ХІV ст. в історії англійської літератури

ХІV ст. – період зрілого середньовіччя, має значення підсумкового для літератури.

У ХІV ст. відбуваються суттєві зміни у соціально-політичному житті Англії – укріплення державної єдності, централізація управління, розвиток міст, рух за церковну реформу, селянське повстання. Прискорюється процес формування англійської нації. Література усвідомлюється як національна. Розвинулися всі літературні жанри. Змінюється співвідношення англійської і французької мов.

Утворюється національна мова (вперше зазвучала у парламенті у 1362р.). Письмова норма англійської мови склалася на основі діалекту Лондона, який був центром країни. Велике значення для формування англійської літературної мови мав перший повний переклад Біблії англійською мовою, який здійснив Джон Вікліф.

Кожна людина повинна прочитати Біблію рідною мовою. Переклад означав: формування нової прозової літератури, розвиток мови, твір мав дидактичний, а не богословський характер. Видав дві редакції перекладу, перша містила багато слів латинською, другу можна охарактеризувати чистотою мови, літературністю стилів. Літературну цінність має друга редакція.

Культура ХІV ст. – геоцентрична, основна ідея – Бог. Художня творчість була пов’язана з церквою. Саме церковне богослужіння є мистецтвом. З’являється авторська література.

Друга половина ХІV ст. була періодом бурхливого підйому і розквіту англійської літератури.

Проблеми: 1) столітня війна (1337-1453), 2) епідемія чуми (40-80 роки), 3) 1381 – перше селянське повстання під проводом Вода Тайлера, 4) складне соціальне життя – високі податки, повстанці вимагали зменшення податків, звільнення з в’язниці інших повстанців.

Чимало провідних тенденцій літературного розвитку пов’язано з міською літературою, в межах якої плідно розвивалося драматичне і театральне мистецтво. На міських площах відбувалися театральні дійства. Драматургія була найбільш масовою формою словесного мистецтва того часу.

З розвитком міської культури пов’язаний фарс, в якому поєднувались гостра комедійність та життєва вірогідність, а також близький до нього за сюжетом та ідейною спрямованістю жанр фабліо. Інтенсивно розвивається жанр мораліте, до якого зачисляють твори моралізаторського, алегоричного спрямування.

Одним із найвизначніших творів, де показано народні рухи тодішньої Англії, вважають велику поему «Видіння про Петра Орача», написану Вільямом Ленглендом в жанрі алегоричної поеми. Складена з частинок жанру, видіння біблійного характеру. “Do well – do better – do best”. Три видіння, текст А – перший текст поеми, далі було створено текст Б – розвиває сюжет першого, 1392 – текст С. Це зразок демократичної літератури. Кожен з текстів починається видінням на Мальмсберських пагорбах, де Петро Орач парцює, стомлюється і засинає. Головна мета життя людини – важка праця. 5 авторів.

Одним із найуславленіших поетів був Джон Гауер:

· писав трьома мовами;

· йому належить роль підведення підсумків середньовічної поетичної традиції;

· дидактична поема французькою «Дзеркало людства»;

· поема англійською «Сповідь закоханого»;

· поема латиною «Вокс Кламантіс».

Найвидатнішим англійським поетом ХІV ст. вважають Джефрі Чосера.

Творчість Дж. Чосера

· він підсумував Середньовіччя, і зробив крок у іншу літературу, перший представник Ренесансу;

· рання творчість розвивалась у межах французької куртуазної літератури;

· форми його поезії – балади, ронделі, віршовані послання;

· теми поезії черпав з французької алегоричної поеми «Роман про Троянду», з латинського трактату Боеція «Втіха філософією», Овідія;

· найбільше поетичне обдарування виявилося у поемах епічного та сатиричного характеру;

· найважливіші з них – «Книга герцогині», «Дім слави», «Пташина рада», «Троїл та Крессіда», «Книга про добрих жінок»;

· традиційні сюжети та форми, з’являються риси, властиві мистецтву Відродження;

· гумор, сатира, психологічна глибина у зображенні характерів;

· вплив італійського Ренесансу, на нього справили враження ідеї та сюжети Данте, Боккаччо;

· уся його творчість висуває нове гуманістичне розуміння людини; Чосера називають першим представником англійського гуманізму.

Періоди творчості:

1) французький – починає творчість з перекладів, він є під впливом форм французького періоду; переклав «Роман про Троянду»; «Пташина рада», «Дім слави»;

2) італійський – значний італійський вплив, пише епічно-сатиричні поеми «Дім слави», «Пташина рада», більше цікавиться своїми персонажами; «Книга про добрих жінок»;

3) англійський – «Кентерберійські оповідання», «Троїл та Кресіда».

«Кентерберійські оповідання»:

· перший національний поет;

· не встигнув закінчити; встиг написати 24 новели;в останній ніби знає, що не закінчить твір, просить вибачення, що можливо щось не так сказав;

· пролог і 24 новели;

· в групі паломників немає короля і його свити, Чосер їх відсторонює;

· твір засвідчив безпосередній вплив Боккаччо;

· основний мотив – подорожі;

· героями є міські жителі; 29 паломників; з різних прошарків суспільства;

· поєднання загального і індивідуального є зразком реалізму, також є зародки психологізму;

· не підносить жінку на перший план;

· вміє посміятися над собою і над недоліками людей;

· сатира; багато героїв зловживають своїми професіями;

· нові погляди на людину; її земне життя, свободу поведінки, щастя;

· відмова від алегоричного зображення дійсності, відтворення земного буття людини, життєвих ситуацій, індивідуальності людей різних соціальних станів, основа творчого методу поета з реалізм;

· структура – збірка поетичних новел, яким передує пролог; пролог має сюжетне, композиційне, ідейне навантаження – розповідь про паломників, які зібрались на прощу до Кентербері; портретні характеристики кожного з них;

· жанри новел – перекази християнських легенд, куртуазних повістей, лицарських романів, їхнє пародіювання; використовує античні сюжети; є пародистом, є жанри міської літератури, фабліо про недоліки людей;

· використав найпопулярніші мотиви і жанри середньовічної літератури;

· головне питання – щодо людини, сутності її щастя і шляхів його досягнення.