Характерні стадії розвитку болотних масивів

Процес розвитку болотних масивів зовні проявляється в наступному:

- у поступовому накопиченні торфу, збільшенні його товщини на поверхні болота відносно початкової поверхні грунту або початкового рівня водойми;

- у розповсюдженні болота в ширину;

- у поступовій зміні рослинності на поверхні болота;

- у зміні гідрологічних умов і водного режиму болота;

- у зміні рельєфу поверхні болота та утворенні особливої гідро­графічної мережі;

- в ерозійних процесах, що призводять до утворення на болотних масивах струмків та озер.

Розвиток болотних масивів на мінеральних грунтах може здійснюватись або через поширення процесу заболочування від центральних ділянок зони заболочування до периферії (центрально-оліготрофний хід розвитку болотного масиву) або, навпаки, від периферії до центру (периферійно-оліготрофний хід розвитку болотного масиву).

Центрально-оліготрофний хід розвитку властивий болотним масивам, що утворились в замкнутих (безстічних) або в напівзамкнутих (стічних) котловинах, дно котрих характеризується загальним напрямком уклонів від периферії до центру западини.

Периферійно-оліготрофний хід розвитку властивий болотним масивам, що утворились в умовах сильно пересіченої місцевості, в відносно вузьких долинах, що мають більш-менш значний уклон дна і стік води вздовж долини.

Сукупність рослинних асоціацій, що виникає при надмірному водно-мінеральному живленні, характерному для умов низинних ооліт, утворює так звану евтрофну болотну рослинність.

Рослинність, що розвивається на болотах в умовах бідного живлення мінеральними солями при водному живленні за рахунок атмосферних опадів і слабій проточності вод, що характерно для верхових боліт, називають оліготрофною болотною рослинністю.

Виділяють ще мезотрофну болотну рослинність, що об'єднує види болотних рослин не вимогливих до мінералізації болотних вод, які проростають на збіднених солями водах в умовах середньої та слабої проточності.

Евтрофна, мезотрофна і оліготрофна рослинність боліт часто називається відповідно низинною, перехідною та верховою рослинністю.

При центрально-оліготрофному ході розвитку болотного масиву зміна евтрофної рослинності на мезотрофну, а потім оліготрофну проходить спочатку в центральних ділянках, найбільш віддалених від границь болотного масиву з мінеральними землями.

На окраїнах масиву, в місці контакту із суходолом, евтрофна і мезотрофна рослинність зберігається часто до пізніх стадій розвитку масиву, якщо проточність води і мінеральне живлення на периферії масиву зменшується в незначній мірі в процесі торфонакопичення.

При периферійно-оліготрфному ході розвитку болотного масиву зміна евтрофної і мезотрофної болотної рослинності спочатку проходить на периферії масиву, а лише потім в його центральних частинах.

Гідрологічна роль боліт

Гідрологічні властивості боліт дуже своєрідні. Це визначається тим, що в торфових болотах міститься від 89 до 94% води по вазі і всього лише від 11 до 6% сухої речовини. В зв'язку з тим, що вода в болоті зв'язана сухою речовиною торфу, накопичені в болоті запаси води не можуть бути використані як значне додаткове живлення річок.

Води, що міститься в торфовому болоті, можна розділити на два типи, які відрізняються характером зв'язку води з торфом: 1) вільну, що відділяється від торфу під дією сили тяжіння і стікає по уклону в канави та річки; 2) зв'язану з торфовою масою, що не відокремлюється від неї лід дією сили тяжіння.

Найбільша кількість води, що може утримуватись торфом, називається повною вологоємністю торфу. Вологоємність торфу складає від 750 по 900 кг/м³. Повна вологоємність є своєрідною межею: вся волога понад повної вологоємності може бути порівняно легко відведена із болота по каналах і природних руслах; волога при стані зволоження нижче повної вологоємності відводиться з великими труднощами і частково витрачається лише на випаровування.

Про гідрологічну роль боліт довгий час існували різні думки. Із накопиченням даних спостережень більшість дослідників прийшла до висновку, що в умовах достатнього та надмірного зволоження болота принаймні не зменшують величину середнього стоку. В умовах

недостатнього зволоження болота, як і озера, можуть дещо знизити величину стоку за рахунок більшого випаровування з поверхні боліт в порівнянні з випаровуванням з поверхні суші. А взагалі можна сказати про відсутність значного регулюючого впливу заболоченості території на річний стік.

Щодо екстремальних значень, то болота зменшують як максимальний стік паводків та повеней за рахунок акумуляції значної частини води торфом, так і мінімальний стік за рахунок зменшення коефіцієнта стоку.

Осушення боліт не веде до різких змін річного стоку. За даними спостережень, ці зміни в більшості випадків не перевищують точності розрахунків. Меженний і мінімальний стоки під впливом осушення боліт і перезволожених земель дещо підвищуються, а внутрішньо-річний розподіл стоку стає більш рівномірним.

Льодовики