Творчість Вільяма Годвіна (1756-1836) Якобинський роман - ???

Годвін народився 3 березня 1756 року в Уісбіче (графство Кембриджшир) у родині дисидентського проповідника. У 1773 році вступив до дисидентський коледж в Хокстоне поблизу Лондона, після закінчення якого став сільським священиком. У 1784 році опублікував свої проповіді під назвою «Історичні ескізи в шести проповідях». Знайомство з працями Руссо, Гольбаха і Гельвеція остаточно розхитали його релігійні переконання. Після невдалої спроби заснувати школу для навчання хлопчиків, безповоротно віддався літературній праці. Незабаром почав працювати в щомісячному політичному та історичному журналі «Англійське огляд» (англ. The English Review). З 1786 року співробітничав у ліберальному «Новому щорічнику» (англ. New Annual Register), де вів історичний відділ.

У 1793 році вийшла книга Годвіна «Дослідження про політичну справедливість», а в 1794 - відомий роман «Речі як вони є, або Калеб Вільямс», в якому Годвін популяризував думки, висловлені ним у «Дослідженні про політичну справедливість».

У травні 1794 року заарештований і звинувачені в державній зраді члени радикально-демократичного «Кореспондентського суспільства» Британії за пропаганду політичних реформ. Звинувачення підтримував лорд-головний суддя Ейр (англ. Eyre). Опублікована в газеті анонімно стаття Годвіна «утікачів критика звинувачення пред'явленого лордом-головним суддею Ейром великим журі присяжних» передрукована брошурою і розповсюджується по всій країні. У результаті суд змушений був поступитися тиску і виправдати всіх обвинувачених. Після того як авторство Годвіна стало відомо, популярність його досягла апогею.

У 1797 році Годвін одружився на відомій в той час в Англії публіцистці Мері Уолстонкрафт, автора книги «Захист прав жінок». У тому ж році закінчує роботу «Дослідник: роздуми про виховання, моралі та літератури». У 1798 році при народженні першої дитини Мері (яка стане дружиною П.Б. Шеллі) Уолстонкрафт померла. Годвін опублікував її життєпис під назвою «Біографія автора книги про захист прав жінок». У 1805 році заснував видавництво під назвою «Юнацька бібліотека», яке він вів протягом двадцяти років. Помер Годвін 7 квітня 1836 в Лондоні.

Ідеї

Для нього політичні, економічні та юридичні проблеми є основними проблемами моралі.Суспільство ділиться на два класи - багатих і бідних. Останні становлять 98% населення. Бідні створюють весь дохід, але самі вони не отримують майже нічого. Вони перебувають у становищі в'ючних тварин. Майже весь продукт їхньої праці дістається незначній меншості, яка в силу цього і є багатим. Причина соціальної нерівності, а тим самим і злиднів - в існуванні приватної власності. Необхідно знищити власність і скасувати

держави, заступництво багатим. Творчість Ґодвіна є цікавою і важливою сторінкою в історії раннього романтичного роману, слугуючи мовби перехідним містком між «якобінським» романом і романтичним. Письменник робить спробу подолати деякі просвітительські ідеали, створити новий тип романтичного героя, який несе, щоправда, риси просвітительської ідеології.

Твори

Романи

· 1794 - Пригоди Калеба Вільямса (англ. Adventures of Caleb Williams)

· 1805 - Флітвуд (англ. Fleetwood)

· 1799 - Сент-Леон (англ. St. Leon)

П'єси

· 1798 - Спогади про автора (...) Прав жінки (англ. Memoirs of the Author of the (...) Rights of Woman)

· 1803 - Життя Чосера (англ. Life of Chaucer)

· 1800 - Трагедія Антоніо (англ. The Tragedy of Antonio)

· 1828 - Історія суспільного добробуту (англ. History of the Commonwealth)

· 1820 - Про народонаселення (англ. Of Population)

Інше

· 1795 - Роздуми про законопроекти лорда Гренвіль і г-на Пітта

· 1793 - Про Власності

 

 

31. Загальна характеристика англійського романтизму: особливості та жанрова система. (90-ті р. 18 ст. – поч. 30-х р. 19 ст.)

Одночасно з Великою Французькою в Англії відбувалася своя революція, набагато тихіша, але не менш трагічна, - революція індустріальна. Англія почала будувати суспільство буржуазної демократії.

Англійські романтики багато вчились у німецьких (філософія ідеалізму). Німецький романтизм почався з казки, англійський – з поезії та історичного роману.

Романтики виступають проти нормативності класицизму, проти понять: смак, правила, форма, культ античності.

В основі романтизму лежить нова концепція людини і світу. Відкриттям романтизму є поняття індивідуальності людини, її неповторність. Вони прагнуть відтворити внутрішній світ людини з її пристрастями і переживаннями.

Людина живе у 2-ох світах (романтичне двосвіття): світ реальний і світ мрій, снів та думок.

З’являється інтерес до проблеми часу, новим поняттям стає сакральний (вічний) час.

Важливою є також проблема митця і мистецтва. Митець проникає в сутність речей і явищ. Мистецтво має естетичну функцію. Духовні насолоди роблять людину вільною.

Світ сприймається в русі.

Важливою темою є також тема природи.

Романтичне пов’язане з середньовічним (класицизм – з античністю). Англійські романтики вперше зацікавились національними міфологіями (британські, ірландські міфи, а не римські або грецькі) і почали їх відроджувати у своїх творах – неоміфологізм.

Періодизація:

І покоління англійських романтиків: Озерна школа (поети-лейкісти):

- Семюель Кольрідж

- Вільям Вордсворд

- Роберт Сауті

А також Вальтер Скотт.

Першою поетичною збіркою англійських романтиків була «Ліричні балади» Кольріджа та Вордсворта, видана 1798 р. передмова до неї, написана Вордсвортом у 1800 р., стала теоретичним маніфестом англійського романтизму.

ІІ покоління:

- Джордж Байрон

- Персі-Біші Шеллі

- Джон Кітц

А також Лондонські романтики:

- Чарльз Лемм

- Вільям Хезліт

- Лі Хант

- Томас де Квінсі

ІІІ покоління:

- Томас Карлейль – зв’язна ланка між романтизмом і неоромантизмом. Його основним твором є «Французька революція».

Жанрова система:

- Ліро-епічна поема (Байрон);

- Історичний роман (Скотт);

- Любовна / політична лірика;

- Філософська / лірична балада;

- Нарис / есе (лондонські романтики);

- Романтична драматургія (Байрон, Шеллі).

 

Творчість поетів-лейкістів.

Поети Озерної школи (поети-лейкісти, від англ..lake) Семюель Кольрідж, Вільям Вордсворт та Роберт Сауті відносяться до першого покоління англійських романтиків.

Вільям Вордсворт (1770-1850) народився на півночі Англії, у Кемберленді, там і прожив більшу частину свого життя. Кемберленд називають “країною озер”. Маєток Вордсворта було розташовано саме там, там він надавав притулок своїм друзям-поетам, тому і почали називати їх “лейкістами”. Вордсворт вважається в Англії одним із найзначніших, якщо не найзначнішим поетом. Він є співцем англійського пейзажу, спокійного і затишного. У 1798 р. Вордсворт разом із Кольріджем видає збірку “Ліричні балади”. Збірку відкривала поема Кольріджа “Сказання про старого морехода”, таємнича історія про помсту природи тим, хто її не поважає. Вортсворт вважається реформатором англійського вірша: вводить розмовну мову, вперше ззвертається до фольклору. Відомими є його поеми «Провина та скорбота» (про солдата. Який повертається додому і грабує людей), «Хлопчик ідіот» (про розумово неповноцінну дитину), «Прелюдія» (тут простежуються риси автобіографізму), «Абацтво Тінтерн» (поетична сповідь автора).

Семюель Тейлор Кольрідж (1772-1834) з дев’ятнадцяти років почав приймати опіум (досить розповсюджена розвага в середовищі богемно налаштованих романтиків), і це суттєво скоротило його творчий шлях. Але “Старий мореход” залишився в історії світової літератури. Моряки із глибокої давнини поважають альбатросів, красивих птахів, які практично ніколи не сідають на землю. Вважається, що в них вселяються душі людей, які загинули на морі. Тому альбатросів не можна вбивати. Але старий морехід розповів сучасному перехожому: коли він був молодий, то просто заради дурної розваги вбив одну із таких птиць, яка проводжала їхній корабель. А потім члени екіпажу почали гинути один за одним, спочатку під час шторму, потім – від спраги під час штилю. І тільки винуваться трагедії духи природи залишили в живих, і тепер він блукає містом, скалічений алкоголем і божевіллям старець, і розповідає людям про помилку, яка зруйнувала йому життя, але ніхто не прислухається до нього. Духи природи засудили його до Життя – у – Смерті, муки совісті катують старого моряка тяжкими видіннями про смерть і передсмертні прокляття товаришів. Ця людина не живе, а існує під тягарем тяжкого покарання. Чеканні рядки поеми діють на читача магнетично. Шеллі знепритомнів, коли вперше почув цю поезію.

Автору також належать дві незакінчені поеми: «Кубла Хан» та «Крістабель». Крім поезії писав прозові твори на естетичні теми («Biographia litteraria», «Шекспірівські лекції», «Застольні розмови»)

Роберт Сауті (1774 -1843), ще один представник “лейкізму”, зробив видатну державну кар’єру. Його було, також, як і Вордсворта, призначено придворним поетом. Пізніше, в “Дон Жуані”, Байрон піддасть “лейкістів” сарказму через їхню споглядальну й аполітичну позицію. Хоча не можна признати абсолютну правоту Байрона. Наприклад, у Сауті є балада “Блейхемській бій”, яка уявляє собою іронічне представлення державної історії. Внуки знайшли на полі, де колись проходила битва, череп, і прохають дідуся розповісти, яким був знаменитий Блейхемський бій? Адже в підручниках написано, що він є славетною сторінкою англійської історії. Дідусь у розгубленні: його пам’ять зберегла жахливі, нелюдські картини, а у школі вчать тільки парадній сторінці історичних подій.

Був популярним, став поетом-лауреатом, служив при королівському дворі. Пише поеми на історичні теми, драматичні поеми. «Жанна Д’Арк», «Вот Тайлер», «Падіння Робесп’». А також створює низку балад на іронічні мотиви («Суд божий над єпископом»).