Тема: Сприймання чужого мовлення.

Створення власних висловлювань.

Діалогічне мовлення

Мета: пояснити учням суть полеміки та її відмінності від диспуту; домогтися розумін­ня залежності мовленнєвої поведінки людини від сприйняття картини світу за допомогою мовних одиниць; розвивати вміння володіти голосом, правильною артикуляцією, невербальними засобами для реалізації мети спілкування й акти­візації уваги слухачів; виховувати толерантність, повагу до співрозмовника.

План

Полеміка. Дискусія. Дебати.

Виступ дискусійного характеру.

Способи доведення.

Способи спростування.

Полеміка. Дискусія. Дебати

Еристика – це мистецтво суперечки і напрям досліджень, мета яких розглянути різноманітні характеристики процесу суперечки. Еристику досліджували в Античній Греції. Визначним майстром суперечки вважався Сократ, а теорію аргументації розробив Цицерон.

Дослідники визначають такі різновиди спору: дискусію, диспут, полеміку, дебати.

Дискусія – широке публічне обговорення спірного питання для з’ясування різних поглядів; словесний бій; у розмовному стилі – спір, суперечка співбесідників.

Диспут – це публічний спір на наукову чи суспільно-політичну тему.

Дебати – обмін думками на сцені перед глядачами.

Полеміка – спір з метою захистити, обстояти свою думку, спростувати думку опонента. Суперечка в пресі, на зборах, диспуті тощо при обговоренні яких-небудь наукових, політичних, літературних і т. ін. питань.

Теорія і методика красномовства розглядає методи ораторської діяльності, що являють собою основний спосіб зв’язку між оратором і аудиторією, завдяки якому передається і засвоюється інформація, здійснюється вплив на слухачів.

Серед методів і прийомів спілкування з аудиторією важливе місце посідає полеміка — одна з ефективних форм впливу на слу­хачів, найважливіший засіб їх переконання.

Уміння організовувати полеміку, скеровувати її потребує від оратора великої майстерності, глибоких знань. Гостра полемічна бесіда — найскладніша форма зближення з аудиторією.

Термін «полеміка» походить від давньогрецького слова «по- лемікос» — войовничий, ворожий. Більш чітке визначення даного поняття можна знати, наприклад, в енциклопедичному словнику, де зазначається, що полеміка — гостра дискусія стосовно будь-якого спірного питання. Це не звичайна суперечка, а таке публічне обгово­рення, при якому є конфронтація, протистояння, протиборство сто­рін, ідей і поглядів. Виходячи з цього, полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок щодо того чи іншого питання, тобто публічний спір з метою захистити, обстояти свою точку зору і спростувати думку опонента.

З даного визначення випливає, що полеміка відрізняється від дискусії, диспуту саме своєю цілеспрямованістю. Учасники диску­сії, диспуту, зіставляючи суперечливі судження, намагаються дійти єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину. Мета полеміки інша — потрібно здобути перемогу над опонентом, обсто­яти й затвердити власну позицію. Полеміка — це наука і мистецтво переконувати. Вона вчить стверджувати думки аргументованими, переконливими і безперечними науковими доказами. Отже, мета полеміки — досягнення істини чи її перевірка.

Як слід вести полеміку, щоб вона була корисною й продуктив­ною? Насамперед необхідно оволодіти деякими принципами полемі­ки. Один із них — чесність і принциповість ведення полеміки. Перед тим як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сфор­мулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначеність пред­мета спору і вихідних позицій — одна з основних вимог до полеміки.

У жодному разі не можна перекручувати позицію опонента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції. Потрібно виявити істинні положення опонента і вміти критикувати їх.

Важливого значення набуває й принцип використання емоцій у полеміці. Певна річ, без людських емоцій ніколи не було, нема і не може бути пошуку істини. Не можна вести полеміку без емо­ційного, суб’єктивного ставлення до питань, що обстоюються. Проте не слід перебувати в полоні емоцій, тобто давати перевагу почуттям над розумом.

Отже, полеміка, дискусія, диспут — це метод виявлення і доведення істини. Однак під час полемі­ки слід дотримуватися певних правил і прийомів. По-перше, потрібно визначити предмет дискусії. По-друге, необхідно точно сформулювати тези, які мають бути ясними і для опонента. По-третє, в ході дискусії не можна відхилятися від теми полеміки, важливо дотримуватися логічної послідовності у доведенні своїх положень, обдумувати кожний логічний хід: не тільки свій, а й супротивника, не тільки реальний, ай можливий. По-четверте, особли­ве значення під час диспуту має вміння слухати і ро­зуміти не тільки самого себе, а й свого супротивника.

До відомих прийомів диспуту належать прийом удаваного «погодження» з супротивником, щоб зав­дати йому подвійного логічного удару, прийом пе­редбачення можливих доказів опонента, щоб спрос­тувати їх.