Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини.

До основних чуттєвих вла­стивостей людини належать зір, слух, смак, нюх, дотик. Саме на основі чуттєвої діяльності виникають почуття людини.

Часто плутають поняття "почуття" й "емоція". Вони не тотожні між собою, оскільки основою емоцій є рефлекси, пов'язані з потребами організму, що мають біологічну при­роду. На відміну від емоцій, основою почуттів є суспільно сформоване ставлення людини до дійсності.

Емоціями називають реакції живого організму на вплив зовнішнього середовища, що спричиняються рефлексами.

Емоції можуть виникати як наслідок усіх видів чуттєвої діяльності. Емоції спостерігаються і у тварин. Інша справа — почуття. Вони з'являються тільки у людини.

Почуттями називають індивідуально-суспільно ство­рену форму безпосереднього переживання людиною дій­сності.

Почуття людини цілеспрямовано формуються в процесі виховання та історично змінюються навіть на принципово протилежні.

Однак людина починає самозмінюватися не тільки завдя­ки почуттям. Самозміна відбувається і завдяки інтелекту­альній діяльності.

Інтелектом називають рівень здатності людини до мислення. При цьому мислення розуміється як процес ціле­спрямованої зміни уявлень, який відбувається згідно з пра­вилами і законами логіки.

Отже, поняття "інтелект" вживають для означення ак­тивного процесу мислення, який здатний перебудовувати, змінювати людину на якісно нову силу дійсності. Так, лю­дина, володіючи знаннями законів хімічних перетворень, може виготовити матеріали, які не існують у природі.

Вживаючи поняття інтелект, передусім розрізняють здатність душі відчувати і мислити. Інтелект розглядають як здатність душі створювати абстрактні поняття, яким у повному обсязі не відповідають ніякі предмети дій­сності. Поняття "коло", "закон", "добро", "ідеал", "одиниця", "трикутник", "нуль" не мають матеріальних аналогів, але використовуються для пізнання властивостей реальних пред­метів.

Однак побудова людиною (за допомогою почуттів та інте­лекту) образу майбутнього і шляхів його досягнення є на­самперед духовним процесом. Це означає, що почуття й інте­лект керовані. Те, що виявляє себе як здатність керувати почуттями й інтелектом, отримало назву "воля".

Воля (волевиявлення) — це властивість людської душі цілеспрямовувати діяльність тіла незалежно від безпо­середніх фізіологічних потреб власного організму.

Здатність мати волю принципово змінює дані природою можливості організму, дає змогу людині виявляти саме людські якості, що, як зазначено вище, можуть заперечува­ти природні потреби, бажання тіла.

Людина з розвиненою волею, здатна до самоконтролю і свідомого спрямування своїх вчинків, "володіє собою". Ім­пульсивна, слабодуха, слабовольна людина, навпаки, часто-густо постає як свавільна, егоцентрична особа, що перетво­рюється на раба своїх тілесних бажань. Мобілізацію, прояв, напруження волі розглядають як визначальну властивість людини цілеспря­мовувати свою діяльність. Це дає змогу людині змінювати цей світ на та­кий, що стає відповідним до бажаного ідеалу.

Ідеал — це зразок (норма, прояв ідеального), згідно з яким людина (людність) визначає свою поведінку та спо­соби життя за конкретних обставин.

Коли ми саме так визначаємо ідеал, то стає очевидним, що ідеали суттєво впливають на людське життя, стаючи його орієнтирами. За відсутності таких орієнтирів у людини ви­никає відчуття, що діяльність цілеспрямована неповністю, а тому залежить не від її волі.

Найбільш поширеним є поняття соціального ідеалу.

Соціальний ідеал — це уявлення про досконале суспіль­не життя. Соціальний ідеал виникає в результаті невдово­лення певних верств населення існуючим суспільним жит­тям. Найбільш поширеною його формою є образ утопічного суспільства, що живе в абсолютній гармонії з природою, ос­кільки бере від неї тільки мінімум потрібного. Це суспіль­ство існує реально у певному місці або існувало колись. Визначальний вплив на суспільство, людину мають етичні ідеали.

Етика — наука про систему норм і принципів, якою об­ґрунтовується ідеальна ієрархія соціальних цінностей (гро­мадська відповідальність, патріотизм, співучасть тощо).