Концепція сучасного операційного менеджменту в системі управління

Концепція сучасного операційного менеджменту в системі управління

У загальному значенні в науці під „концепцією” розуміється система поглядів на об'єкт, властивість, явище, процес тощо. Щодо операційного менеджменту, то під концепцією слід розуміти:

1) систему наукових знань, що формують теоретичну базу прак­тики керування операційною системою (операціями);

2) систему розробки і забезпечення науковими рекомендаціями практики операційного менеджменту.

Отже, концепція включає не тільки теоретичне обґрунтування необхідності регулювання операцій, але і є передумовою для роз­робки практичних рекомендацій у частині удосконалення механіз­му керування операціями, а надалі – й операційними системами.

Спробуємо стисло охарактеризувати концепцію операційного менеджменту у вигляді евентуальної схеми:

Операційний менеджмент є неоднорідним як за теоретико-методологічним обґрунтуванням, так і за конкретно-прикладним значенням. Це не дивно, адже наука і практика можуть сповіду­вати різні концепції операційного менеджменту, вибудовувати різно­манітні його моделі. Однак, якщо під концепцією операційного ме­неджменту розуміти систему поглядів, спрямовану на раціоналі­зацію і підвищення ефективності операційних систем через оптимізацію і раціоналізацію операцій, то, напевно, доцільно виділи­ти аналітичну, технологічну й інтегральну концепції.

Аналітична концепція – первісний класичний підхід до операційного менеджменту як до теоретичної науки, об'єктом вив­чення якої є керування операціями й операційними системами.

Технологічна концепція базується на основах системо­техніки і системоаналізу, що використовуються як для моделю­вання власне операцій і операційних систем, так і їхнього синтезу. Автоматизація операцій сполучається з використанням сучасних інформаційних технологій для вирішення складних проблем керу­вання операціями й операційними системами.

Інтегральній концепції можна пророкувати перспек­тивність і популярність. Вона покликана відбивати нове розуміння бізнесу, коли окремі операції будуть розглядатися як деякі центри бізнес-активності чи аналогічні структури, об'єднані в інтеграль­ному процесі керування операційними системами для більш по­вного і якісного задоволення клієнтів відповідно до їхніх специфіч­них потреб і цілей бізнесу.

Практичним втіленням таких концепцій стали різні систе­ми керування виробничими операційними системами, розроб­лені в США і Японії. Вони широко поширені в Західній Європі. Це такі системи:

- (ОРТ) – оптимізовані ви­робничі технології (розробка фахівців з США й Ізраїлю);

- (JIT) – „точно вчасно”;

- kanban – „канбан”.

У цих операційних системах винятково реалізуються основні функції операційного менеджменту – планування, організація, мо­тивація, контроль і координація.

 

2. Сутність операційного менеджменту

Операційний менеджмент – це усі види діяльності, що пов’язані із перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації, покупців.

Операційний менеджмент – управління діяльністю, що пов’язана зі створенням товарів чи послуг.

Основна мета операційного менеджменту – забезпечити ефективне та раціональне виконання операцій.

Сутність операційного менеджменту виражається у функціях або завданнях, для рішення яких він призначений. Ці функції були сформульовані ще А. Файолем:

– Планування – реалізуючи цю функцію, підприємець аналізує стан організації, формулює майбутні цілі й завдання, розробляє стратегію дій. В операційному менеджменті за допомогою функції планування визначається, яку кількість товару може продати підприємство, як буде відбуватися процес виробництва (яке потрібно устаткування, як його краще розмістити, скільки буде вироблятися продукції протягом дня, тижня, кварталу, місяця), скільки буде потрібно ресурсів для виконання виробничої програми, скільки сировини потрібно закупити

– Організація – реалізація наміченого плану. Це забезпечення найкращого використання машин, персоналу, сировини, поділ і кооперація праці, організація нормальних умов роботи.

– Координація – керування спільною діяльністю персоналу, для досягнення загальних цілей.

– Мотивація – стимулює високу якість робіт й активність співробітників.

– Контроль – визначає стандарти, норми витрати ресурсів, ведуть облік і контроль якості продукції, облік виготовлення продукції.

На сучасному етапі в операційному менеджменті застосовують чотири методи управління: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні. Сутність цих методів така:

1) Організаційні – перш, ніж починати будь-яку діяльність, необхідно все правильно організувати: розробити регламенти, норми, правила. Тобто спочатку потрібно створити фірму, розставити по місцях людей, дати їм завдання, показати, що потрібно робити, й уже після цього керувати людьми.

2) Адміністративні – методи владної мотивації. Вони зводяться до примусу людей, застосовуються в армії та ін. подібних структурах. Умовою застосування таких методів є безальтернативність виконання поставлених завдань, мінімальна самостійність виконавців, у результаті чого вся відповідальність лягає на керівника, що віддає розпорядження.

3) Економічні – на відміну від адміністративних методів передбачають непрямий вплив на об'єкт керування. Виконавцю вказують тільки цілі й загальну лінію поведінки, а найкращий шлях досягнення поставлених цілей він шукає сам. Ініціатива вигідна для працівника, тому що всіляко заохочується й винагороджується, насамперед, грошовими виплатами. Ці методи керування можуть виявитися обмеженими при керуванні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші є важливим, але не самим головним стимулом до роботи.

4) Соціально-психологічні – допомагають формувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, виявляють і розвивають індивідуальні здібності кожного працівника.

 

Класифікація операційних систем

Існуючі класифікації операційних систем засновані на характері виходу і типі використовуваного процесу переробки ресурсів. По таких класифікаціях можна представити діяльність будь-якого підприємства промислового виробництва і сфери послуг усіх галузей народного господарства.

Представимо у таблиці 1.1 двовимірну класифікацію операційних систем.

Таблиця 1.1 - Двовимірна класифікація операційних систем

Тип переробної системи	Характер виходу (кінцевого результату)
Матеріальний (продукція)	Нематеріальний (послуги)
Проектний	Будівельна фірма	Консалтингова організація
Дрібносерійний	Друкарня	Авторемонтна майстерня
Масовий	Автоскладальний завод	Станція з миття автомобілів
Безперервний	Нафтопереробний комбінат	Радіостанція

Розглянемо кожен тип переробної системи детальніше:

1. Проектний тип операційної системи. Основною ознакою є те, що кожна одиниця кінцевої продукції унікальна за конструкцією, задачами, що розв’язуються, розташуванням чи за будь-якими іншими важливими ознаками. Процес виробництва при цьому має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно тривалий час: зазвичай це кілька тижнів, місяців або навіть років. Усі ресурси операційної системи в даний конкретний момент часу спрямовуються на реалізацію саме цього єдиного чи, можливо, декількох нечисленних проектів водночас.

2. Дрібносерійний тип операційної системи – окремі підрозділи, цехи чи дільниці спеціалізуються на виконанні різноманітних операцій. Об’єкти переробки, що представлені, скажімо, виробами, що обробляються, чи клієнтами, що обслуговуються, проходять крізь систему по одному або невеликими групами. Оскільки вимоги до трансформації кожного об’єкта можуть бути різ­ними, то вони прямують різними маршрутами з необов’язковим проходженням усіма наявними дільницями.

3. Масовий тип виробництваопераційної системи – видає великі обсяги відносно стандартизованих виходів. Окремі одиниці продукції, що випускаються, чи послуг, що надаються, не можна відрізнити одну від одної, хоча в певних випадках і можуть мати місце незначні відмінності у характеристиках або комплектації. Тривалість проходження одиниці продукції в процесі виробництва чи клієнта крізь систему відносно мала: зазвичай вона вимірюється у хвилинах або годинах. Виробничі ресурси системи впорядковуються в певній послідовності й утворюють поточну лінію.

4. Безперервний тип операційної системи виробляє значні обсяги однорідного виходу. Єдиний засіб розрізнити окремі одиниці створюваної продукції полягає у вимірі продукту в якихось довільних одиницях за обсягом, довжиною, площею, вагою або часом. Ресурси, що надходять на вхід системи, безперервним потоком проходять крізь неї, перетворюючись на кінцевий продукт.

Коефіцієнт серійності

ксеро.= r / t шт

r-такт випуску виробів, хв / шт. r = Fеф / N

t шт-середнє штучне час за операціями технологічного процесу, хв.

t шт = t шт / m

Зміст та об’єкти ФВА.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) відносять до найбільш ефективних видів аналізу діяльності щодо виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів на виробництво продукції.

ФВА проводиться з метою виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефективніших варіантів виробництва, ліпшого співвідношення між споживчою вартістю виробу та витратами на його виготовлення. Він базується на пошуку способів зниження матеріало-, енерго- і трудомісткості продукції.

ФВА передбачає мінімізацію витрат ресурсів у процесі виробництва за рахунок поліпшення конструкції виробів, удосконалення способів виготовлення деталей і вузлів, виявлення додаткових чи зайвих витрат, раціоналізації технології та використання ефективних матеріалів. Для здійснення цього аналізу використовується звітна, облікова, конструкторсько-технологічна, нормативна й позаоблікова інформація.

ФВА - це метод одночасного і взаємозв'язаного дослідження функції об'єкта і вартості цих функцій. Функції і їхня вартість становлять об'єкт ФВА.

Під функціями розуміють споживчі властивості (якість) об'єкта. Вони поділяються на п'ять груп: 1) головні функції, що виражають призначення об'єкта; 2) основні функції, що забезпечують виконання головних; 3) допоміжні функції, що допомагають реалізувати основні; 4) зайві або непотрібні функції і 5) шкідливі функції. ФВА виходить із засадного принципу можливості усунення зайвих чи додаткових функцій, виконуваних виробами, тобто можливості зниження праце-, матеріало- і енергомісткості, а відтак, і собівартості виробів. Зайві функції виникають унаслідок зміни призначення виробу, появи інших виробів, що виконують аналогічні функції, зміни традиційних поглядів на призначення виробу та з інших причин.

ФВА проводять групи спеціалістів. До цих груп входять економісти, конструктори й технологи. ФВА проводиться в кілька етапів: інформаційно-підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний і впроваджувальний. Економісти виконують перші два етапи, серед яких дуже важливим є аналітичний, коли проводиться аналіз функцій з погляду їхнього техніко-економічного призначення і виробничих витрат. Головне завдання групи - виявлення оптимального співвідношення між споживчою вартістю об'єкта і витратами на його виготовлення. Необхідно домагатися того, щоб споживча вартість об'єкта зростала, а витрати на нього скорочувались.

Функції виробу (об’єкт ФВА) підрозділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні складаються з головних та другорядних, а внутрішні — з основних та допоміжних. За можливостями виявлення функції класифікуються на дійсні та потенційні. За рівнем корисності — на корисні, некорисні та шкідливі. Останні збільшують вартість об’єкта.

 

Принципи ФВА.

ФВА являє собою евристичний метод дослідження функцій об’єкта, що направлений на оптимізацію техніко-економічних параметрів на всіх стадіях життєвого циклу. Для ФВА характерні наступні принципи:

Функціональний підхід, згідно з яким кожний об’єкт розглядається як комплекс функцій для більш повного та економічного задоволення потреб їх споживачів (при цьому функції враховуються як сутність об’єкта, а самі об’єкти – як одна з можливих форм її прояву).

Принцип системності, при якому функції розглядаються з системних позицій із виділенням функцій зовнішніх та внутрішніх, загально об’єктних та внутрішньо об’єктних і т.п. функції, які відображають поведінку об’єкта оцінюють з точки зору їх значення, витрат та ступеня їх виконання. Шляхом порівняння таких рис виявляються надто затратні, що погано (недостатньо) виконуються або, навпаки, що виконуються вище потрібного рівня. Таким чином, визначаються напрямки та області подальшого росту ефективності використання об’єкта аналізу. Розв’язання проблеми – як інакше, краще, ефективніше досягнути виконання конкретної функції, здійснюється в подальшому за допомогою комплексу методів активізації творчого мислення.

Принцип безперервного зіставлення значимості функцій та витрат на їх реалізацію, виділення найбільш вартісних функцій та зон, з’ясування функціональних надлишків.

Принцип колективної творчості, який припускає участь в проведенні ФВА групи спеціалістів різного профілю, активне використання широкого арсеналу методів, що стимулюють творче мислення, вироблення нестандартних рішень (морфологічний метод, “мозковий штурм”, синектика алгоритм вирішення винахідницьких задач (АВВЗ), метод контрольних запитань і т. ін.).

Принцип універсальності, що дозволяє використовувати ФВА практично у всіх сферах людської діяльності, які пов’язані із витратами.

Метою кожного конкретного випадку використання ФВА є досягнення оптимуму користі при мінімальних витратах.

Функціонально-вартісний аналіз може бути упроваджений там, де є змога забезпечити функцію доцільною діяльністю людей та де результати їх праці можуть бути отримані більше ніж одним способом.

 

Методика проведення ФВА.

Процес ФВА здійснюється за такими послідовними етапами: підготовчий, інформаційний, аналітичний, творчий, дослідний, рекомендаційний, запроваджувальний.

На перших трьох етапах, які мають в цілому діагностичний характер, визначають функції виробу та його елементів, взаємо зв’язки між ними, вартісні та якісні оцінки цих зв’язків. Cаме на цих етапах уточнюється об’єкт аналізу. Найчастіше за такий беруть вироби масового виробництва, що мають недостатню якість, або собівартість, вищу від аналогів. Це особливо важливо нині, коли саме через розумну цінову політику та рівень якості можна досягти суттєвих переваг у конкурентній боротьбі.

Найбільший ефект від ФВА досягається, коли продукція, що її аналізують, перебуває на стадії розроблення. У цьому разі є час для внесення змін у конструкцію виробу чи технологію виробництва і можливість запобігти зайвим витратам на купівлю та встановлення необхідного обладнання, сировини, комплектувальних виробів та інструментів.

Об’єкт дослідження вибирається після обговорення запропонованих варіантів. Для цього створюється робоча група із спеціалістів, найкомпетентніших у проведенні ФВА щодо конкретного об’єкта. Фахівці з маркетингу також беруть участь у підготовчому етапі ФВА нового виробу, але їхня роль суттєво збільшується, коли така операція стосується продукції, яка вже випускається та реалізується. Про це свідчать дані табл. 34 [1].

№	Назва етапу	Короткий зміст основних робіт	Виконавці робіт
	Підготовчий	Вибір об’єкта аналізу; визначення мети, завдань і умов здійснення аналізу; формування програми реалізації і визначення виконавців робіт	Керівництво фірми; працівники служби маркетингу
	Інформаційний	Нагромадження техніко-економіч ної та маркетингової інформації стосовно об’єкта і його функціональних аналогів	Власні чи залучені спеціалісти з маркетингу
	Аналітичний	Аналіз функціональної структури об’єкта; формулювання функцій об’єкта та його елементів, установ лення причинно-наслідкових зв’яз ків між ними і побудова функ ціональної моделі об’єкта; оптимізація моделі для елімінування непотрібних споживачеві функцій та доцільного суміщення функцій	Власні чи залучені спеціалісти з маркетингу та ФВА
	Творчий	Формування принципових конструктивних варіантів реалізації потрібних функцій, що сприяють комплексному розв’язанню проблеми об’єкта	Розробники проекту, конструктори
	Дослідний	Вибір найпридатніших за результатами аналізу рішень (за системою техніко-економічних показників, критеріїв обмежень)	Спеціалісти з маркетингу, економісти
	Рекомендаційний	Остаточна вартісна оцінка варіантів виконання об’єкта і його елементів; прийняття остаточного рішення щодо конструкції об’єк та аналізу	Те саме
	Етап запровадження	Розроблення необхідної науково-технічної документації, підготовка і освоєння виробництва, тестування продукції на ринку	Розробники, техно логи, виробничники, фахівці з маркетингу

Зміст таблиці свідчить, що на четвертому (творчому) етапі ФВА виконує активну роль. За його допомогою здійснюється творчий пошук оригінальних рішень на основі логічного аналізу суті функцій та зв’язків між ними. На п’ятому (дослідному) етапі оцінюється вартість функцій, якість їх виконання, відповідність між можливостями та потребами їх реалізації з урахуванням гранично допустимих витрат на виконання кожної функції виробу. На сьомому (завершальному) етапі розробляються та реалізуються необхідні рекомендації. У процесі здійснення функціонального аналізу маркетологи та фахівці з ФВА взаємодіють практично на всіх етапах, але найтісніше — на третьому (аналітичному), коли оцінюються функції об’єкта.

У методиці ФВА велика увага приділяється функціям виробу: їх опису, упорядкуванню та систематизації. Саме на основі функцій здійснюється «розчленування» конструкцій машин та інших виробів, пошук нових технічних рішень і економічне порівнювання варіантів.

 

Види ремонту у системі ППР

Системою планово-попереджувального ремонту називається сукупність різного виду робіт з технічного догляду та ремонту обладнання, що проводяться по заздалегідь складеному плану з метою забезпечення найбільш ефективної експлуатації обладнання.

Таким чином, роботи з догляду, нагляду, обслуговування та ремонту обладнання з метою запобігання наростаючого зносу, попередження аварійних ситуацій і, як наслідок, підтримки обладнання в постійній готовності до роботи є сутністю системи планово-попереджувального ремонту. В її основі закладено роботи з технічного обслуговування обладнання і з виконання планових ремонтів - поточних, середніх і капітальних.

Технічне обслуговування включає роботи з огляду обладнання,, перевірці на точність, промивання, змащенню і т.д. Ці види робіт виконуються за заздалегідь складеним графіком і носять періодичний характер з чітко вираженою повторюваністю.

Планові ремонти з утримання виконуваних робіт, трудомісткості та періодичності підрозділяються на поточний, середній і капітальний.

Поточний ремонт здійснюється в процесі експлуатації обладнання шляхом заміни окремих деталей, частин з подальшою перевіркою на точність, центрування і т.п.

Середній ремонт носить більш розширений і поглиблений характер, оскільки пов'язаний із заміною основних деталей, вузлів, тертьових поверхонь.

Капітальний ремонт являє собою самий трудомісткий тривалий і дорогий процес, пов'язаний з повною заміною основних деталей, вузлів, розбиранням двигунів, трансформаторів. Капітальний ремонт, як правило, супроводжується Cнятие обладнання з фундаменту, з наступною збіркою і випробуванням.

Концепція сучасного операційного менеджменту в системі управління

У загальному значенні в науці під „концепцією” розуміється система поглядів на об'єкт, властивість, явище, процес тощо. Щодо операційного менеджменту, то під концепцією слід розуміти:

1) систему наукових знань, що формують теоретичну базу прак­тики керування операційною системою (операціями);

2) систему розробки і забезпечення науковими рекомендаціями практики операційного менеджменту.

Отже, концепція включає не тільки теоретичне обґрунтування необхідності регулювання операцій, але і є передумовою для роз­робки практичних рекомендацій у частині удосконалення механіз­му керування операціями, а надалі – й операційними системами.

Спробуємо стисло охарактеризувати концепцію операційного менеджменту у вигляді евентуальної схеми:

Операційний менеджмент є неоднорідним як за теоретико-методологічним обґрунтуванням, так і за конкретно-прикладним значенням. Це не дивно, адже наука і практика можуть сповіду­вати різні концепції операційного менеджменту, вибудовувати різно­манітні його моделі. Однак, якщо під концепцією операційного ме­неджменту розуміти систему поглядів, спрямовану на раціоналі­зацію і підвищення ефективності операційних систем через оптимізацію і раціоналізацію операцій, то, напевно, доцільно виділи­ти аналітичну, технологічну й інтегральну концепції.

Аналітична концепція – первісний класичний підхід до операційного менеджменту як до теоретичної науки, об'єктом вив­чення якої є керування операціями й операційними системами.

Технологічна концепція базується на основах системо­техніки і системоаналізу, що використовуються як для моделю­вання власне операцій і операційних систем, так і їхнього синтезу. Автоматизація операцій сполучається з використанням сучасних інформаційних технологій для вирішення складних проблем керу­вання операціями й операційними системами.

Інтегральній концепції можна пророкувати перспек­тивність і популярність. Вона покликана відбивати нове розуміння бізнесу, коли окремі операції будуть розглядатися як деякі центри бізнес-активності чи аналогічні структури, об'єднані в інтеграль­ному процесі керування операційними системами для більш по­вного і якісного задоволення клієнтів відповідно до їхніх специфіч­них потреб і цілей бізнесу.

Практичним втіленням таких концепцій стали різні систе­ми керування виробничими операційними системами, розроб­лені в США і Японії. Вони широко поширені в Західній Європі. Це такі системи:

- (ОРТ) – оптимізовані ви­робничі технології (розробка фахівців з США й Ізраїлю);

- (JIT) – „точно вчасно”;

- kanban – „канбан”.

У цих операційних системах винятково реалізуються основні функції операційного менеджменту – планування, організація, мо­тивація, контроль і координація.

 

2. Сутність операційного менеджменту

Операційний менеджмент – це усі види діяльності, що пов’язані із перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації, покупців.

Операційний менеджмент – управління діяльністю, що пов’язана зі створенням товарів чи послуг.

Основна мета операційного менеджменту – забезпечити ефективне та раціональне виконання операцій.

Сутність операційного менеджменту виражається у функціях або завданнях, для рішення яких він призначений. Ці функції були сформульовані ще А. Файолем:

– Планування – реалізуючи цю функцію, підприємець аналізує стан організації, формулює майбутні цілі й завдання, розробляє стратегію дій. В операційному менеджменті за допомогою функції планування визначається, яку кількість товару може продати підприємство, як буде відбуватися процес виробництва (яке потрібно устаткування, як його краще розмістити, скільки буде вироблятися продукції протягом дня, тижня, кварталу, місяця), скільки буде потрібно ресурсів для виконання виробничої програми, скільки сировини потрібно закупити

– Організація – реалізація наміченого плану. Це забезпечення найкращого використання машин, персоналу, сировини, поділ і кооперація праці, організація нормальних умов роботи.

– Координація – керування спільною діяльністю персоналу, для досягнення загальних цілей.

– Мотивація – стимулює високу якість робіт й активність співробітників.

– Контроль – визначає стандарти, норми витрати ресурсів, ведуть облік і контроль якості продукції, облік виготовлення продукції.

На сучасному етапі в операційному менеджменті застосовують чотири методи управління: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні. Сутність цих методів така:

1) Організаційні – перш, ніж починати будь-яку діяльність, необхідно все правильно організувати: розробити регламенти, норми, правила. Тобто спочатку потрібно створити фірму, розставити по місцях людей, дати їм завдання, показати, що потрібно робити, й уже після цього керувати людьми.

2) Адміністративні – методи владної мотивації. Вони зводяться до примусу людей, застосовуються в армії та ін. подібних структурах. Умовою застосування таких методів є безальтернативність виконання поставлених завдань, мінімальна самостійність виконавців, у результаті чого вся відповідальність лягає на керівника, що віддає розпорядження.

3) Економічні – на відміну від адміністративних методів передбачають непрямий вплив на об'єкт керування. Виконавцю вказують тільки цілі й загальну лінію поведінки, а найкращий шлях досягнення поставлених цілей він шукає сам. Ініціатива вигідна для працівника, тому що всіляко заохочується й винагороджується, насамперед, грошовими виплатами. Ці методи керування можуть виявитися обмеженими при керуванні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші є важливим, але не самим головним стимулом до роботи.

4) Соціально-психологічні – допомагають формувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, виявляють і розвивають індивідуальні здібності кожного працівника.