Тема 8. Регулювання як загальна функція менеджменту

 

РЕГУЛЮВАННЯ – це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі шляхом розробки і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

Слід зазначити, що регулювання покликане усунути усі недоліки, відхилення, збої, що були виявлені у процесі контролювання.

При цьому регулюючі заходи можуть вживатись на усіх попередніх етапах функціонального підходу (планування, мотивування, організування). Для цього застосовуються коректуючі дії, які базуються на виборі таких рішень:

‐ усувати відхилення;

‐ переглянути стандарти та критерії;

‐ поєднати попередні підходи.

 

Функції планування, організування та мотивування удосконалюються безпосередньо в керуючій системі організації, функції контролювання та регулювання – в керуючій та керованій системах. З допомогою рис. 8.1 відображена графічна модель процесу регулювання під впливом різних факторів, які вимагають здійснення змін у плануванні, організуванні або мотивуванні.

 

 

Рис. 8.1. Графічна модель регулювання діяльності організації

У залежності від характеру перешкод чи недоліків, що були виявлені в процесі контролю у керованій системі, регулювання може скеровуватись на конкретний блок (планування, організування чи мотивування). Якщо в блоці “Планування” виявлені перешкоди, то розроблені заходи будуть стосуватись удосконалення економічного, соціального чи технологічного планування; якщо перешкоди виникли, наприклад, в організаційній структурі, то мова буде йти про реалізацію заходів в блоці “Організування” з побудови організації, комунікаційних систем тощо. Недоліки у матеріальному стимулюванні працівників керованої системи будуть усуватись в блоці “Мотивування” у напрямку удосконалення системи преміювання, дивідендної політики тощо.

У табл. 8.1 надано характеристику процесів регулювання на конкретних прикладах.

 

 

Таблиця 8.1

Характеристика процесів регулювання на конкретних прикладах

 

Управлінське рішення (приймається в керуючій системі)	Виконання управлінського рішення в керованій системі	Контролювання (виявлення недоліків, відхилень, неточностей тощо)	Регулювання (усунення відхилень, недоліків, неточностей)
1. Впровадження нової технологічної лінії для виробництва хлібобулочних виробів	Відповідно до розробленого в керуючій системі технологічного процесу здійснюється впровадження нової технологічної лінії та виробництво продукції за її допомогою	У процесі здійснення контролю у керованій системі виявлено високий процент браку, понаднормове використання сировини (муки, яєць)	За каналами зворотного зв’язку інформація про брак та перевикористання сировини надходить у керуючу систему, де опрацьовується і аналізується. На цих засадах керуюча система готує нове управлінське рішення щодо удосконалення окремих технологічних процесів на новій технологічній лінії, яке спрямовується у керовану систему
2. Укладання угоди з новим партнером з Німеччини щодо постачання необхідних матеріальних ресурсів	Керована система отримує необхідні матеріальні ресурси для здійснення виробничо-господарської діяльності	У процесі здійснення контролю виявлено, що отримані матеріальні ресурси не відповідають встановленим критеріям якості	Інформація про невідповідність матеріальних ресурсів установленим у договорі стандартам якості надходить за каналами зворотного зв’язку у керуючу систему, де обробляється, аналізується та приймається рішення щодо висунення постачальнику претензій у законодавчому порядку з метою компенсації втрат
3. Застосування нової системи матеріального стимулювання для основних робітників (запровадження премій, надбавок, доплат)	Основні робітники отримують інформацію про нову систему оплати праці та матеріального стимулювання на підприємстві	Контролюються результати роботи працівників, продуктивність їхньої праці, процент виконання запланованих завдань, кількість прогулів тощо. Виявлено, що продуктивність працівників зменшилась, а планові завдання недовиконані	Інформація про зменшення продуктивності праці та невиконання планових завдань надходить за каналами зворотного зв’язку у керуючу систему, де вона опрацьовується та аналізується. На основі результатів аналізу приймається оновлене управлінське рішення щодо внесення окремих змін в систему матеріального стимулювання основних робітників

Тема 9. МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Методи менеджменту часто сприймають як абстрактне поняття, як широкий спектр різноманітних питань (комунікації, планування, процеси розробки організаційних структур). Популярним є також твердження, що методи менеджменту – це способи виконання функцій менеджменту. Тому постає необхідність з’ясувати усе про цю категорію менеджменту.

Для кращого розуміння нагадаємо, що за загальновідомим визначенням методи – це способи і прийоми цілеспрямованого впливу суб’єкта на керований об’єкт для досягнення установлених цілей.

Узагальнення фактичних матеріалів та проведені дослідження за цією проблемою дозволяють говорити про те, що в теоретичному аспекті МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ – це способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо), а в прикладному аспекті – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення місії організації та її цілей.

Методи менеджменту спрямовані та орієнтовані на об’єкт управління (фірма, відділ, підрозділ тощо), тобто на працівників, які здійснюють різні види діяльності. Змістом методів менеджменту є специфіка прийомів і способів впливу.

 

Основним завданням керуючої системи є створення методів менеджменту, за допомогою яких вона впливатиме на працівників, забезпечуючи їхню мотивацію, керуючи їхньою діяльністю та координуючи її, адже головною ціллю методів менеджменту є забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних та суспільних інтересів. Місце методів менеджменту в процесі управління організацією показано на рис. 9.1.

 

Усі методи менеджменту діалектично пов’язані з функціями менеджменту, оскільки основним завданням функцій менеджменту як видів управлінської діяльності є формування методів менеджменту. При цьому процес формування здійснюється через конкретні функції, які реалізуються з допомогою загальних. Усі методи менеджменту розглядаються керівником не як окремі, розрізнені і самостійні способи впливу, а як цілісна система, що складається із взаємодіючих та взаємопов’язаних елементів.

 

 

 

Рис. 9.1. Місце методів менеджменту в процесі управління організацією

У літературних джерелах пропонується низка класифікацій методів менеджменту за різними ознаками, хоча будь-який поділ тут є досить умовним.

Розглянемо класифікацію методів менеджменту за такими ознаками:

‐ напрямком впливу;

‐ способом врахування інтересів;

‐ формою впливу;

‐ характером впливу.

 

Узагальнена класифікація методів менеджменту за вищепереліченими ознаками представлена на рис. 9.2.

 

Рис. 9.2. Класифікація методів менеджменту за різними ознаками

 

За НАПРЯМОМ ВПЛИВУ на керований об’єкт методи менеджменту можна поділити на:

1. Методи прямого впливу, які безпосередньо впливають на керовану систему (накази, розпорядження, вказівки, інструкції, положення, тарифи тощо);

2. Методи непрямого впливу, які створюють умови для впливу на керовану систему менеджменту (методи підбору колективу за різними ознаками, методи формування психологічного клімату в колективі тощо).

 

За СПОСОБОМ ВРАХУВАННЯ ІНТЕРЕСІВ ПРАЦІВНИКІВ, які забезпечують методи менеджменту при здійсненні впливу керуючої системи на керовану, вони поділяються на такі групи:

1. Методи матеріального впливу: враховують майнові та фінансові інтереси працівників і включають різноманітні економічні стимули.

2. Методи владного впливу: націлені на упорядкування функцій, обов’язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, накази, розпорядження, догани тощо).

3. Методи морального впливу: спрямовані на підвищення соціально - господарської активності та включають етичні норми, моральні стимули, методи установлення хороших взаємовідносин між керівником і підлеглими тощо.

 

За ФОРМОЮ ВПЛИВУ методи менеджменту можна умовно поділити на:

1. Кількісні методи (калькуляції, кошториси, ціни, бюджет, матеріальні стимули тощо).

2. Якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи добору колективу за психофізіологічними факторами тощо).

 

За ХАРАКТЕРОМ ВПЛИВУ методи менеджменту поділяють на групи:

1. Економічні методи менеджмент у. До економічних методів менеджменту належать: економічні плани та матеріальні стимули. Розглянемо докладніше їх зміст.

Економічні плани. Ця група методів менеджменту утворюється у результаті реалізації відповідних конкретних функцій менеджменту через загальну – планування. Логічно випливає, що усі економічні плани доцільно поділяти на дві групи:

‐ стратегічні плани (містять стратегічні показники, вибір напрямків та шляхів діяльності у довготерміновому періоді тощо);

‐ тактичні плани поділяються на поточні плани (містять перелік показників, що зачіпають усі сфери діяльності організації та спрямовані на досягнення стратегічних показників; перелік заходів щодо досягнення установлених параметрів та бюджет організації) та оперативні плани (платіжний календар, касовий план, фонд робочого часу, графік робочого календаря, табель робочого часу, оперативно-виробничий графік виконання робіт, диспетчерські графіки, операційні технологічні графіки, сіткові графіки тощо).

 

Особливу роль у межах поточних планів відіграє бюджет, який формує засади функціонування організації з позиції збалансованого співвідношення надходжень та видатків.

Бюджет – це розпис надходжень та видатків на певний період, пов’язаний з функціонуванням певного об’єкта, реалізацією проекту, виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг), що формується на засадах багатоваріантного аналізу з метою пошуку найоптимальнішого шляху досягнення встановлених цілей організації.

 

Бюджет виконує такі функції:

‐ забезпечує чіткість та цілеспрямованість діяльності організації, ритмічність та безперервність виробничо-господарських процесів;

‐ створює об’єктивну основу для оцінки результатів діяльності організації в цілому та її підрозділів;

‐ визначає обсяги та структуру витрат і джерела їх покриття;

‐ вказує напрямки економії витрат та збільшення надходжень;

‐ виступає засобом координації діяльності різних підрозділів організації для досягнення загальних результатів;

‐ забезпечує цільове використання коштів та протидіє їх безгосподарському використанню;

‐ сприяє делегуванню повноважень і посилює мотивацію управлінців;

‐ сприяє розвитку внутрішнього моніторингу.

2. Технологічні методи менеджменту. Впливають на працівників через документи, які визначають технологію здійснення виробничо-господарських процесів. До технологічних методів менеджменту належать:

‐ Технологічні документи. Вплив через технологічні документи забезпечується у процесі трудової діяльності. Виконуючи ту чи іншу роботу, працівники керуються певним переліком технологічних операцій, технологічними картами, вказівками з використання конкретного обладнання та оснащення, обґрунтованою послідовністю виконання трудових процесів тощо. Так, робітник-токар у процесі трудової діяльності знаходиться під впливом таких документів, як технологічний процес виготовлення деталі (вузла), інструкції з експлуатації обладнання (токарного верстата) та оснащення (пристроїв, інструментів) тощо; начальник відділу керується переліком і послідовністю виконання встановлених завдань, режимом роботи (щоденним, тижневим, місячним і т.д.), вимогами до певних видів трудової діяльності (наприклад, умовами проведення зборів, нарад).

‐ Конструкторські документи. Вплив таких документів забезпечується через використання працівниками в процесі трудової діяльності ескізів виробів (деталей, вузлів та ін.), креслень, конструкторських карт, влаштування машин (приладів, комп’ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів) та оснащення (пристроїв, інструментів) тощо. Так, інженер-програміст повинен знати влаштування комп’ютерної техніки; робітник керується знаннями про влаштування металорізального верстата, автоматизованого інструмента тощо.

 

3. Соціально–психологічні методи менеджменту використовуються з метою підвищення активності працівників та створення відповідних соціально-психологічних умов для їх трудової діяльності. Це сукупність специфічних способів впливу на міжособисті відносини і зв’язки, що виникають в трудових колективах, а також на соціальні процеси, що в них відбуваються. Ці методи базуються на використанні моральних стимулів до праці, діють на особу за допомогою психологічних прийомів (власний приклад, авторитет) з метою перетворення адміністративного завдання у внутрішньо усвідомлену потребу людини. Основними цілями застосування таких методів є дотримування принципу психофізіологічної сумісності у колективі, формування здорового морально–психологічного клімату, виховання почуття взаємодопомоги та колективізму. Соціально–психологічні методи – це методи, які використовують індивідуальну і групову свідомість, психологію, та які базуються на суспільно–значимих морально–етичних категоріях, цінностях та вихованні. До соціально-психологічних методів належать такі:

‐ соціальні плани: їхній вплив здійснюється шляхом створення умов праці, забезпечення відпочинку, організації побуту, медичного обслуговування, охорони праці тощо;

‐ моральні стимули впливають через нагородження орденами, медалями, грамотами, присвоєння звань тощо;

‐ методи формування колективів та соціально–психологічного клімату в колективі забезпечують вплив на засадах добору його членів за характером, стажем, національністю, розташування кадрів на робочих місцях тощо.

 

4. Адміністративні методи менеджменту – це активні методи, завдяки яким відбувається вплив на діяльність організації в цілому та на її окремих працівників. Умовою застосування цих методів є переважання однозначних способів розв’язання установлених завдань, зведення ініціативи до мінімуму і покладання відповідальності за результати на керівника.

Найсуттєвіший недолік адміністративних методів полягає в тому, що вони орієнтуються на досягнення заданої результативності, а не на її ріст, заохочують виконавчість, а не ініціативу.

Адміністративні методи – це конкретні безваріантні завдання виконавцям, норми, яких необхідно дотримуватись.