, а й систематичність у роботі, активність, творчість, самостійність студента. Він розкриває якісні, динамічні зміни в підготовці студента, передбачає періодичне ранжу- вання (розташування у певному порядку) студентів (за се­местр та навчальний рік, за декілька курсів). Навчальний рейтинг передбачає рейтингові) оцінку — бали, які отри­мує студент за виконання індивідуальних завдань, передба­чених робочим навчальним планом, за колоквіуми, звіти і захист лабораторних робіт, а також за результатами поточ­ного контролю на практичних і семінарських заняттях.

Рейтинг з дисципліни формується як сума всіх рейтин­гових оцінок, а також заохочувальних і штрафних балів.

За рішенням кафедри нараховують студентам додатко­ві заохочувальні бали за активну участь у виконанні твор­чих робіт (наприклад, факультетські та інститутські олім­піади, доповіді на студентських конференціях, конкурси робіт, виконання завдань з вдосконалення дидактичних матеріалів з дисципліни). Окрім того, передбачено штраф­ні (зі знаком «мінус») бали за несвоєчасне виконання інди­відуальних семестрових завдань, несвоєчасне виконання та захист лабораторних робіт, пропуски практичних та се­мінарських занять тощо. Рейтинг з дисципліни ведеться на кафедрі викладачем, який проводить заняття в на­вчальній групі з певної дисципліни.

Семестровий рейтинг відображає успішність студента з усіх дисциплін, вивчення яких відповідно до навчально­го робочого плану та індивідуального плану студента закінчується у семестрі атестацією (іспитом, заліком, диференційованим заліком), а також активність та резуль­тативність його творчої роботи. Семестровий рейтинг кож­ного студента визначається після закінчення семестру на підставі екзаменаційних відомостей і документів, що під­тверджують результативність творчої роботи.

Нормативний семестровий рейтинг є відносним по­казником, що вимірюється у відсотках від нормативного значення і забезпечує порівняння якості навчання студен­тів різних напрямів і спеціальностей у семестрі.

Якість навчання студента за попередній період відобра­жає інтегральний рейтинг, що визначається по закінчен­ні чергового семестру на підставі попередніх семестрових рейтингів разом із останнім.

На підставі усіх показників шляхом ранжування нор­мованих семестрових або нормованих інтегральних рей­тингів визначають рейтинг студента, тобто його позицію в навчальній групі, на курсі, на факультеті, в університеті за результатами навчання, яка визначається рейтинговим показником.

Рейтинг активізує роботу студентів протягом семестру, змушує їх працювати систематично і самостійно, забезпечує змагальність навчання, розширює можливості для всебічно­го розвитку, індивідуалізує навчання, істотно змінює відно­сини між викладачами і студентами, створює атмосферу співпраці.

Використання рейтингової системи має істотні перева­ги: орієнтує студента на всебічне розкриття своїх здібнос­тей; активізує його роботу, підвищує навчальну мотива­цію; формує самостійність, ініціативність,творчість і від­повідальність; сприяє підвищенню якості знань завдяки систематичній роботі, стимулює загальну активність зав­дяки елементам змагальності; підвищує об'єктивність оці­нювання його знань, майже унеможливлює випадкову залежність від вдалої (невдалої) відповіді н а заліку чи іс­питі; допомагає уникнути психологічних, емоційних і фі­зичних пер евантажень під час заліково-екзаменаційних сесій; ранжирує студентів у групі за р івнем знань тощо.

 

44. Профілактика неуспішності студентів із пед.. дисциплін.

Причини, на наш погляд, криються в навчальному перевантаженні студентів, двозмінності занять, надмірній академічності подання теоретичної інформації, відсутності довірливих партнерських відносин між викладачем і студентом. І хоча тільки 3,1% опитаних студентів мають значні труднощі в навчанні, 40,6% респондентів зазначили, що їм нелегко вчитися, 34,4% з них мають незначні труднощі. За підсумками діагностики було зроблено загальний перелік труднощів, з якими студенти стикаються в процесі навчання (табл.3).

Аналіз переліку труднощів вказує на те, що студентам властиво шукати їх причини переважно в зовнішніх обставинах, поза собою, тоді як більшість з названих труднощів зумовлені відсутністю сформованої власної системи навчальної праці, навичок використання раціональних прийомів навчальної діяльності.

Цей висновок підтверджує й опитування викладачів, на думку яких тільки в 4,2% студентів в основному сформовані вміння учитися та індивідуальний стиль навчальної діяльності, у 80,3% студентів вони сформовані частково і більш ніж у 15% вони зовсім не сформовані.

Про наявність труднощів у студентів по засвоєнню навчальної інформації говорить і перелік прийомів раціонального навчання, з яких викладачам найчастіше приходиться консультувати ст удентів

Студенти на перше місце в переліку труднощів поставили нестачу часу, майже на останнє - відсутність навичок, умінь, здатностей раціональної організації своєї навчальної діяльності. На думку викладачів, їм найчастіше доводиться консультувати студентів з прийомів виконання розумових і навчальних дій (95,8% від загального числа консультацій). Поради і вказівки щодо раціонального планування навчального часу практично не цікавлять студентів (4,2% від загального числа консультацій). Це протиріччя, на наш погляд, пояснюється тим, що більшість студентів не вміють адекватно оцінити свої труднощі, що, в основному, виникають через відсутність сформованих навчальних умінь і слабко розвинуту здатність до управління навчальною діяльністю. Неадекватна оцінка труднощів, нездатність визначити їхні дійсні причини знижують інтерес студентів до навчання, формують байдуже чи негативне ставлення до нього.

Заходи по подоланню причин невстигання

Для вчителів.

1. Вчити прийомам навчальної діяльності. Щоб засвоїти прочитане потрібно використовувати такі раціональні прийоми смислової обробки: групування матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, тез, логічної схеми прочитаного, формування головної думки.

2. Якщо надавати учню можливість достатньо довго переживати радість від успішної діяльності, то в нього виникає потреба в цій діяльності, стійкий мотив до заняття нею. Пред'являти учню посильні вимоги. Схвалювати учня на успішне виконання нескладних завдань до тих пір, поки в школяра не з'явиться впевненість в своїх здібностях. Закріпивши це досягнення успіху поступово ускладнювати завдання.

Для батьків.

1. Виховувати риси характеру вольової людини:

а) написати план, де конкретно вказати чого і як збираєшся досягти;

б) обов'язково виробити критерій успіху і невдач, а також форму їх реєстрації;

в) підібрати вправи, які б допомагали виробляти навички саморегуляції і самовиховання.

2. Розвитку розумових здібностей допоможуть ігри в шахи, шамати, доміно, розв'язок ребусів, головоломок, кросвордів.