Порядок нарахування та форми виплати дивідендів

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоратив­ними правами кожної категорії приймають власники (загальні збори власників) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів.

 

Фактори, що впливають на величину дивідендів:

 

 

Порядок нарахування дивідендів (прибутку на корпоративні права) значною мірою залежить від форми організації бізнесу та форми власності. Розглянемо найсуттєвіші особливості нараху­вання дивідендів.

Виплата дивідендів акціонерними товариствами:

Право на одержання дивідендів в АТ мають акціонери, які є власниками акцій (обліковуються в реєст­рі акціонерів) на початок строку виплати дивідендів, який вста­новлюється загальними зборами акціонерів незалежно від пері­оду, протягом якого акціонери володіли акціями. У разі продажу акціонером належних йому акцій після складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, але раніше дати ви­плати, право на отримання дивідендів залишається в особи, за­значеної в такому переліку. Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за результатами календарного року в повному об­сязі (ст. 9 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”). Загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про ви­плату проміжних дивідендів за результатами діяльності за квар­тал, місяць чи півріччя.

Виплата дивідендів товариствами з обмеженою відповідальністю:

На відміну від акціонерних товариств, ТОВ можуть виплачувати дивіденди протягом року. Окрім того, учаснику товариства з обмеженою відпо­відальністю виплачуються дивіденди, які відповідають частці прибутку, одержаного товариством за період, протягом якого учасник володів корпоративними правами підприємства.

Виплата дивідендів приватними підприємствами:

Приватні підприємства не належать до господарських товариств. Кошти, які залишаються в розпорядженні приватного підприємства після спла­ти всіх податків та зборів, можуть бути виплачені власнику підприємства.

Особливості перерахування в бюджет дивідендів підпри­ємствами з часткою державної власності в статутному капі­талі:

Платниками дивідендів є господарські товариства, створені в процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств, у статутному капіталі яких є частка державного майна. У разі прийняття рішення про виплату дивідендів такі підприємства по­винні надати органу державної податкової служби копію платіж­ного доручення із зазначенням суми перерахованих до Держав­ного бюджету дивідендів на державну частку у статутному капіталі. Сума дивідендів, яка підлягає перерахуванню в Держав­ний бюджет, визначається як результат від множення маси диві­денду на частку державного майна в статутному капіталі підпри­ємства (в процентах).

 

Не грошова форма виплати дивідендів:

Виплата дивідендів здійснюється у формі корпоративних прав, інших фінансових інструментів, товарів, знижок на товари тощо. Найпоширенішою не грошовою формою є випла­та дивідендів у формі додаткових корпоративних прав, зокре­ма акцій. Специфічною формою виплати дивідендів у не грошовій фор­мі, до якої досить часто вдаються підприємства в економічно розвинутих країнах, є дивіденди у формі цінних паперів інших емітентів,які є в інвестиційному портфелі підприємства.

 

Змішана форма виплати дивідендів:

Дана форма виплати дивідендів передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грошових коштів, а частково іншими (не грошовими) засобами. Зборами власників може бути прийняте рішення, згідно з яким частина акціонерів (за їх вибором) одержує дивіденди в грошовій формі, а інша — у формі корпоративних прав.

 

Прихована форма виплати дивідендів:

Керівництво підприємства може мані­пулювати розміром чистого прибутку, який засвідчується в звіт­ності і є джерелом виплати дивідендів та основою для прийняття рішення про це на зборах власників. Ці доходи можуть утворюватися в результаті здійснення таких операцій: • продаж товарів (робіт, послуг) зазначеним особам за зани­женими цінами; • придбання товарів (робіт, послуг) у таких осіб за завищени­ми цінами; • виплата завищених процентів за депозитами, позичками тощо; • одержання позичок за зниженими процентними ставками; • оплата фіктивних угод за невиконані послуги, в т. ч. за ноу-хау, консультаційні чи рекламні послуги, інші види нематеріаль­них активів з подальшим одержанням готівки для виплати вина­городи працівникам та власникам; • оплата закордонних відряджень тощо.