Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розквіт англійського театру доби Відродження
Друга половина ХVІ ст. відзначилась бурхливим розвитком драматичного мистецтва, а також театральної системи в Англії. В англійських університетах культивувались шкільні театри, аматорські студентські гуртки ставили на сцені класичні твори грецької та латинської драматургії. При англійському королівському дворі практикувались видовищні маскаради. З 70х років театр почав розвиватись значно інтенсивніше. В Лондоні з’явились міські театри: «Троянда», «Либідь», «Куртина», згодом «Глобус». Можна виокремити три типи театрів: загальнодоступний, приватний і придворний. Найпопулярнішими були лондонські загальнодоступні театри. Саме через них в Англії проходила головна лінія розвитку театрального мистецтва доби Відродження. В історії англійської драматургії доби Відродження виокремлюють три головних періоди: 1) ранній (80 роки ХVІ ст. – до початку ХVІІ ст.); 2) зрілий (з початку ХVІІ ст. – до 20х років ХVІІ ст.); 3) пізній (з 20х років ХVІІ ст. – до закриття театрів). В художньому плані англійська драма є цілісною поетичної системою, в якій тісно переплітаються дві традиції – вчено-гуманістична, яка спиралась на античність, та народна, заснована на досягненнях середньовічної драматургії і фольклорної поезії. Художня система драми була неоднорідною, різноманітні стилі. Поступовий перехід від поетичної драми (фантастичність, умовність) до реалістичнішої (побутові, прозаїчні теми). Ранній період: · етап становлення англійської ренесансної драми; · визначальну роль відіграли письменники, об’єднані під назвою «університетські уми» - Д.Лілі, Д.Піл, Т.Лодж, Т.Неш, Р.Грін; · ідейно близьким до них був К.Марло; прославився поемою «Геро та Леандр»; · всі вони закінчили Оксфордський або Кембріджський університет, це відобразилось у загальному напрямі їхньої творчості; · у прозових і драматичних творах вони звертались до сюжетів з античної історії та міфології, з національної історії, розробляли нові літературні форми; · свої твори у ці роки пише Шекспір, вважали, що він звертався до творів «університетських умів», його навіть звинувачували у плагіаті; · Марло вважають засновником англійської трагедії, «Тамерлан Великий», «Трагічна історія доктора Фауста», «Мальтійський єврей», «Король Едвард ІV» - зображено становлення, трагедію і приреченість, піднесення та поразку титанічної особистості доби Відродження.
Зрілий період: · час найвищих досягнень англійської сцени; · Шекспір створює свої великі трагедії; · розпочинають свою творчу діяльність Бен Джонсон, Джон Чепмен, Томас Хейвуд, Томас Деккер, Джон Флетчер, Томас Мідлтон; · Хейвуд і Деккер пишуть романтичну драму; · Тернер, Мідлтон – драму помсти; · Бен Джонсон – перші ознаки класичної драми. Пізній період: · провідний жанр – трагедія; · говорять, що в театрі – розпуста, церкви – порожні – 1642 – наказ про закриття театрів, 1644 – закрито «Глобус».
Творчість В.Шекспіра Вважають, що до Лондона Шекспір поїхав 1587р., де знайшов роботу у театрі. Як актор він грав другорядні ролі і не мав популярності. Про лондонський період життя майже нічого не відомо, проте він був досить насиченим – Шекспір постійно поповнював свої знання, про що засвідчує його творчість: писав приблизно одні-дві п’єси на рік, займався театральною діяльністю, яка потребувала підприємницького хисту. У 1599р. він став співвласником театру «Глобус». 154 сонети, 37 п’єс. Уже не одне століття досліджують наукову проблему, відому як «шекспірівське питання» - про авторство Шекспірових творів. За однією версією, не всі п’єси Шекспіра створені ним одноосібно. Творча діяльність Шекспіра тривала понад двадцять років – приблизно з 1590 року до 1612 року. У цих межах виокремлюють три періоди: 1) 1591-1601 – оптимістичний період; «Сон літньої ночі», «Дванадцята ніч», поеми «Венера і Адоніс» (джерело – «Метаморфози» Овідія), «Лукреція», сонети і майже всі історичні хронічки за винятком «Генріха VІІІ», три трагедії «Тіт Андронік», «Ромео і Джульєтта», «Юлій Цезар»; найхарактернішою щодо цього періоду була весела світла комедія («Приборкання норовливої», «Багато галасу з нічого»); 2) 1601-1608 – трагічний період; виявляє зацікавлення до трагічних конфліктів і трагічних героїв, створює трагедії «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», комедії, написані в цей період, мають трагічні інтонації, у них посилюється сатиричний елемент;
3) 1608-1612 – романтичний період; трагікомедії «Перикл», «Цимбелін», «Зимова казка», «Буря», у них Шекспір залишається вірним ідеалам гуманізму, хоч трагічно переживає занепад ренесансної віри в людину; ідеали гуманізму у творчій уяві Шекспіра приймають форму мрії про майбутнє, про чудовий новий світ, втілюються за допомогою фантастичних елементів, пасторальних сцен і алегорії, притаманних творчості Шекспіра останнього періоду. Вважають, що Шекспір писав сонети між 1592 і 1601 роками. Окремою збіркою їх надруковано лише 1609 р. Сонети Шекспіра – це твори про пристрасну дружбу поета з прекрасним юнаком і про не менш пристрасне кохання до не дуже вродливої, однак чарівної смуглявої леді. З сонетів можна дізнатись про те, що юнак і кохана стали близькими між собою і тим зрадили поетові, однак не вбили його великого почуття до них. Умовно сонети можна поділити на два цикли: 1) перший цикл (1-126 сонети) – «юнаковий», присвячений темі дружби; 2) другий цикл (126-154 сонети) – «жіночий», у якому автор звертається до смуглявої леді. У збірці можна виокремити сонети, які є ліричними роздумами про життя, час, смерть, дух, природу. Сонети Шекспіра – це лірична сповідь, у якій ліричний герой розповідає про життя свого серця, про свої суперечливі почуття, це – жагучий монолог, який гнівно викриває лицемірство і жорстокість, що панували в суспільстві, і протиставляє їм вічні духовні цінності – дружбу, любов, мистецтво.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-21; просмотров: 667; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.213.75.78 (0.032 с.) |