Приймання в експлуатацію кабельних ліній після їх спорудження.

 

Електричні кабелі.

Електрична лінія, що виходить за межі електростанції або підстанції і призначена для передачі електричної енергії називається лінією електропередач.

Кабельна лінія електропередачі (КЛ) - лінія для передачі електроенергії, що складається з одного або декількох паралельних кабелів із з'єднувальними, стопорними та кінцевими муфтами (закладками) і кріпильними деталями.

Кабель – один чи більше ізольованих проводів (провідників), поміщених, як правило, у металеву облонку, поверх якої залежно від умов прокладання та експлуатації може видозмінюватись захисне покриття, у яке може входити броня (див. кабель броньований). Лінійні пристрою сучасних кабельних ліній складаються з трьох основних частин: кабелю, кабельної арматури та кабельних споруд. використовують кабелі з алюмінієвими захисними оболонками і оболонками з пластмаси (полівінілхлориду або поліетилену); зі свинцевою оболонкою, а також з оболонкою з гуми. Для захисту від механічних пошкоджень і збільшення міцності кабелю поверх оболонки накладають броню із сталевих стрічок або дротів. Металева оболонка кабелю і броня, представляючи собою також металевий екран, захищають жили кабелю і кабельні ланцюги від зовнішніх електромагнітних впливів, що створюються різними установками сильного струму. Кабельна арматура представляє собою обладнання, за допомогою якого здійснюється з'єднання кінців будівельних довжин кабелю(з'єднувальні та кінцеві муфти, кабельні стійки і ящики, бокси) Кабельні лінії в залежності від способу прокладки кабелю поділяють на підземні, підводні та повітряні.

2Загальні вимоги до монтажу кабельних ліній.

1. Проектування і монтаж кабельних ліній повинні виконуватися на основі техніко-економічних розрахунків з урахуванням розвитку мережі, відповідальності і призначенню лінії, характеру траси, способу прокладання, конструкцій кабелів і т.п.

2. При виборі траси кабельної лінії слід по можливості уникати ділянок з ґрунтами, агресивними по відношенню до металевих оболонок кабелів.

3. Над підземними кабельними лініями, відповідно до діючих правил охорони електричних мереж, повинні встановлюватися охоронні зони у розмірі майданчика над кабелями: для кабельних ліній наприклад вище 1 кВ по 1 м з кожної сторони від крайніх кабелів; наприклад для кабельних ліній до 1 кВ по 1 м з кожної сторони від крайніх кабелів; а при проходженні кабельних ліній в містах під тротуарами - на 0,6 м у бік будівель, споруд і на 1 м у бік проїжджої частини вулиці.

Для підводних кабельних ліній наприклад до і вище 1 кВ відповідно до вказаних правил повинна бути встановлена охоронна зона, яка визначена паралельними прямими на відстані 100 м від крайніх кабелів.

4. Траса кабельної лінії повинна вибиратися з урахуванням якнайменшої витрати кабелю, забезпечення його збереження при механічних діях, забезпечення захисту від корозії, вібрації, перегріву і від пошкоджень сусідніх кабелів електричною дугою (при виникненні КЗ на одному з кабелів). При розміщенні кабелів слід уникати перехрещень їх між собою, з трубопроводами і ін.

5. Кабельні лінії повинні виконуватися так, щоб в процесі монтажу і експлуатації було виключене виникнення в них небезпечних механічних напружень і пошкоджень, для цього:

- кабелі повинні бути укладені із запасом по довжині, достатнім для компенсації можливих зсувів ґрунту і температурних деформацій як самих кабелів так і конструкцій, по яких вони прокладені;

- кабелі, прокладені горизонтально по конструкціях, стінах, перекриттях і ін. п., повинні бути жорстко закріплені в кінцевих точках, безпосередньо біля кінцевих закладень, з обох боків вигинів і біля сполучних і стопорних муфт;

- кабелі, прокладені вертикально по конструкціях і стінах, повинні бути закріплені так, щоб запобігти деформації оболонок і щоби не порушувалися з'єднання жил в муфтах під дією власної ваги кабелів;

- конструкції, на які укладаються неброньовані кабелі, повинні бути виконані так, щоб була виключена можливість механічного пошкодження оболонок кабелів;

- в місцях жорсткого кріплення оболонки цих кабелів повинні бути захищені від механічних пошкоджень і корозії за допомогою еластичних прокладок;

- кабелі (зокрема броньовані), розташовані в місцях, де можливі механічні пошкодження (пересування автотранспорту, механізмів і вантажів, доступність для сторонніх осіб), повинні бути захищені по висоті на 2 м від рівня підлоги або землі і на 0,3 м в землі;

- при прокладанні кабелів поряд з іншими кабелями, які знаходяться в експлуатації, повинні бути вжиті заходи для запобігання пошкодженню останніх;

- кабелі повинні прокладатися на відстані від нагрітих поверхонь, що запобігає нагріву кабелів вище допустимого, значення при цьому повинен передбачатися захист кабелів від прориву гарячих речовин в місцях встановлення засувок і фланцевих з'єднань.

6. Захист кабельних ліній від блукаючих струмів і ґрунтової корозії повинен задовольняти вимогам дійсних Правил і СНіП 111-23-76 «Захист будівельних конструкцій і споруд від корозії».

7. Конструкції підземних кабельних споруд повинні бути розраховані з урахуванням маси кабелів, ґрунту, дорожнього покриття і навантаження від проїжджаючого транспорту, який рухається над ними.

8. Кабельні споруди і конструкції, по яких прокладаються кабелі, повинні виконуватися з матеріалів, що не згоряють. Забороняється виконання в кабельних спорудах будь-яких тимчасових прибудов, зберігання в них матеріалів і устаткування. Тимчасові кабелі повинні прокладатися з дотриманням всіх вимог, які пред'являються до кабельних прокладок.

9. Відкрита прокладка кабельних ліній повинна виконуватись з урахуванням безпосередньої дії сонячного випромінювання, а також тепло випромінювань від різного роду джерел тепла. При прокладці кабелів на географічній широті більшій як 65° захисту від сонячного випромінювання не потрібно.

10. Радіуси внутрішньої кривої вигину кабелів повинні мати (по відношенню до їх зовнішнього діаметру) кратності не менш вказаних в стандартах або технічних умовах на відповідні марки кабелів.

11. Радіуси внутрішньої кривої вигину жил кабелів, при виконанні кабельних закладень, повинні мати по відношенню до приведеного діаметру жил кратності не менш вказаних в стандартах або технічних умовах на відповідні марки кабелів.

12. Зусилля тяжіння при прокладанні кабелів і протягуванні їх у трубах визначаються механічними напруженнями, допустимими для жил і оболонок.

13. Кожна кабельна лінія повинна мати свій номер або найменування. Якщо кабельна лінія складається з декількох паралельних кабелів, то кожна з них повинна мати один і той номер з додаванням букв А, Б, В і т.д. Відкрито прокладені кабелі, а також всі кабельні муфти повинні бути забезпечені бірками з позначенням на них для кабелів і кінцевих муфт марки, напруги, перетини, номери або найменування лінії; на бірках сполучних муфт — номери муфти і дати монтажу. Бирки повинні бути стійкими до дії навколишнього середовища. На кабелях, прокладених у кабельних спорудах, бірки повинні розташовуватися по довжині не рідше ніж через кожні 50 м.

14. На трасі кабельної лінії, прокладеної в незабудованій місцевості, повинні бути встановлені пізнавальні знаки. Траса кабельної лінії, прокладеної по орних землях, повинна бути позначена знаками, встановлюваними не рідше ніж через 500 м, а також в місцях зміни напряму траси.