Діагностичні критерії неврастенії згідно МКХ-10

А. 1. Стійке та болісне почуття зниження розумової продуктивності після незначних розумових зусиль (підвищена розумова стомлюваність, яка виявляється у зниженні соціальної активності).

2. Стійка болісна втома і слабкість після незначного фізичного навантаження (підвищена фізична стомлюваність, неспроможність здійснювати навіть незначні фізичні навантаження).

В. Розлади повинні супроводжуватися щонайменше двома з таких симптомів:

- гострі або хронічні м'язові болі;

- заціпеніння, заніміння;

- головний біль, викликаний м'язовою напругою;

- запаморочення;

- порушення сну;

- нездатність до розслаблення;

- роздратованість, ангедонія;

- диспепсія.

О Вторинні невиразні пригніченість та неспокій.

Д. Прояв одного з варіантів критерію спокою, розслаблення та відволікання.

E. Тривалість порушень більше трьох місяців.

F. Розлад не відповідає критеріям органічного, афективного, або синдрому
тривоги.

Включається: - синдром втомленості

Згідно МКХ-10 виділено два основних типи неврастенії. Основним синдромом першого типу є скарги на підвищену втомлюваність після розумової праці, яка призводить до зниження професійної продуктивності або ефективності у повсякденних справах. При цьому розумова стомленість описується як неприємне втручання, відволікаючі асоціації або спогади, неспроможність зосередження та непродуктивне мислення. При другому типі основними є фізична слабкість та виснаження після мінімальних зусиль, які супроводжуються почуттям болю у м'язах і неможливістю розслабитися.

При обох типах, як правило, спостерігаються й інші неприємні фізичні відчуття, такі як запаморочення, головний біль, почуття загальної нестійкості.

Звичайною є також заклопотаність з приводу розумової та фізичної непридатності, роздратованість, ангедонія (втрата почуття радощів, насолоди) та невеликий ступінь пригніченості та неспокою. Частішають порушення початкових та проміжних фаз сну, однак наявною може бути і гіперсомнія.

Таким чином, симптоматика неврастенії, згідно з МКХ-10, в основному представлена класичною тріадою невиразних ознак астенічного синдрому (ознаки власне астенії, вегетативні порушення та розлади сну), який є універсальною базою для всіх розладів рубрики F4. А тому, описуючи неврастенію, необхідно враховувати значний досвід вітчизняної психіатрії в цьому питанні.

Картина неврастенії супроводжується значними культуральними варіаціями.

Соціальні перетворення, які мають місце в суспільстві, зміна ціннісних орієнтацій, культурних запитів, образу життя, інтересів, трудової діяльності, сімейних, міжособистісних відносин, взаємодії людини та суспільства відіграють певну роль в патоморфозі та динаміці захворювання на неврастенію.

Неврастенія зустрічається у будь-якому віці, але частіше в молодому та середньому, і переважно - у осіб з преморбідно-астеноневротичним типом

акцентуації. Для неврастенії характерна різноманітна, яскрава, динамічна насиченість емоційних, вегетативних та соматичних розладів і виразний зв'язок їх з характером психотравмуючої ситуації та реакцією особистості. Типовим конфліктом для неврастенії є невідповідність між можливостями або засобами особистості з вимогами дійсності.

Згідно настанови з психіатрії (за ред. Г. В. Морозова, 1988) неврастенія (астенічний невроз) проявляється підвищеним збудженням та роздратуванням у поєднанні зі швидким виснаженням і стомленням.