Розділові знаки при цитуванні

1. Якщо цитати супроводжуються словами автора, то розділові знаки ставляться, як при прямій мові: В. Сухомлинський писав: «Століттями мова народу була тією повноводою рікою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань жила в словіі,і слово було немислиме без неї, як немислима ріка без води, повноводність — без глибини».

2. Цитата може бути частиною речення, зливатися зі словами автора. У цьому разі вона береться в лапки, але пишеться з малої букви: Правильно твердять, що «слід ставитися до інших так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе».

 

3. Якщо цитатою починається речення, а слова автора ідуть після неї, то цитата береться в лапки, перше слово починаєть­ся з великої букви, навіть якщо в цитованому джерелі воно пишеться з малої букви (пропуск частини тексту позначається трьома крапками): 1. «Правдивий мислитель розвеселяє і по­кріпляє все, - каже Ніцше в своїй студії про Шопенгауера. І пише далі: «Нехай зміст буде такий страшний та суворий, як сама проблема існування». (М. Євшан). 2. «...І не Україні одній я належу. Я належу людству як художник, і йому я слу­жу»,— писав О.Довженко в своєму щоденнику.

4. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск познача­ється трьома крапками, які можуть стояти і на початку, і все­редині, і в кінці її (залежно від того, яку частину пропущено): Велика ріка виникає перед ним [Сосюрою], коли поет змальовує сиву минувщину: «...воїни суворі Святослава йдуть до човнів крилатих на Дніпрі» (Ю. Мартич).

5. Цитата може подаватися у формі епіграфа. У цьому разі вона пишеться без лапок, а вказівка на автора розміщується нижче епіграфа праворуч:

І зоряне небо — як споминів рій.

В. Сосюра

6. Якщо цитата вводиться в текст у вигляді віршованих рядків або цілої строфи, то пишеться без лапок з великої літери:

Як гарно змальовує весняну пору року Є. Гуцало: Весна зіткала вчора гобелен,

У лузі — з трав, із квітів, з верболозів.

Зіткала вітер і зіткала клен,

Грози зіткала молоді погрози.

7. Якщо ж після цитати (у тому самому рядку) в дужках дається прізвище автора, якому належать слова, або зазначається, з якого твору ці слова взято, то крапка ставиться не перед дуж­ками, а після них:

Не візьмеш плачу з собою — я плакати буду пізніш!

Тобі ж подарую зброю: цілунок гострий, як ніж (О. Теліга).

8. Якщо вказівка на автора або на джерело цитати стоїть нижче, то після цитати ставиться крапка, а прізвище пишеться без дужок:

Українські простори – столиця ліричної поезії.

А. Міцкевич

9. Коли авторська мова починається словами: так указує, говорить, ось, шо сказав і под., після лапок ставиться тільки тире: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа» - так визначив велич Шевченка І. Франко.

Способи уведення цитат у текст

Спосіб уведення цитат	Оформлення на письмі	Приклад
1. Як пряма мова за допомо­гою слів автора	Береться в лапки, як пряма мова	У народі кажуть: «Прав­ду говорить не язик, а душа».
2. Як частина речення	Пишеться з малої літери в лапках, оформлюється в середині речення	В. Сухомлинський говорив, що «любов до Бать­ківщини неможлива без любовідо рідного слова».
3. Наводиться неповністю	Як пряма мова, а на міс­ці пропущених слів став­ляться крапки	«... Нам потрібно люби­ти її і гордитися своєю найпрекраснішою ма­тір'ю»,— писав Т, Шевченко про Україну.
4. У формі епі­графа	Пишеться без лапок, вказівка на автора даєть­ся нижче епіграфа пра­воруч	Як важко перші кроки йти! А. Малишко
5. Віршовані рядки або строфа	Пишеться без лапок з ве­ликої літери	Чудовий настрій передає М. Луків поетичними рядками: На душі ані хмарини. Гарно в рідній стороні. Кущ осінньої калини Паленіє у вікні

 

Коментар викладача.

Цитати наводяться в супроводі слів автора або без них. Наприклад: Цікавий символічний факт про ціну людського іме­ні наводить А. 17. Коваль. Посилаючись на М. Горбаневського, дослідниця пише: «... в одному з племен індіанців людина, яка позичила щось, залишала в заклад за позичене не якісь ціннос­ті, а власне ім'я. І доки не повертала боргу, ходила без імені; усі члени племені їі в цей час ніяк не називали» (Слово про сло­во.—К., 1986).

Слова та вирази, вживані не в своєму звичайному значенні, маловживані, сказані іронічно, застарілі або, навпаки, зовсім нові (якщо автор хоче підкреслити цю їхню особливість), виді­ляються лапками. Наприклад: Н.Данилюк називає українську хату «історичним явищем», стверджує, що її «генетичне коріння сягає в глибини віків» (Л, Кожуховська).

 

ЗАПИТАННЯ для САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке діалог та правила його ведення.

2. Назвіть правила для тих, хто говорить, та тих, хто слухає.

3. Які ви знаєте види діалогів, чим вони між собою відрізняються.

4. Узагальніть правила оформлення діалогів.

5. Що таке цитата.

6. Підсумуйте правила розділових знаків при цитуванні.

7. Назвіть всі способи введення цитат у текст.

 

Лінгвістичне дослідження. Прочитати. Дослідити речення: назвати цитати. Записати, розставляючи розділові знаки. Аргументувати свій вибір.

1. Відомий український педагог Василь Сухомлинський сказав Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонкий неосяжно величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити

2. Народна мудрість стверджує, що насильно милим не станеш

3. Сосюра говорив про рідний край Як не любить той край, що дав тобі і силу, і гострий зір очей, і розум молодий, і далі, що тобі красу свою одкрили, і моря голубий, розгаданий прибій.

4. Людину прикрашаюсь чарівність і розум, а душевний спокій і внутрішня гармонія осяває її риси стверджувала Ольга Корніяка.

5. О. Гон­чар говорив, що мова — це не просто, спосіб спілкування, а щось більш значуще.

6. Нещасна, неправдива людина, що добровільно іі легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що н радості й горі будує слово своєї землі писав Борис Харчук.

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати конспект лекції.

2. Виконати вправу

Перепишіть діалог, розставте розділові знаки. Прочитайте виразно.

Кажуть, ви вже одержали призначення? звернувся до Інни археолог після мовчанки. Так, незабаром з училищем розпроща­юсь. Берете курс на Кураївку. Кличе вас берег любові... Звідки ви це знаєте? здивовано запитала дівчина. Багато що про вас знаю. Цікавлюсь. Це лише ви не хотіли помічати моїх зацікавлень зітхнув він. Аж дивно чути. Нічого дивного. Люди шукають скарби. Та не завжди шукають їх там, де вони лежать. А вони, може, під тобою. Отут, де стоїш, під нашаруванням пилу та сміття. Знов якось загадково. Ви бажаєте ясності чіткості різкості? Не знаю, як треба говорити в таких випадках, Інно... Колись для цього була вичерпна формула: ось вам моя рука і серце! Розумі­єте? Прийміть, не відкидайте їх, Інно, і він простягнув їй руку. Ви жартуєте? сказала дівчина, хоч бачила, що він не жартує. Рука і серце повторив він зміненим стверділим до різкості голосом. Не годиться такими речами жартувати... Які жарти! О. Гончар.

Література:

1. Голобородько Є. П. Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень

(ст. 211-215)

2. Чукіна В. Ф., Почтаренко В. М., Почтаренко Г. С. Український правопис в таблицях і схемах. (ст. 169-170.)

3. Українська мова. Практичний довідник. 2-ге вид.: / Попко О. Г. (ст.287 – 297)