Загальні вимоги до монтажу ТП

Трансформаторні підстанції призначені (ТП) призначені для перетворення та розподілу електричної енергії.

В умовах сільськогосподарського виробництва використовують знижувальні трансформаторні підстанції з потужністю трансформаторів у більшості випадків до 630 кВА і напругою 6; 10/0,4; 0,69 кВ.

Монтаж трансформаторних підстанцій необхідно виконувати відповідно до інструкції з монтажу силових трансформаторів ВСН342-75 з обов’язковим використанням технічних даних супроводжувальної документації заводу - виготівника.

 

За конструктивним виконанням трансформаторні підстанції розподіляють:

- мачтові (знаходяться тільки в експлуатації, промисловість не випускає);

 

- комплектні;(закриті, відкриті)

 

Монтаж трансформаторних підстанцій

Монтаж ТП виконують в декілька етапів:

1. Підготовчі роботи, транспортування конструкцій та обладнання.

2. Будівельно-монтажні роботи.

3. Налагоджувальні роботи.

Комплектна трансформаторна підстанція - підстанція, складена з шаф чи блоків з вмонтованими в них трансформатором та іншим обладнанням розподільної установки, яку постачають складеною чи підготовленою до монтажу.КТІІ, що встановлюються у закритих приміщеннях, належать до внутрішніх установок, а ті, що встановлюються на відкритому повітрі, - до зовнішніх установок.

 

Комплектна розподільна установка (КРУ) - електричне розподільне устаткування, укомплектоване з шаф чи блоків з вмонтованим у них обладнанням, пристроями керування, контролю, захисту, автоматики і сигналізації, яку постачають складеною чи підготовленою до монтажу для внутрішнього або зовнішнього встановлення.

До початку будівельно-монтажних робіт виконують прив’язку території підстанції на місцевості. Перевіряють можливість проїзду транспортних засобів, припустимі габарити трансформаторів. До будівельних робіт слід віднести підготовку котлованів, встановлення закладних конструкцій.

При виборі типу підстанції перевагу слід віддавати підстанціям типу КТП (комплектні трансформаторні підстанції) заводського виготовлення (відкриті, закриті), котрі економічно вигідні мачтових. Мачтові підстанції застосовують при наявності місцевих матеріалів для їх виготовлення у випадках, коли за кліматичними умовами, транспортування та іншим причинам вони більш приємлемі ніж КТП.

КТП закритого типу застосовують у районах із забрудненою атмосферою, пильними хуртовинами, розрахунковою температурою нижче мінус 40 °С, в населених пунктах із щільною будівлею. Для електропостачання сільськогосподарських комплексів КТП вбудовують в виробничі приміщення або добудовують до нього.

Монтаж КТП виконують поетапно:

1. Закріплення КТП на фундамент.

2. Монтаж низьковольтних ізоляторів.

3. Монтаж прохідних ізоляторів.

4. Монтаж патронів запобіжників та низьковольтних розрядників.

5. Монтаж комутаційних апаратів.

КТП потужністю 25-160 кВ×А мають три способи кріплення на фундаментах: на двух типових уніфікованих стійках УСО-3А довжиною 3,5 м; на двох типових приставках ПТ – 2,2-4,25 довжиною 4,25 м; на двох Т образних фундаментах довжиною 3,6 м.

Раму-основу КТП приварюють до залізобетонних елементів фундаменту. Висота установки КТП над рівнем землі повинна бути не менше 1,8 м, а відстань від землі до високовольтного вводу – не менше 4,5 м. Виконувати огородження КТП не обов’язково, крім місць можливого скопління людей. Відхилення закладних елементів не повинно перевищувати 1 мм на 1 м довжини і 5 мм на всю довжину елемента.

Несучі поверхні швелерів приєднують до контуру заземлення смугою із сталі 40х4 мм не менше чим у двох місцях.

Навантаження та вивантаження блоків КТП виконують за допомогою підйомного крану.

Мачтові підстанції потужністю 25-100 кВ×А монтують на П - образній опорі, 160-250 кВ×А - на АП - образній опорі. Підстанції у більшості випадків виконують тупиковими.

Трансформатор встановлюють на огородженій площадці на висоті 3-3,5 м. Напругу до трансформатора подають через лінійний розподільний пункт і запобіжники. Лінійний розподільний пункт включає в себе роз’єднувач з приводом, котрий встановлюють на кінцевій опорі.

Розподільчий пункт виконаний у вигляді металевої шафи. Ввод в шафу виконують від трансформатора і виводи до повітряних ліній 0,38 кВ виконують у трубах. Дверцята шафи і привід роз’єднувача мають механічний замок. Для захисту ТП від перенапруги встановлюють вентильні розрядники.

Після закінчення монтажних робіт виконують перевірку справності проводок та приладів, надійності кріплення болтових з’єднань, справності електричної ізоляції, а також приєднання до мережі заземлення.

Монтаж роз’єднувачів та приводів

Монтаж виконують поетапно:

1. Ревізія обладнання.

2. Підйом на опорні конструкції і закріплення.

3. Перевірка і регулювання основних та сигнальних контактів.

4. Сумісна перевірка роботи роз’єднувача та приводу у роботі.

Ревізія – перевіряють стан фарфорових деталей, відсутність тріщин, надколів, надійність кріплення усіх вузлів та деталей, справність контактної системи.

Підйом – виконують у залежності від ваги за допомогою пересувного штативу або тальки.

Кріплення – за допомогою болтів або штирів.

Роз’єднувач та привід встановлюють таким чином, щоб осьові лінії не відхилялись більше чим на ± 2 мм. припустимі зазори для роз’єднувачів до 10 кВ повинен бути не більше 3 мм.

Роботи по установці та регулюванню роз’єднувача слід рахувати закінченими, якщо привід і вся система передачі працює чітко без затримок, холостий хід не перевищує 5 °.

Після закінчення монтажу до пуску у експлуатацію контактні частини роз’єднувача змащують технічним вазеліном, обертають папером та закріпляють шпагатом. При монтажі не скривають і не виконують ревізії. Встановлюють у безпечному місці, щоб виключити можливість випадкового торкання до розрядника.

Структура умовного позначення типовиконання КТП:

КТП 1- 25/ 10/ 0,4- П- П- 98 У1

У1 Кліматичне виконання і категорія розміщення за ГОСТ 15150-69

98 Рік розробки робочих креслень

П- Тип вводу на НН повітряний

П- Тип вводу на ВН повітряний

0,4 Номінальна напруга на стороні низької напруги (НН), кВ

10 Номінальна напруга на стороні високої напруги (ВН),

25 Потужність силового трансформатора, кВА

1 Конструктивне виконання – тупикове 2.

 

3. Монтаж обладнання КТП.

Після монтажу нового або відремонтованого трансформатора оформляють технічну документацію. Технічна документація вперше вводиться в роботу трансформатора включає в себе:

акт приймання трансформатора після транспортування,

про зберігання трансформаторів (в ньому відзначаються особливості зберігання),

акти про перевірку 1 герметичності і про оцінку зволоження ізоляції трансформатора з висновком про допустимість його включення без сушіння,

акти про виконання окремих робіт по установці комплектуючих вузлів трансформатора і збірці системи охолодження,

протоколи по перевірці приладів та апаратури з випробування трансформатора, налагодження, перевірки та випробування комплектуючих вузлів (вводів, насосів, трансформаторів струму і т.п.).

Монтаж ошиновки ОРУ виконують в певній технологічній послідовності. Відповідно до ППР після приймання під монтаж будівельної частини ВРП на майданчик завозять необхідні матеріали, механізми і пристосування. До початку монтажу ізолятори і зчіпні арматуру розвозять по майданчику ВРУ, розпаковують ізолятори, оглядають їх, звертаючи увагу на наявність сколів і тріщин, міцність цементної зв'язки, співвісність стрижнів і шапок. Якщо виявляють скол, тріщину і інші дефекти, ізолятори відбраковують. Придатні ізолятори протирають, а порцелянові крім того відчувають мегаомметром. Опір ізоляції кожного підвісного ізолятора повинна бути не менше 300 МОм. Потім підбирають арматуру для гірлянди, комплектують і збирають ізолятори в гірлянди.

Монтаж масляного вимикача МКП, що встановлюється на фундамент у ВРУ, виконують в певній технологічній послідовності. Приймаючи масляний вимикач для монтажу, перевіряють цілісність упаковки, розпаковують його і оглядають вимикач зовні. Далі перевіряють комплектність, стан ізоляції, відсутність течі масла, справність заглушок, прокладок, запобіжних пристроїв газових труб і т..

. Через 24 години після заливки беруть пробу масла для його випробування на електричну міцність (якщо вона не відповідає нормам, масло сушать у вимикачі).

Для видалення випаровується вологи відкривають вихлопні отвори на кришці вимикача і створюють зазор між баком і кришкою. Сушку виконують при температурі масла в баку 55 - 65 ° С, піднімаючи її поступово протягом 2-3 ч. Якщо електрична міцність масла зберігається протягом 3-4 год трохи вище норми, сушку припиняють.

Технологія монтажу роз'єднувачів на напругу 35 кВ передбачає послідовне виконання ряду операцій.

Роз'єднувачі РІД (3) на напруги 35 кВ завод-виробник постачає зібраними і упакованими в ящики. Їх доставляють у ВРУ до фундаменту і розпаковують. Комплектність поставки перевіряють відповідно до заводської відомістю, виробляють розконсервацію вузлів роз'єднувача та огляд.

Монтаж відокремлювачів починають з огляду стану його ізоляції і контактних частин.. Після цього до опорних конструкцій встановлюють і прикріплюють приводи головних і заземлюючих ножів.

Технологія монтажу короткозамикачів аналогічна описаній вище.

Монтажу силових трансформаторів передують операції, які включають вивантаження, навантаження, транспортування трансформатора до місця установки, підготовку вузлів трансформатора до монтажу.