Виступ дискусійного характеру

 

Завдання: Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Складіть опорний конспект.

Усні виступи звичні в нашому житті. Кожному потрібно вміти виступити і на зборах, і з лекцією чи доповіддю, взяти участь у диспуті тощо.

Виступ під час дискусії — це роздум проблемного характеру. Автор такого роздуму намагається знайти вирішення певної проблеми чи складного питання. Оскільки багато проблем, які постають у нашому житті, не передбачають однозначного вирішення, то роздуми часто мають дискусійний характер.

Щоб виступ під час дискусії був цікавим, виступаю­чий повинен сам бути зацікавленим у предметі свого виступу. Коли кажуть: людина спроможна добре виступити перед аудиторією, вміє самостійно роздуму­вати, сперечатися, відстоювати свої думки, судження та ін., це означає: вона не просто володіє необхідними знаннями, а й уміє їх використовувати практично.

Отже, виступ дискусійного характеру здебільшого будується таким чином: у виступі мають бути вступна частина (вказівка на те; що говоритиме виступаючий і чому), основна частина (виклад власних поглядів на певну проблему чи питання, докази), висновки (пропозиції). У такому виступі часто використовується ілюстративний матеріал для доведення основної думки (тези) висловлювання. Ним може бути так званий місцевий матеріал (приклади з життя свого класу, школи тощо). Такий матеріал, безумовно, оживляє виступи, привертає увагу слу­хачів, викликає до нього інтерес. Крім того, під час такого виступу слід чітко уявляти, з якою метою ви­ступаючий буде говорити, якої реакції слухачів він домагається.

 

Виступ дискусійного характеру намагайтеся буду­вати з доброзичливістю. Навіть виступ проти якоїсь ідеї, думки потрібно будувати як підтримку позитив­ного, що є в запереченнях того, хто з вами спере­чається.

Завдання: Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Користуючись матеріалом, скажіть, яких вимог слід до­держуватись під час дискусії. Запишіть їх у формі пам’ятки. З’ясуйте значення слова опонент за тлумачним словником.

 

Під час дискусії необхідно уміти швидко визначити головні проблеми й зосередити зусилля на їх розв’язанні.

Досвід показує, що в дискусії слід керуватися пра­вилом: «Поступись опонентові усім, чим можна посту­питися, і не стверджуй нічого такого, чого не можеш довести».

Якщо ви хочете переконати слухачів у правильності того, що говорите, то не досить буде сказати «це так і ось так». Не думайте, що люди повірять вам лише тому, що ви їм про це говорите. Щоб їх переконати, треба не­одмінно викласти докази у формі фактів або свідчень.

Одним із видів доказу є посилання на авторитет. Адже більшість знань нам опосередковано передали люди, які були або є фахівцями у тій чи іншій галузі.

Щоб доказ був переконливим, необхідно назвати ім’я та прізвище авторитетної людини, на яку поси­лаєтесь. Замало сказати: «Багато визначних учених вважають, що...»

Щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бути впевнений у своїх силах, уміти завоювати повагу слухачів своїм виступом. Його мова має свідчити про те, що він досконало знає предмет і добре підготувався до виступу. Початок виступу має вирішальне значення для створення у слухачів приємного враження. Жести і міміка повинні бути невимушеними, а темп мовлення ні монотонним, ні надто швидким.

Запальна дискусія закінчилася. Ваші аргументи перемогли, більшість учасників дискусії з вами погоди­лись. Аргументи іншої сторони були відкинуті. Постав­те себе на місце опонента. Подбайте про те, щоб ваш супротивник після дискусії не залишався самотнім, щоб він не відчував озлобленості і гіркоти поразки.

Запам’ятайте, що там, де один тріумфує, в іншого виникає неприємне відчуття програної справи. Нато­мість там, де ніхто не поводиться як переможець, ніхто не відчуває себе переможеним (За І. Томаном).

ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ

1. Намагайтеся полемізувати, спростовувати, заперечувати аргументовано, з науковим, економічним обґрунтуванням до­водити істину, переконувати не силою голосу, а фактами.

2. Захист поглядів (своїх або промовця, якщо ви його підтри­муєте) перетворюйте в наступ.

3. Не вступайте в порожню суперечку і не давайте підстав для цього іншим.

4. Не вдавайтесь до засобів, які використовує недобросовіс­ний опонент (спотворення фактів, висловлень, відхід від голов­ного).

5. Знаходьте у собі мужність визнавати правильне і в супро­тивника вашої ідеї.

6. Щоб спростувати неправильну, на ваш погляд, думку опо­нента, є чимало прийомів, можливостей довести її неперекон­ливість, а саме:

• неправдива (як вам видається) теза спростовується іншими фактами, які промовець утаємничив, не сказав;

• критикується система доказів: покажіть, що висунута теза не випливає із наведених аргументів, фактів;

• критикуються аргументи, самі факти, які можна розгля­дати по-іншому (доведіть це);

- неправдива (на вашу думку) теза розвивається далі, до ло­гічного завершення і зводиться до абсурду.

Поради як володіти голосом під час виступу

1. Пристосовуйте свій голос до обстановки, де відбувається спілкування (не говоріть голосно в гро­мадських місцях).

2. Хто говорить занадто тихо, справляє враження людини, яка не вірить у свої сили.

3. Не говоріть занадто голосно — це справляє вра­ження агресивної людини.

4. Постійно тренуйте свій голос; найзручніший спосіб для цього — читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови.

5. Голос підвищують тоді, коли ставлять запитання, висловлюють радість, здивування. Якщо вам потрібно когось переконати, відповісти на запитання, то голос понижують.

6. Будьте тактовні: спочатку зважте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а тоді вже говоріть.

ПОЕТАМИ НАРОДЖУЮТЬСЯ, ОРАТОРАМИ СТАЮТЬ

Багато тисячоліть тому знаменитий оратор Старо­давнього Риму, видатний теоретик ораторського мистецтва Марк Туллій Цицерон виголосив фразу, яка стала крилатою і дійшла до наших днів: «Поетами народжуються, ораторами стають». Великий римлянин був впевнений, що з поетичним талантом людина наро­джується, а оратором можна стати, якщо докласти певних зусиль.

Цікаве і висловлювання А. Коні (юриста і громадсь­кого діяча, видатного судового оратора) про те, що потрібно розрізняти красномовність та вміння говори­ти публічно. Якщо красномовність — це дар, яким наділена людина від природи, то вміння виступати набувається в результаті повсякденної практики, систематичних тренувань і вправ.

Дійсно, гарним оратором може стати лише той, хто хоче ним стати, хто прагне цього, хто багато працює над собою. Звичайно, природні дані допомагають людині досягти кращих результатів, але самі по собі вони не є запорукою успіху.

Давайте звернемося до історії ораторського мис­тецтва.

Кому не відоме ім’я знаменитого давньогрецького оратора Демосфена? Проте, мабуть, не всі знають, що його виступи спочатку не мали успіху. Коли Демосфен виголошував першу промову, то народ сміявся з нього

і, висловлюючи своє невдоволення, так кричав, що оратор не міг закінчити її. Тільки ціною величезних зусиль, постійної і наполегливої праці Демосфен домігся визнання сучасників.

Давньогрецький історик Плутарх у книзі «Порівня­льний життєпис» розповідає про те, як Демосфен зумів побороти свої слабкості, позбувся недоліків, які йому заважали. Щоб зміцнити свій слабкий голос, навчитися жестикулювати, позувати перед слухачами, володіти мімікою, він влаштував собі в підземеллі кімнату для занять і працював там щодня.

Демосфен навчався ораторського мистецтва в інших відомих ораторів, його сучасників. Він уважно слухав їхні виступи, стежив за ходом роздумів, відзначав для себе позитивне і негативне. Він запам’ятовував вдалі слова і вирази, а потім використовував їх у своїх висту­пах, придумував різні варіанти висловлення тієї самої думки, вносив до них поправки, шліфував, відточував, вибирав серед них кращий і найбільш точний варіант.

Вся майстерність Демосфена-оратора, вся його сила були здобуті постійною, наполегливою, цілеспрямова­ною працею.

Надзвичайно освіченим, різнобічним і невтомним оратором, за словами Плутарха, був Цицерон. Ще бу­дучи підлітком, він з пристрастю вбирав всяку науку, не нехтуючи ніякими знаннями. Завдяки працьови­тості і природним здібностям, Цицерон став відомим серед своїх ровесників, а їхні батьки навіть приходили на заняття, щоб власними очима побачити Цицерона і переконатися в його блискучих успіхах.

Закінчивши шкільні заняття, Цицерон продовжу­вав навчатися з величезною старанністю: знайомився з філософськими вченнями різних шкіл, вивчав грецьку мову, штудіював різні науки. Він відточував свою красномовність, як зброю. Наполегливо працював сам, відвідував знаменитих ораторів. Коли Цицерон став виступати захисником у суді, то його промови зразу ж привернули увагу сучасників.

Як бачите, видатні оратори багато працювали над собою, приділяли велику увагу повсякденній підго­товці до публічних виступів.

І хай їхня ораторська діяльність буде прикладом для тих, хто захоче навчитися виступати в аудиторії, хто захоче стати справжнім оратором (За Л. Введенською).

Завдання.

Прочитайте уривок із книги Дейла Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей» і висловіть власну думку стосовно прочитаного. Чи можете ви розширити перелік видатного психолога?