Особливості конкуренції, правове поле і регулювання конкуренції в Україні.

Перехід до ринкової економіки був передумовою формування в Україні конкурентного середовища. Спеціалісти вважають, що загалом конкурентне чи антимонопольне законодавство в Україні орієнтується на європейську систему, хоча існують і певні риси американської. Це законодавство містить такі основні законодавчі акти:

1. ЗУ "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18.02.1992 №2132-ХІІ.

2. ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" від 05.07.1995 №258/ 95-ВР.

3. ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 №236/96-ВР.

4. ЗУ "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 28.12.1998 №330-ХІ.

5. ЗУ "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" від 22.12.1998 №331-ХІ.

6. ЗУ "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 №2210-Ш.

7. ЗУ "Про природні монополії" від 20.04.2000 №1682-111.

8. Послання Президента України до ВРУ Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Урядовий кур'єр, 04.06.2002.

9. Указ Президента "Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки" від 19.11.2001 №1097/2001.

10. Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції. Затверджена постановою ВРУ від 21.12.1993 №3757-ХП.

Одним із найважливіших у державному регулюванні конкуренції в Україні є Закон України "Про захист економічної конкуренції"", який визначає правові засади захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон обмежує можливості суб'єктів господарювання в досягненні ними монопольного домінуючого становища. Так, вважають, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг та інших обставин.

2001 рік в Україні став роком переходу від однієї системи правових норм до іншої - від антимонопольного законодавства до конкурентного чи конкуренційного. В основному це було пов'язане з переорієнтацією політики держави: від боротьби з монопольною діяльністю до підтримки конкуренції в національній економіці, що відображено в Указі Президента України "Про основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки", Міжгалузевій програмі наукових досліджень (напрямів) у сфері демонополізації економіки і розвитку конкуренції на 1995-1997 роки, Державній програмі демонополізації економіки і розвитку конкуренції. В останній, зокрема, визначено основні напрями реалізації антимонопольної політики:

1) демонополізація економіки: децентралізація управління; зниження чи зняття бар'єрів, які обмежують вступ суб'єктів господарювання на ринки, що існують; стимулювання вступу на монополізовані ринки нових суб'єктів господарювання; поділ державних монопольних утворень; ліквідація державних організаційних структур монопольного типу.

2) антимонопольне регулювання: встановлення цін і тарифів (відпускних цін, надбавок і націнок), граничних нормативів рентабельності; декларування зміни цін; встановлення стандартів і показників якості товарів та послуг; регулювання обсягів виробництва на ринках; встановлення державного замовлення та державного контракту; розподілення ринків (визначення споживачів, постачальників тощо); тарифне регулювання імпорту та експорту товарів.

Зі) застосування антимонопольного законодавства: встановлення контролю за діями органів державної влади, місцевого самоврядування, господарюючих суб'єктів, що можуть призвести до появи нових монопольних утворень, збільшення частки та посилення впливу на ринку існуючих утворень, а також до появи та підвищення бар'єрів вступу на ринки; здійснення заходів, спрямованих на запобігання монопольній діяльності та недобросовісній конкуренції.

Згідно з "Основними напрямками конкурентної політики на 2002-2004 роки", такими напрямками є:

• узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики та політики у сфері приватизації із конкурентною політикою;

• забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та подальше зменшення рівня монополізації економіки;

• оптимізація діяльності органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування як суб'єктів економічних відносин;

• удосконалення регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

• розвиток законодавства про захист економічної конкуренції.

Основні органи реалізації конкурентної політики в Україні подано в табл.23.

До основних органів антимонопольної політики в Україні відносяться Антимонопольний комітет України (АМКУ), адміністративні колегії АМКУ, територіальні відділення АМКУ та адміністративні колегії територіальних відділень АМКУ. Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

• державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства;

• захист законних інтересів підприємців і споживачів через застосування заходів щодо запобігання та припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень;

• сприяння розвитку добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки. АМКУ очолює Голова, який обирається (так, як і в Канаді Директор із розслідувань і науки) на сім років і не більше ніж на два терміни. Голова АМКУ не рідше одного разу на рік звітує перед Верховною Радою України (в Канаді ДРН звітує перед Парламентом, в Угорщині Президент Управління з питань економічної конкуренції теж звітує перед Парламентом).

З огляду на високий ступінь природної монополізації в Україні створена Національна комісія регулювання природних монополій (подібно у Великобританії - Комісія з монополій та злиття, в Німеччині - Комісія з питань монополій).

 

Таблиця 23