Виконання завдань творчого характеру.

Завершити речення, доповнюючи їх прямою мовою або словами автора. Пояснити вживання розділових знаків.

1) Олена Петрівна показала рукою в бік спортивного майданчика: …

2) …, - промовив тато, - …

3) …: Самооцінка – це віра в себе!

 

Непряма мова

Непряма мова
Виражає	Є	З'єднується	Може передавати
Чуже мовлен­ня, передане автором із збере­женням змісту висловлюваної думки, без збереження форми та інтонації висловлювання.	Складнопідряд­ним реченням, в якому головне речення містить слова автора, а підрядне — не­пряму мову	В головною час­тиною складного речення спо­лучниками щоб, що чи, а також займенниками або прислівниками.	Непряме пи­тання

 

Інтонація і пунктуація непрямої мови

ü такі ж, як у складнопідрядному реченні;

ü слова автора стоять перед непрямою мовою і відокремлюються комою;

ü знак питання в кінці речення не ставиться;

ü речення з непрямою мовою вживаються здебільшого в публіцис­тичному та науковому стилях.

 

Речення прямої мови	Засоби зв'язку	Приклади
пряма мова	непряма мова
Розповідне	сполучни­ки: що, ніби, щоб	Передихнула, про­мовила вголос: «Я вільна» (Р. Іваничук)	Передихнула, про­мовила вголос, що вільна
Питальне	сполучники чи сполучні слова: хто, що, який, чий, котрий, де, коли, як тощо	«А куди ви їдете, люди добрі?» — осмілився спитати Павлусь (А. Чайковський)	Павлусь осмілився спитати, куди во­ни їдуть.
Спонукальне	сполучник щоб	«Тосю, ану йди сюди!» — закричав Юрко (Є. Гуцало)	Юрко закричав, щоб Тося підійшла.

 

Завдання

Скласти по 2 речення з прямою мовою, різні за метою висловлю­вання. Замінити їх на речення з непрямою мовою.

Коментар викладача

Непряма мова — це чуже мовлення, передане тільки із збереженням змісту висловлюваної думки без збереження форми та інтонації висловлювання: «Я буду брати себе в руки»,— обіцяв Рубін (І. Сенченко). Рубій обіцяв, що буде брати себе в руки.

Способи заміни прямої мови непрямою:

1. Якщо пряма мова є розповідним реченням, то вона переда­ється підрядною частиною складнопідрядного речення і при­єднуєтеся сполучниками що, ніби, щоб: Розрив-трава каже: «Я — відкриваю таємниці» (В. Голобородько). Розрив-трава каже, що відкриває таємниці (непряма мова).

2. Якщо пряма мова є питальним реченням, то вона передається підрядною частиною і приєднується сполучниками або сполучними словами хто, що, який, чий, котрий, де, коли, як та ін.: «А знаєш ти, братику, де Крим?» —обзивається Петро (.А. Чайковський). Петро спитав братика, чи знає він де Крим.

3. Якщо пряма мова є спонукальним реченням, то вона переда­ється підрядною частиною і приєднується сполучником «щоб» або передається простим реченням: Тося долонями підштов­хувала каченят, благала: «Пливіть, рідні, пливіть, нена­глядні!.,» (За.В. Гуцало). Тося, підштовхуючи каченят доло­нями, благала, щоб вони пливли.

 

Отже, пряму мову можна замінити непрямою. Речення з не­прямою мовою — здебільшого складнопідрядні речення, у яких є дві частини: головна — слова автора, підрядна — пряма мова,

що приєднується до головної частини сполучниками підрядності або сполучними словами.

При заміні прямої мови непрямою займенники і дієслівні форми 1-ї та 2-ї особи замінюються займенниками і дієслівни­ми формами 3-ї особи. У реченні з непрямою мовою займенники і прислівники стають сполучними словами, а питальна частка чи — сполучником.

У результаті заміни прямої мови непрямою утворюється склад­нопідрядне речення із з'ясувальною частиною.

Якщо пряма мова складається з кількох речень, то при замі­ні її непрямою утворюється багатокомпонентне складне речення: «Ми вас проведемо,- упевнено сказав білоголовий сміливець пер­шокласного віку. — Ми знаємо, куди вам треба» (О. Гончар).— Білоголовий сміливець першокласного віку упевнено сказав, що вони їх проведуть, що вони знають, куди їм треба.

Запитання, передане прямою мовою — пряме, а непрямою — не­пряме. У кінці речення з непрямим питанням ставиться крапка.

Пряма мова разом із словами автора – особливий тип синтаксичної будови, близький до складного безсполучникового речення з неоднорідними частинами, але пряма мова і слова автора разом не становлять одного речення. Вони завжди виступають як окремі речення.

 

 

Невласне пряма мова

Невласне пряма мова - особливий стилістичний прийом, за допомогою якого розкриваються почуття героїв художніхїхні думки, переживання, прагнення, тощо. Це так зване внутрішнє мовлення, передається автором твору шляхом ніби перевтілення у свого персонажа. Наприклад: Данько прискорив ходу якраз на стільки, щоб іти 6 км на годину. Він ітиме до ночі, але не дасть себе наздогнати. Він глянув на сонце: йому лишилося йти ще 5 годин. 30 кілометрів. (М. Йогансен)

ЗАПИТАННЯ для САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначте поняття призначення та граматично смислові особливості прямої мови.

2. Опишіть інтонацію при прямій мові.

3. Підсумуйте правила пунктуації при прямій мові.

4. Визначте поняття призначення та граматично смислові особливості непрямої мови.

5. Узагальніть інтонацію та пунктуацію при непрямій мові.

6. Назвіть способи заміни прямої мови непрямою.

7. Визначте поняття призначення та граматично смислові особливості невласне прямої мови.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати, запам’ятати схеми.

2. Виписати з текстів художньої літератури по 2 речення з прямою, непрямою та невласне прямою мовою.

3. Скласти речення за схемами:

А А: «П (?!)».

Б «П»,— а.

В «П (?!)» — а.

Г «П»,— а,— «П».

4. Виконати вправу

Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при пря­мій мові.

Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть! (І. Франко). 2. Пам’ятаю, казала мені мати Цей світ як маків цвіт Зранку цвіте до вечора опаде! (О. Довженко). 3. Роби добро казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (Д. Пав- личко). 4. Я подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно як і людське життя (Г. Тютюнник). 5. Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава (О. Гончар). 6. Все, все ми відда­ємо тобі Батьківщино промовив він раптом якимсь дивним голо­сом ні до кого. Все! Навіть серця (О. Гончар).

 

Література:

1. Голобородько Є. П. Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень

(ст. 207-210)

2. Чукіна В. Ф., Почтаренко В. М., Почтаренко Г. С. Український правопис в таблицях і схемах. (ст. 168.)

3. Українська мова. Практичний довідник. 2-ге вид.: / Попко О. Г. (ст.287 – 290)

4. Караман С. О., Тихоша В. І. Українська мова. 11 клас. (ст. 262 – 274)

Лекція ЗМ-34