Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя

Поиск

Духовні прагнення, ідеали, принципи, норми моралі на­лежать не стільки до сфери дії інтересів, скільки до сфери цінностей. Цінності — це поняття, яким широко послугову­ються у філософії для акцентування на людському, соціаль­ному та культурному значенні тих чи інших явищ дійсності. Тобто цінностіце рівень значущості одного стосовно іншо­го в певній системі.

Вищою цінністю пізнання, а отже, навчання, рушій­ною силою і результатом наукової діяльності є істинне знан­ня, подолання заблудження. Прагнення до прекрасного має не менше значення для людської культури, ніж прагнення до знань. Проголошення ідеалів рівності, свободи особистості, справедливості як необхідних складових гідного існування людини — це цінності соціально-політичного характеру. Цінність людської праці — це ще один ряд цінностей. Мо­ральні уявлення, мотиви, уподобання діють у всіх сферах діяльності людини.

У системі цінностей особливою, абсолютною цінністю є людина. З її інтересами як родової та соціальної істоти співвідносяться інші цінності — як матеріальні, так і духовні (хоча всі цінності в кінцевому підсумку є духовними утво­реннями). Усі вони так чи інакше пов'язані з цінністю лю­дини, виявляють різне ставлення до неї або, за словами І. Канта, до людства у собі і в іншій людині.

Людина, народжуючись, отримує безцінний дар — жит­тя, яке для неї є самоцінністю, для суспільстванай­вищою цінністю. Тому вона має дорожити ним, ставитися до нього бережливо, навіть якщо їй здається, що воно не скла­лося, що у ньому багато негативних моментів, що воно важке.

Людина має бути сильною, здатною протистояти випро­буванням долі, не піддаватися хвилинним слабкостям. Спо­діваємось, що ви саме такі.

До ціннісних вимірів людського життя насамперед нале­жить і те, що ми позначаємо поняттям "здоров'я", йдеться про гармонію тіла і душі, певну збалансо­ваність фізіологічних, психічних та духовних процесів люди­ни, що досить влучно було висловлено ще в давнину: у здоро­вому тіліздоровий дух.

Важливими ціннісними вимірами людського життя є по­чуття й усвідомлення смерті та безсмертя.

"Життя є опір смерті"... У цьому вислові міститься глибо­кий зміст: життя намагається подолати смерть уже на долюдському рівні, життя породжує нове життя, організм живе у своїх нащадках. Особливо гострою ця проблема є для люди­ни Що нас чекає за тим таємничим горизонтом? Відповідь на це запитання допомогла б нам зрозуміти, хто ми є насправді: дивовижні напівтварини, що випадково зародилися на зви­чайній планеті? Біороботи, створені для експерименту високорозвиненою цивілізацією? Боже творіння, покаране плоттю за первородний гріх? Чи ми безсмертні душі, що отримали свої тимчасові тіла, аби пройти черговий моральний урок? Хто ми? Адже за життя так і не маємо достовірної відповіді...

Очевидно, що в цьому якраз і криється сенс життя.

Численні і розмаїті уявлення про смерть, які складалися у різних народів світу, можна умовно розподілити на кілька типів. Передусім це дохристиянські і християнські погляди.

Яким уявляється посмертя у різних світоглядних си­стемах?

Представники атеїзму вважають, що по смерті нас че­кає ніщо, яке надзвичайно важко описати, адже це відсут­ність свідомості, почуттів, відчуттів. Вогник життя згасає, а з ним назавжди згасає наше "Я". Це схоже на глибокий сон без сновидінь, який ніколи не закінчується. Тобто нас не­має. Ніде.

Представники християнства вважають, що після смерті нас чекає Божий суд і вічне блаженство або вічні муки нашої безсмертної душі разом із воскреслим вічним тілом. Зберіга­ються індивідуальність та зовнішність, той неповторний люд­ський вигляд, у якому ми пройшли своє єдине земне життя і з яким "зріднилися", ототожнюючи його з власним "Я".

Буддизм обіцяє нові багаторазові народження з усіма зем­ними муками та проблемами, що супроводжують життя. Втрата пам'яті не дає поєднати їх ниткою свідомості, ми отри­муємо лише кармічний тягар і змушені знову й знову плати­ти фактично за чужими рахунками. Тому треба думати лише про нірвану (вищий стан блаженства людської душі).

Але прямого досвіду смерті у більшості людей немає. Лише останнім часом, коли завдяки розвитку медичної техніки з явилась можливість повернення людей майже "з того світу", ледь-ледь піднімається завіса, що ховала перший акт післясмертного буття.

Стосовно теми безсмертя можна сказати, що вона над­звичайно суперечлива: люди завжди мріяли про нього, на­магалися досягти, вдаючись до пошуку різноманітних елік­сирів та магічних засобів. Це мрія, ідеал.

Прямого досвіду смерті у більшості людей немає. Лише останнім часом, коли завдяки розвитку медичної техніки з явилась можливість повернення людей майже "з того світу", ледь-ледь піднімається завіса, що ховала перший акт після смертного буття. Люди, що повернулися до життя зі стану клінічної смерті, розповідають про свої враження, діляться незвичайними спогадами. Проте багато авторитет­них вчених-природознавців-матеріалістів вбачають у видін­нях "воскреслих" лише галюцинації помираючого мозку, солодкі ілюзії, які природа турботливо приготувала для нас, щоб пом'якшити біль та сум прощання з життям.

Згадаймо численні народні казки й легенди про пошуки чудодійного засобу, за­вдяки якому люди раз і назавжди подолали б смерть, позбу­лися б її і стали, "як боги", — вічно молодими, красивими, вічно сущими. Християнські ідеї також говорять про безсмер­тя тіла. Адам і Єва не знали смерті, але за гріх були позбав­лені цього найбільшого блага. Саме первородний гріх привів їх у матеріальний, твердий світ, де їм довелося заглянути у вічі смерті, втратити найдорожче і найпрекрасніше — своє життя. Тобто смерть — це розплата за спокусу самовілля, самостійності, вільнодумства.

Отже, людство покаране смертю. Але чи є прекрасним вічне життя, особливо якщо це звичайне продовження літ нашого земного існування? І тут виникає друга думка, про­тилежна першій, за нею смерть вважається вищим благом. Досить згадати образ Агасфера, Вічного жида. Він, покара­ний Христом, став безсмертним. Йому немає спокою, як він не шукає смерті, вона йому недоступна. Агасфер блукає по світу, чекаючи другого пришестя Христа який єдиний може звільнити його від прокляття...

З цього погляду, безсмертя робить людське життя безглуз­дим, таким, що не має мети, цінностей, радощів. Це нудота постійного повторення, де все відоме наперед і неможливе ніщо індивідуальне і ніщо нове. Усі людські поривання, при­страсті пов'язані з проблемами, породженими смертністю. Саме вона робить життя трагічним, важким, проте осмисле­ним, в якому є задля чого страждати, боротися, ризикувати.

Сучасна наука стоїть на порозі грандіозних відкриттів, пов'язаних з таємницями життя і смерті..



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 222; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.188.0.20 (0.007 с.)