Рівневий режим річок України

У зв’язку з різними фізико-географічними умовами на річках України значно розрізняється режим рівня води.

Так, на рівнинних річках річний хід рівнів характеризується весняним водопіллям і низькою літньою меженню. Весняне водопілля може проходити двома-трьома і більше піками, які обумовлюються нерівномірним таненням снігу або дощами. Початок весняного водопілля на малих і середніх річках приходиться на першу-другу декади березня, рідко – на другу-третю декади лютого, а закінчується в другій половині квітня, інколи у першій декаді травня. На деяких річках, особливо річках Приазов’я, лівих притоках середньої течії Дніпра тощо, під час льодоходу утворюються затори, які зумовлюють значні підйоми рівнів. Тривалість водопілля – до 1,5-2 місяців. Найвищі рівні весняного водопілля є зазвичай і найвищими рівнями води і спостерігаються наприкінці березня - початку квітня.

Інтенсивність підняття і загальне підвищення рівнів води весною різноманітні і залежать від гідрометеорологічних умов весняного періоду і гідрографічної будови річкового басейну. Найбільш часто рівні води весною за добу піднімаються на 20-40 см, інколи на 100-200 см (максимальні спостереження). На річках з великою заболоченістю басейна і широкою заплавою максимальне підняття рівнів не перевищує 100 см на добу.

Загальне підняття рівнів у весняну повінь змінюється у значних межах: при низькій повені – 1.0-2.0 м, при середній -2.0-4.0, при дуже високій – 5.0-6.0 м. На заболочених річках з широкими заплавами (Стохід, Уборть, Ірша, Турія та ін.) загальне підняття рівнів не перевищує 2-3,5 м навіть у роки з дуже високою весняною повінню.

Літня межень часто плавно переходить в осінню і триває до жовтня-листопада, може неодноразово перериватися дощовими паводками, висота і частота повторення яких збільшується з півночі на південь і південний захід. Загальна тривалість дощових паводків – від 3-5 діб до 1,5 місяця на Подільській височині. Середня інтенсивність підняття рівня води під час паводку – від 5-20 до 10-100 см/добу.

Осінні обложні дощі підвищують рівні води. Стійка зимова межень із сталим льодовим покривом буває лише на річках північного сходу країни. На малих річках у суворі зими спостерігається промерзання, яке триває від кількох днів до 2 місяців. На решті території відлиги часто формують зимові паводки, які порушують льодовий покрив. Особливо часто зимові паводки бувають на річках Приазов’я.

Зимова межень розпочинається появою від’ємних температур повітря, льодових утворень на річках. Вона декілька вища за літньо-осінню межень, а у зв’язку з відлигою бувають зимові паводки з підняттям рівня води до 1,0 - 1,5 м.

Підняття рівня води на початку водопілля на річках Карпат зазвичай розпочинається в середині-наприкінці березня у зв’язку зі сніготаненням в горах, або випадінням дощів. Водопілля проходить кількома хвилями, особливо під час потепління та повернення холоду і часто ускладнюється або посилюється дощами У таких випадках гребінь другої хвилі значно перевищує гребінь першої. Найвищі рівні весняної повені спостерігаються на малих річках зазвичай в другій-третій декаді березня. Максимум весняного водопілля не завжди є найвищим річним рівнем, частіш за все – це найвищий рівень дощових паводків.

Інтенсивність підняття рівня весняного водопілля залежить переважно від водності весни. Тривалість весняного водопілля – 1,5-2 місяця.

За весняним водопіллям слідкують літні дощові паводки, максимуми яких зазвичай перевищують максимальні рівні весняної повені на 0,5-1,5 м. У багатоводні роки відмічається до 8-10 та більше паводків, середня тривалість яких на малих річках становить 5-10 діб. Обложні дощі восени зумовлюють значні підйоми рівнів, які інколи досягають 2-3 м.

Зниження рівня триває до серпня-вересня і досягає найбільш низького значення наприкінці вересня-жовтня. В окремі роки паводків може бути від 5-8 до 10-12 і більше. Восени спостерігається підвищення рівня, яке триває до зими. Необхідно відмітити, що восени бувають дуже високі і навіть катастрофічні паводки.

Взимку режим рівнів характеризується нестійкістю із-за частих відлиг.

Рівень води при цьому піднімається на 1,0-1,5 м, а інколи і на 2,0-3,5 м в порівнянні з передпаводковим періодом.

Для річок Криму характерні два періоди: перший триває з листопада-грудня до квітня-травня, другий – в інші місяці року. Перший період характеризується підвищеним стоянням вод і частими паводками, а другий – з низьким меженним рівнем і пересиханням.

Взимку паводки викликаються внаслідок потепління і випадіння інтенсивних дощів. Весняні паводки обумовлені переважно таненням снігу, що накопичується взимку на головному пасмі Кримських гір. Окремо виділити повеніважко, тому, що танення снігу зазвичай супроводжується дощами. Часті зимові відлиги не сприяють утворенню значних запасів снігу.

Зниження рівня води спостерігається з травня по листопад. На цьому фоні бувають інтенсивні короткочасні (декілька годин) паводки, які інколи досягають значних височин. Для вересня-жовтня характерні найбільш низькі річні рівні води у річках або їхнє пересихання.