Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Захист торговельних марок як об'єктів інтелектуальної власності
Юридичні та фізичні особи, які зареєстрували на своє ім'я торговельні марки, набувають майнові права на цю марку, зокрема, право на ЇЇ використання для позначення відповідних товарів чи послуг на всій території України. Дані права чинні упродовж десяти років, починаючи від дати подання заявки до Патентного відомства України. При цьому цей термін розглядається законом лише як початковий період правової охорони, що пов'язується з первинною реєстрацією позначення як торговельної марки. У принцип! термін чинності прав на торговельну марку може бути необмеженим, оскільки строк дії свідоцтва на торговельну марку може неодноразово продовжуватися в порядку, встановленому ст. 5. Закону про знаки. Заява щодо продовження строку чинності прав щоразу на десять років має бути подана володільцем свідоцтва протягом останнього року його дії. Права на торговельні марки є абсолютними і виключними суб'єктивними правами. Це означав, що власник прав на торговельну марку має право використовувати цю марку, а також виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти використовувати цю марку іншим особам. Відтак ніхто не може використовувати торговельну марку, що охороняється в Україні, без дозволу власника прав на неї. Суть права на використання торговельної марки полягає в можливості її необмеженого комерційного використання для позначення товарів чи послуг, що виробляються і реалізуються чи надаються. Використанням торговельної марки вважається насамперед застосування ЇЇ на товарах і (або) на їхній упаковці. При цьому особою, яка використовує торговельну марку, може бути як сам власник прав на цю марку, так і особа, якій такі права надані на підставі ліцензійного договору. За наявності поважних причин щодо неможливості використання торговельної марки у такій формі використанням може бути визнано також застосування цієї торговельної марки в рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, при демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні. Використання торговельної марки розглядається законодавством не лише як право, a і як обов'язок власника прав на нього. Зокрема, ст. 17 Закону про знаки передбачає можливість дострокового припинення дії прав на торговельну марку, яке може бути повним або частковим. Дане питання вирішується в судовому порядку за заявою будь-якої зацікавленої юридичної або фізичної особи. Підставою для цього може бути невикористання торговельної марки безперервно протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва на цю марку або від дати, коли використання цієї торговельної марки було припинено. При вирішенні питання про дострокове припинення дії реєстрації торговельної марки у зв'язку з її невикористанням можуть бути прийняті до уваги докази того, що торговельна марка не використовувалась за незалежних від власника прав на неї причин, наприклад, через стихійне лихо, відсутність необхідної сировини, зміну профілю діяльності.
При використанні торговельної марки власник прав на неї може проставляти поряд із цим позначенням попереджувальне маркування, яке вказує на те, що застосоване позначення зареєстроване в Україні як торговельна марка. Таке маркування виконує рекламно-інформаційну та патентно-правову функції. 3 одного боку, воно дає змогу виокремити торговельну марку з-поміж інших видів позначень, якими маркується товар чи його упаковка, завдяки чому увага споживачів привертається до специфіки такого позначення. Крім того, застосування попереджувального маркування є додатковою рекламою певних товарів і послуг. 3 другого - завдяки попереджувальному маркуванню можна оперативно встановити факт реєстрації торговельної марки. А це застерігає інших осіб від порушення прав на цю марку. Комерціалізація права інтелектуальної власності на торговельну марку дає змогу їх власнику отримувати прибуток як за рахунок використання відповідної торговельної марки у власному виробництві, так і продажу або чи передачі відповідних прав на її використання іншим юридичним чи фізичним особам. Основними способами комерціалізації торговельної марки є: використання відповідної торговельної марки у власному виробництві; внесення прав інтелектуальної власності на торговельну марку до статутного капіталу підприємства; передача (продаж) прав на торговельну марку. Комерціалізація через використання торговельної марки у власному виробництві товарів чи наданні послуг є найбільш вигідною з точки зору прибутку. У цьому випадку весь прибуток від продажу товарів та надання послуг, що отримано за допомогою використання відповідної торговельної марки, залишається у того, хто має виключні права на дану торговельну марку. Враховуючи те, що обсяг виробленої продукції часто може бути великим, то і прибуток, що надходитиме від її реалізації, може значно перевищувати вартість прав на відповідну торговельну марку в разі передачі права на ЇЇ використання.
Окремо слід підкреслити, торговельну марку також можна вносити до статутного капіталу відповідної юридичної особи замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників відповідної юридичної особи. Використання торговельної марки в статутному капіталі дозволяє сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів та забезпечити доступ до банківських кредитів і інвестицій, використовуючи торговельну марку як об'єкт застави нарівні з іншими видами майна; амортизувати торговельну марку у статутному капіталі і замінити її реальними коштами, включаючи амортизаційні відрахування на собівартість продукції, тобто капіталізувати торговельну марку; власнику торговельної марки стати засновником при організації дочірніх та самостійних фірм без відгалуження коштів. Внесення прав інтелектуальної власності на торговельну марку до статутного капіталу замість «живих» грошей надає право на отримання дивідендів; право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління; право на отримання ліквідаційної квоти у разі ліквідації підприємства, тощо. Власник прав на торговельну марку не тільки може ЇЇ використовувати, а й має виключне право перешкоджати, забороняти чи дозволяти іншим особам використовувати цю торговельну марку. Розпорядження правами на торговельну марку має позитивну сторону, яка охоплює собою уступку прав на торговельну марку та надання прав на використання торговельної марки (ст. 16 Закону про знаки). Уступка прав на торговельну марку означає передачу прав на цю марку іншій особі як на платній, так і безоплатній основі та здійснюється на підставі цивільно-правового договору. На підставі такого договору власник прав на торговельну марку відмовляється від подальшого її використання і передав всі права на неї набувачу, який у свою чергу приймає на себе всі права та обов'язки власника прав на торговельну марку і надає відчужувателю зустрічне задоволення, якщо воно передбачене договором. Уступка прав на торговельну марку, на практиці, як правило, зумовлена майбутньою ліквідацією чи зміною профілю діяльності юридичної особи або пов'язана з уступкою прав на інші об'єкти прав інтелектуальної власності. Згідно з п. 4 ст. 16 Закону про знаки уступка прав на торговельну марку не допускається, якщо вона може бути причиною введення в оману споживачів щодо товарів чи послуг стосовно особи, яка виробляє ці товари або надає зазначені послуги. Це обмеження дає змогу блокувати майже кожен недобросовісний договір про уступку прав на торговельну марку Власник прав на торговельну марку може надати право на використання цієї марки іншій особі за ліцензійним договором. Цей договір припускав надання ліцензіатові права на використання торговельної марки на визначений у договорі термін, а власник прав на торговельну марку (ліцензіар) зберігає їхні права і несе всі обов'язки власника прав на цю марку. Якихось додаткових обов'язків, крім прийнятих ним на себе за ліцензійним договором, на ліцензіата не покладається. Умови ліцензійного договору визначаються його сторонами, які самостійно вирішують питання про те, набуває ліцензіат монопольне право на використання торговельної марки чи ні, визначають розмір та порядок сплати винагороди, термін дії договору. Разом із тим, є дві передбачені законом обов'язкові умови - ліцензійний договір повинен визначати, що якість товарів і послуг ліцензіата буде не нижчою, ніж у ліцензіара і друга, що ліцензіар здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Зазначені вимоги є певною гарантією для споживачів, які орієнтуються на вже відому торговельну марку. У разі, коли товари ліцензіата будуть гіршої якості, ліцензіар зобов'язаний заборонити подальше маркування товарів переданою за договором торговельною маркою. Дострокове припинення ліцензійного договору за даною підставою може бути поставлено й іншими зацікавленими особами, наприклад, громадськими організаціями по захисту прав споживачів або державними органами.
Важливість охорони прав інтелектуальної власності на торговельну марку підкреслюється і тим, що відповідно до положень ст. 20 Закону про знаки, будь-яке посягання на зазначені права, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва на торговельну марку дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Також власник свідоцтва може вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати. Захист прав інтелектуальної власності на торговельну марку здійснюється в порядку, передбаченому цивільним, адміністративним та кримінальним законодавством України.
Підсумовуючи викладене у зазначеній статті стосовно оптимізації правової охорони торговельних марок, на нашу думку, доцільно вирішити ряд питань. Зокрема, необхідно узгодити термінологію спеціального законодавства та термінологію Цивільного кодексу України, визначити компетенцію окремих органів державної влади стосовно встановлення характеристик, якості, репутації товарів, визначення меж відповідного географічного місця та встановлення зв'язку між відповідними характеристиками, якістю, репутацією товарів та місцем їх географічного походження. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» містить вказівку на те, що власник прав на торговельну марку має виключне право забороняти використання належної йому марки без свого дозволу (ч.5 Ст. 16). Це право не поширюється на випадки, визначені у ч.6 Ст. 16. При порівнянні національного законодавства щодо виключного права на заборону використання з міжнародними вимогами та законодавством зарубіжних країн, було визначено відсутність надійного правового врегулювання цього питання в Законі. Саме тому до Цивільного кодексу України вперше було включено норму щодо права попереднього користувача на торговельну марку (ст.500). Враховуючи зобов'язання України забезпечити рівень захисту прав на інтелектуальну власність, аналогічний до існуючого в Співтоваристві, необхідно привести Закон у відповідність не тільки з Цивільним кодексом України, але й максимально врахувати норми Директив ЄС про товарні знаки. Також можна зробити ряд висновків. По-перше, торговельна марка являє собою позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Торговельні марки можуть виступати як словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення. По-друге, торговельна марка увійшла у повсякденне життя кожної людини, яка бере участь у процесі купівлі-продажу товарів та послуг, яку можна розглядати як невід'ємний елемент ринкових відносин та здорової конкуренції. А виконуючи функцію індивідуалізації товарів та послуг суб'єктів підприємницької діяльності, гарантуючи якість цих товарів і послуг, торговельні марки мають велике економічне значення для їх власників, і в сучасних умовах стали одним із найцінніших об'єктів виключних прав. По-третє, торговельна марка уособлює в собі репутацію і престиж фірми та продукції, яку вона виготовляє, створює передумови для інвестицій та захищає споживача на сучасному етапі розвитку економіки України торговельна марка є інструментом бізнесу, невід'ємним її атрибутом, важливим інструментом у реалізації товарів і послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках, який сприяє захисту інтересів не тільки виробника, а й споживача, квінтесенцією конкурентної боротьби. По-четверте, права інтелектуальної власності на торговельну марку передбачають виключні права: право володіння, користування та розпорядження торговельною маркою, а суть права на використання торговельної марки полягає в можливості її необмеженого комерційного використання для позначення товарів чи послуг, що виробляються і реалізуються чи надаються.
По-п'яте, охорона прав інтелектуальної власності на торговельну марку має особливо важливе значення, оскільки саме торговельні марки захищають споживачів від введення в оману щодо виробника, розвивають добросовісну конкуренцію, надають можливість використовувати репутацію та престиж, не допускаючи ситуації, коли споживач користується продукцією не тих, хто створив торговельну марку, а тих, хто не має до неї ніякого стосунку; На наше глибоке переконання, все наведене вище вказує на необхідність ефективної правової охорони прав інтелектуальної власності на торговельні марки. Всебічна й повна цивільно-правова, адміністративно-правова та кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності на торговельні марки має визнаватись одним із пріоритетних напрямків діяльності держави, особливо враховуючи наслідки вступу України до Світової організації торгівлі та перспективи вступу до Європейського Союзу.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 538; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.225.1.66 (0.011 с.) |