Творчість Вальтера Скотта (1771-1832)

Вальтер Скотт, шотландський баронет (справжнє ім’я - герцоґ Бокль), походив із фамілії, внесеної до історичних анналів. Був 9-ю дитиною в сімї, закінчив школу, згодом коледж, і працював у юридичній конторі. Все життя Скотта було присвяченим історії: він збирав історичний шотландський фольклор, колекціонував рукописи й антикваріат. До літератури Скотт прийшов досить пізно, у тридцять три роки.

У 1802 р. він опублікував свої “Пісні шотландського кордону”. До якої надійшли як фольклорні, так і авторські балади. А у сорок два роки письменник вперше представив на суд публіки свої історичні романи.

В числі своїх попередників на цьому поприщі Скотт називав численних авторів “ґотичних” й “антикварних” романів, особливо його захоплювали книги Мері Еджуорт, яка присвятила свою творчість зображенню ірландської історії. Але Скотт шукав свій, власний шлях. “Ґотичні романи” не задовольняли його занадтим містицизмом, “антикварні” – незрозумілістю для сучасного читача. Після довгих пошуків Скотту вдалося створити універсальну структуру історичного роману, провівши перерозподіл реального і вигаданого так, щоб показати - не життя історичних осіб, а постійний рух історії, який не може зупинити жодна з видатних особистостей, є справжнім об’єктом, вартим уваги художника.

Погляд Скотта на розвиток людського суспільства називають провідеціалістським (від лат. Providence – Божа воля). Тут Скотт іде слідом за Шекспіром. Історичні хроніки Шекспіра осягали національну історію, але на рівні “історії королів”, Скотт перевів історичних особистостей у площину фону, а на авансцену подій вивів вигаданих персонажів, на долю яких має вплив распря між стариною й новизною, зміна епох. Таким чином Скотт показав: рухаючою силою історії виступає народ, саме народне життя є основним об’єктом художнього дослідження Скотта. Його старина ніколи не буває розмитою, туманною, фантастичною. Скотт є абсолютно точним у зображенні історичних реалій, тому вважається, що він розробив явище історичного колориту, тобто майстерно показав своєрідність певної епохи. Іще одна деталь: попередники Скотта зображували історію заради історії, демонстрували свої видатні знання, і таким чином збагачували знання читачів, але заради самих знань. У Скотта не так: він знає історичну епоху детально, але завжди пов’язує її із сучасними проблемами, показуючи, як подібні проблеми знаходити своє вирішення у минулому.

Особливо цікавила Скотта “шотландська проблема”, їй він присвятив романи “Уеверлі” (1814), “Роб Рой”(1818), “Пуритани” (1816).

Роман “Айвенго” (1819) було створено на матеріалі англійської історії, але центральна його проблема стосується все ж таки “шотландського питання”. Шотландія і Англія йшли до об’єднання декілька віків і кінцево об’єдналися у ХУІІІ ст. Але об’єднання не задовольняло старовинні шотландські клани, і вони почали боротьбу. Англійці придушували одне повстання за іншим. Ставало зрозумілим: маленька, економічно недорозвинута Шотландія не може протистояти силою зброй могутній, індустріально розвинутій Англії. І тому Скотт зайняв позицію примирення. Ствердженню мирного співіснування шотландців й англійців він присвятив цілу низку романів, показуючи боротьбу між Шотландією і Англією у різні історичні епохи і завжди закінчуючи свої романи романтичним і символічним весіллям, одруженням парубка і дівчина з двох ворогуючих станів. Головні герої, також, як і традиційний happy end, завжди втілюють авторський моральний ідеал і відповідають особливостям романтичного суб’єктивізму. Скотт ніколи не приховував власних симпатій: Роб Рой (шотландський Робін Гуд), викликає повагу автора, захоплює своєю нестримною відвагою і жаданням волі. Але Скотт одночасно визнає: старовинні звичаї горців є дикими, і як би він сам не любив усе шотландське, розгул вільготи є приреченим. В романі “Айвенго” ми також бачимо, що прихильності автора віддано саксам, які страждають під гнітом жадібних феодалів-норманів, але національна єдність є неминучою, через століття на місці двох ворогуючих таборів виникне єдина англійська нація, яка вбере у себе елементи як саксонської, так і норманської культур.

Універсальну структуру історичного роману, яку створив Скотт, було підхоплено у багатьох країнах (Гюґо, Купер, Куліш та ін.), причому не тільки романом історичним. Роман завжди є історичним, тому що він осмислює події, які, хоч на декілька років, але віддалюються від сучасності, і тому що реалістичний роман сприймає людину на фоні руху історії (Стендаль, Бальзак, Толстой). Тому Скотта вважають одним із творців сучасного жанру роману.

Писав теоретичні статті («Гомер»), поеми («Завоювання гранади», «Пісня останнього менестреля», «Марміон. Повість про битву біля флодена»), романи (він сам називав романтична повість) («Діва озера», «Рокбі»), оповідання («Оповіді трактирщика», «Оповіді хрестоносців», «Історія Шотландії», «Життя Наполеона Бонапарта»), тілературно-критичні статті (про Байрона, Свіфта, Драйдена, Шекспіра), теоретичні статті («Есее про драму», «Есе про роман» - обґрунтував поняття історичного роману, існує 2 романтичні традиції: romance – середньовічний і готичний роман; novel – від італійської реалістичної новели).

Скотт відкрив епоху історичного роману своїм першим романом «Веверлі» (1814). Всі його 25 романів можна поділити на 3 групи:

1) Шотландські романи (1814 – сер 20х рр.. 20 ст.): Веверлі, Перська красуня, Чорний карлик, Роб Рой, Гай Менерлінг, Пуритани, Антиквалій, Легенда про монтроза.

2) Англійські романи: Айвенго, Вудсток, Кенілворт.

3) Історичні:

- Французькі: Квентін Дорвард

- Швейцарські: Анна Геєрштайн

- Східні: Талісман

- Про сучасність: Сентронанські діви

Загальні риси історичного роману:

- Надзвичайно точне відтворення історичної доби (зображення одягу, інтер’єру, зброї, побуту);

- Відображення свідомості людини тієї епохи (думки героїв);

- Мова сучасна;

- Зображення переломних моментів в історії країни (громадянські, міжусобні війни) (доля людини залежить від ходу історичних подій);

- Великі описи, де подається хар-ка часу, персонажів, місця дії;

- Готична традиція (Місце дії – середньовічний замок, підземелля…);

- Ліризм оповіді;

- Місток з минулого в сьогодення;

- 1 історичні романи Скотта присвячуються недалеким епохам, але з кожним наступним віддалюється в минуле;

- Центральні постаті – вигадані персонажі.

Всіх героїв Скотта можна поділити на 2 групи:

А) рефлекторні – багато роздумують, вагаються;

Б) імпульсивні – керуються інтуїцією, не роздумуючи.