Втрати на фільтрацію із водосховища

Втрати на фільтрацію із водосховища мають місце:

- через тіло греблі;

- під основами капітальних споруд;

- в обхід споруд при сполученні з берегами;

- через ложе водосховища;

- через нещільність затворів водоскидних споруд.

Найбільші втрати через ложе водосховища мають місце, коли воно побудоване на леководопроникних грунтах і коли водосховище тривалий час тримають заповненим. Найбільші втрати на фільтрацію спостерігаються і при початковому заповненні нового водосховища.

Детальні підрахунки втрат води на фільтрацію виконують з використанням методів теорії руху ґрунтових вод.

При наближених розрахунках втрати на фільтрацію враховують у відсотках від об'єму води в водосховищі в залежності від гідрогеологічних умов району будівництва. Вважають, що добрі гідрогеологічні умови відповідають водонепроникному ложу водосховища та заляганню рівня ґрунтових вод вище МПГ; середні умови - при малопроникних грунтах ложа і коли рівень ґрунтових вод знаходиться вище ГМО; погані умови мають місце, коли ложе водосховища складене водопроникними грунтами і відбувається відтік води із водосховища на живлення ґрунтових вод.

Заходи по зменшенню втрат води на фільтрацію

Заходи по зменшенню втрат води на фільтрацію включають в себе покриття ложа водосховища різними водонепроникними матеріалами (бетон, глинобетон, поліетиленові плівки), створенням малопроникних для води шарів грунту (солонцювання, застосування різних дубильних речовин, ущільнення грунту, штучний кольматаж ложа). Для зменшення фільтрації через тіло греблі влаштовують спеціальні водонепроникні екрани з глини тощо.

Втрати на льодоутворення

Втратами води на льодоутворення називають тимчасові запаси води в льодовому покриві.

Об'єм акумульованої в льодовому покриві води обчислюють за формулою:

де: w_п і w_к – площі дзеркала водосховища відповідно на початку і в кінці розрахункового періоду, які визначаються на відмітці нижньої поверхні льоду за топографічними характеристиками водосховища, млн. м³; h_n і h_к – товщина льоду відповідно на початку і в кінці розрахункового періоду, см; 0,9 – щільність льоду.

Товщина льоду може бути визначена за результатами льодомірного знімання або за емпіричними формулами Ф.І. Бидіна:

де h і h_m – товщина криги на кінець розрахункового періоду, см; ∑t ° і ∑Т° – суми середньодобових та середньомісячних від'ємних температур повітря, рахуючи з початку льодоутворення.

Товщину льоду під сніговим покривом можна обчислити також за формулою Бидіна-Білоконя:

Якщо є дані про товщину криги на річці, їх слід збільшити на 15%, тобто ввести поправку на відсутність течії у водосховищі.