Державне регулювання вхідних бар'єрів на макрорівні

Види бар'єрів	Напрями регулювання	Заходи із регулювання
1. Економічні	Зниження, контроль	• контроль за ціноутворенням (виявлення й регулювання монопольно високих, низьких чи демпінгових цін); • усунення перешкод для вільного переміщення товарів, заходи із стимулювання попиту; • заходи із стимулювання інвестицій та обмеження інфляції; • розвиток конкурсного (тендерного) порядку виконання підрядних робіт; • забезпечення підприємствам однакових умов доступу до чинників виробництва та інвестиційних засобів; • розвиток лізингу; • удосконалення механізму придбання (оренди) землі й нерухомості; • удосконалення механізму податків і пільг; • удосконалення митно-тарифної політики регулювання ЗЕД; • підтримка малого підприємництва; антимонопольний контроль товарних ринків.
2. Норматив-ноправові	Зниження, контроль	• удосконалення законодавства у сфері авторських і суміжних прав; • удосконалення нормативно-правового забезпечення підприємницької діяльності; . удосконалення правових норм у сфері рекламної діяльності; • удосконалення нормативних документів про державне регулювання тарифів і цін на продукцію монополістів; • удосконалення антимонопольного законодавства; • удосконалення нормативної бази у сфері ЗЕД.
3. Організаційні	Зниження	• розвиток ринкової інфраструктури - спрямування державних і приватних інвестицій у певний сектор економіки, сприяння удосконаленню техніки, технології та організації виробництва й управління в інфраструктурних галузях; • забезпечення доступності інфраструктури для суб'єктів господарювання, зокрема потенційних конкурентів.
4. Структурні	Контроль	• недопущення зловживань із боку суб'єктів господарювання, що займають панівну позицію на ринку; • контроль злиттів, поглинань, емісії акцій; • контроль за діями органів влади у сфері надання пільг і переваг суб'єктам господарювання чи їх групам.
5. Адміністративні	Зниження (усунення)	• спрощення, уніфікація й кодифікація законодавства, забезпечення його стабільності й несуперечливості; • удосконалення законодавчої бази регулювання підприємництва; • підвищення кваліфікації та відповідальності адміністративного апарату; підвищення правової культури населення.
6. Інформаційні	Зниження	• формування банку даних щодо стану товарних ринків і забезпечення доступу до наявної інформації зацікавлених організацій; • організація інформаційних нарад, семінарів, ярмарків; • надання інформаційної методичної допомоги при формуванні пакета документації підприємців, надання консультаційних послуг.
7. Неправового характеру	Усунення	• удосконалення законодавства і практики його застосування для усунення чинників, що сприяють економічним злочинам; • активізація боротьби зі злочинністю; • виявлення й регулювання чинників криміногенного характеру в економіці; • виявлення й регулювання фактів недобросовісної конкуренції; • виявлення й регулювання фактів порушення посадових обов'язків.

 

Загалом видається, ніби втручання уряду в діяльність ринку суперечить основним принципам вільної ринкової економіки. Та основним завданням уряду є досягнення найраціональнішого використання ресурсів суспільства, якого досягають, коли кожен член суспільства володіє однаковими правами та можливостями їх використання. Крім того, економіка країни може розвиватися лише внаслідок наявності динамічної конкуренції. Так, застій у економіці СРСР був наслідком жорсткої системи планового соціалістичного господарювання. Тобто, суспільство і його інструмент керування -уряд, прямо зацікавлені в розвитку і підтриманні конкуренції.

Регулюючи конкуренцію на міжнародному рівні, уряди часто застосовують різного роду торгові обмеження:

♦ Мита на імпортні товари вводять для отримання надходжень чи захисту ринку. Фіскальні мита застосовують, як правило, щодо товарів, яких не виробляють у країні. їх ставки невеликі, а мета - забезпечення держави податковими надходженнями. Протекціоністські мита призначені для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції, оскільки ставлять іноземних виробників у невигідне становище під час торгівлі на внутрішньому ринку.

♦ Імпортні квоти встановлюють максимальний обсяг товарів, що може імпортуватися за певний період. Часто вони є сильнішим засобом обмеження торгівлі, ніж мита.

♦ Нетарифні бар'єри - це система ліцензування, необґрунтованих стандартів якості чи безпеки товарів, бюрократичні перепони в митних процедурах.

♦ Добровільні експортні обмеження - їх добровільно встановлюють самі іноземні компанії, щоб уникнути жорсткіших торгових перешкод, що можуть бути впроваджені державою.

Загалом механізм державного регулювання міжнародної конкурентоспроможності включає такі основні функції:

♦ Сприяння розвитку національної економіки. Здійснюється шляхом:

а) розробки і реалізації різних варіантів структурної (промислової) політики;

б) розробки і реалізації науково-технологічної політики;

в) формування й розвитку ефективної інфраструктури бізнесу (науки, засобів зв'язку, інформаційного забезпечення тощо);

г) впровадження гнучкої податкової, кредитно-фінансової, цінової та конкурентної політики;

д) розширення місткості внутрішнього ринку за рахунок зростання доходів і купівельної спроможності суб'єктів попиту та пропозиції товарів (послуг) на внутрішньому ринку.

♦Захисти національного ринку від іноземної конкуренції. Відбувається шляхом розробки і реалізації цілеспрямованої зовнішньоторговельної політики, важливими складовими якої є:

а) митно-тарифне регулювання зовнішньої торгівлі країни;

б) режим квотування й ліцензування імпорту;

в) впровадження державних норм і стандартів щодо споживчих характеристик товарів, що імпортуються, їх сертифікація;

г) застосування спеціальних інструментів, що виконують протекціоністську функцію, - компенсаційних зборів, антидемпінгового мита, тарифної ескалації тощо.

♦ Підтримка національних товаровиробників на зовнішніх ринках. Здійснюється на основі застосування таких інструментів:

а) пільгове кредитування;

б) державне страхування експортних кредитів;

в) пільгове оподаткування експортної діяльності вітчизняних підприємств;

г) пряме субсидування експортної діяльності вітчизняних підприємств;

д) інформаційна, консультативна та рекламна підтримка експортної діяльності вітчизняних підприємств;

є) корпоративно-інституціональна підтримка експортної діяльності вітчизняних підприємств через міжнародні інститути та механізм регулювання конкуренції на світових ринках, укладання дво- (багато) сторонніх угод та створення інтеграційних угруповань.

♦ Формування й розвиток ефективного експортного потенціалу країни. Здійснюється шляхом:

а) поглиблення продуктової спеціалізації первинних секторів економіки, конкурентоспроможність яких ґрунтується на ресурсних перевагах;

б) формування промислово-технологічного сектора економіки країни (технологічного "ромба"), експортні можливості якого становлять високотехнологічні конкурентні переваги;

в) розвиток інноваційного сектора економіки (кластерів, венчурного бізнесу, інноваційних центрів, аудиторських і консалтингових фірм), продукція якого має короткий життєвий цикл, а конкурентні переваги ґрунтуються на інноваційних зусиллях підприємств;

г) посилення значущості позаекономічних чинників формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства — економічних, соціокультурних, політичних, етнонаціональних, а також безпеки ведення бізнесу за кордоном, що зумовлює "економізацію" зовнішньої політики держави та її роль у формуванні глобальних конкурентних переваг національних товаровиробників.