Лікування соматоформних розладів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Лікування соматоформних розладів



Клінічні прояви при соматоформних розладах можливо розподілити на 3 рівні:

1. Почуттєвий (емоційний);

2. Когнітивний;

3. Поведінковий.

Тактика лікування залежить, значною мірою, від рівня порушень. При вираженості емоційного рівня порушень (ознаки депресії, фобії або тривоги [в тому числі алексітімії або «німої тривоги», соматовегетативної симптоматики]) найдоцільніше використовувати основний курс фармакотерапії з застосуванням антидепресантів. В деяких випадках для забезпечення швидкого симптоматичного ефекту - застосування транквілізаторів або інших препаратів з анксіолітичною дією (наприклад, деяких антипсихотиків - клопіксол 2-10 мг/добу, флюанксол 0,5-3 мг/добу) короткотривалими курсами.

У випадках переважання порушень когнітивного компоненту соматоформних розладів найбільш доцільним є використання методів когнітивної або когнітивно-біхевіоральної терапії з метою розширення пізнавальних функцій. Супутня фармакотерапія повинна або мінімально впливати на когнітивні функції (не застосовувати упродовж тривалого періоду препарати з вираженою седативною дією), або розширювати когнітивні можливості (наприклад, сучасні антидепресан­ти - ципралекс 10 мг/добу).

У випадках переважання поведінкових порушень найбільш доцільним є використання методів біхевіоральної або когнітивно-біхевіоральної терапії, застосування фармакологічного контролю поведінки (наприклад - коректори поведінки [клопіксол]).

Лікування соматоформних розладів є довготривалим. Можлива зміна тактики лікування у зв'язку з переходом з одного рівня на інший.

Слід пам'ятати, що хворі на соматизований розлад охоче сприймають усі лікувальні призначення, в тому числі й зміни препарату, інколи наголошують на постійній зміні лікувальної тактики, що не дозволяє досягнути необхідного результату. Хворі на іпохондричний розлад украй неохоче сприймають лікувальні призначення та дотримання схеми лікування. Усі хворі на соматоформні розлади дуже чутливі до проявів побічної дії, тому слід застосовувати такі препарати або такі дози препаратів, при використанні яких небажані побічні ефекти є мінімальними.


8. ПИТАННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПРИ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДАХ (F40-F48) Тривожно-фобічні розлади (F40)

Тривожно-фобічні розлади - група розладів, при яких тривога пов'язана з конкретними ситуаціями або об'єктами, що на даний момент не є небезпечними, але хворі або переживають їх з почуттям страху, або уникають їх.

Ця група поєднує - агорафобію, соціальні фобії, специфічні ізольовані фобії.

Агорафобія (F40.0)

Агорафобія - це стан, що супроводжується тривогою та характеризується наявністю страху відкритих просторів, перебування у натовпі і неможливості повернутися в безпечне місце, страх виходити з будинку, подорожувати одному та інших подібних ситуацій.

Приклади експертних висновків:

F40.00 Агорафобія без панічного розладу, затяжний перебіг з помірною (вираженою) обмежувальною (ухильною) поведінкою

F40.01 Агорафобія з панічним розладом, затяжний перебіг з вираженою (тяжкою) обмежувальною (ухильною) поведінкою, частими панічними атаками (4-10 разів на тиждень)

Пояснення

Під затяжним перебігом ми розуміємо тривалість захворювання більше 3-5 років, або формування невротичного розвитку, коли невротичні розлади присутні протягом 7 років. Відрізняється стабільністю, масивністю, полісиндромністю та наявністю психопатоподібних рис характеру (1,17).

Група інвалідності може визначатися у випадках агорафобії:

- зі стійкою втратою здатності до трудової діяльності;

- зі значним порушенням здатності до контролю за поведінкою через панічні напади;

- з важкою обмежувальною поведінкою, яка призводить до значного порушення здатності до самостійного пересування;

- з частими (не менше 4 на тиждень) панічними атаками та/або тяжкими панічними атаками (кількість симптомів 8-Ю).

Слід зауважити, що для визначення наявності та ступеню виразності обмежувальної (ухильної) поведінки необхідно мати веріфіковані дані, які можна


отримати шляхом достатнього терміну спостерігання з проведенням активного патронажу.

Треба відзначити, що визначення третьої групи інвалідності надається на час раціонального працевлаштування.

Соціальні фобії (F40.1)

Соціальні фобії - характеризуються страхом однієї або декількох соціальних ситуацій, у яких люди відчувають страх підвищеної уваги з боку інших людей, страх зробити що-небудь принизливе для себе або таке, що може викликати здивування інших.

Експертні висновки:

F40.1 Соціальна фобія зі стійким негенералізованим страхом соціальних контактів (або еритрофобією, антропофобією, страхом публічних виступів тощо), з помірними проявами ухильної поведінки.

F40.1 Соціальна фобія зі стійким генералізованим (негенералізованим) страхом соціальних контактів (або у формі еритрофобії, антропофобії, страху публічних виступів тощо), важкою формою ухильної поведінки, стійкою довготривалою дезадаптацією (26).

Пояснення

Соціальна фобія призводить до часткового (або повного) порушення здатності до трудової діяльності. Так, ухильна поведінка, яка обумовлена соціальною фобією, заважає професійній діяльності або звичайній соціальній активності. Професійній діяльності також може заважати порушення здатності до контролю за поведінкою в ситуації фобії (публічного виступу, тощо). Усе це викликає необхідність раціонального працевлаштування.

Порушується також здатність до адекватного спілкування, адекватних стосунків з іншими людьми внаслідок напруження в зв'язку з можливістю виникнення страху. Пацієнт може розуміти надмірність та невиправданість страху, але його подолання супроводжується значною тривогою.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 184; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.208.172.3 (0.007 с.)