Особливості конкуренції в різних галузях

Галузі	Галузева структура	Походження, тип конкурентних переваг	Критерії конкурентоспроможності	Засіб формування конкурентних переваг
Галузі первинного сектора економіки (сільське господарство, видобуток мінеральної сировини)	Атомістична	Природоре-сурсні (факторні) переваги	Витрати	Мінімізація витрат виробництва
Електроенергетика	Монополістична	Ресурсні (факторні) Переваги	Витрати	Мінімізація витрат виробництва
Металургія, базова хімія, будматеріали	Олігополіс-тична	Ресурсні (факторні) переваги	Витрати, якість	Мінімізація витрат виробництва
Харчова промисловість	Монополіс-тична конкуренція	Ресурсні (факторні) переваги	Витрати, якість	Диференціація виробів, реклама, брендинг
Машинобудування	Олігополіс-тична	Технологічні переваги	Витрати, якість	Інвестиції; технологічний розвиток
Електроніка, інформаційно-комп'ютерні послуги	Олігополіс-тична	Інноваційно-технологічні переваги	Витрати, якість, швидкість	Інновації; зростання якості та швидкості ринкового освоєння нових виробів
Фармацевтична промисловість	Олігопо-лістична	Інноваційно-технологічні переваги	Витрати, якість, швидкість	Інновації; зростання якості та швидкості ринкового освоєння нових виробів
Аерокосмічна промисловість, продукція військово-технічного призначення	Олігопо-лістична	Інноваційно-інституціо-нальні переваги	Витрати, якість, швидкість	Інновації; якість, ціна та швидкість створення виробів

 

За особливостями участі в міжнародній конкуренції виділяють три основні групи галузей.

Першу групу галузей світового ринку складають галузі первинного сектора економіки, які виробляють виключно стандартизовані продукти, - вугілля, пшеницю, мінеральну сировину, метали, шкіру, тканини тощо. Конкурентоспроможність суб'єктів цієї групи галузей світового ринку визначається їх факторними (ресурсними) перевагами - природно-кліматичними умовами господарювання, запасами корисних копалин у країнах базування та відносною вартістю їх видобування.

Головною особливістю міжнародної конкурентоспроможності підприємств (галузей) первинного сектора економіки є:

1. Висока їх чутливість до природних умов ведення бізнесу. Так, зміна погодних умов для продуцентів світового ринку пшениці здатна зумовлювати як високу результативність їх бізнесу, так і катастрофічні наслідки. Таким чином, роль самих виробників у формуванні їх конкурентоспроможності може бути менш значущою, ніж вплив чинників екзогенної групи.

2. На рівень конкурентоспроможності підприємств суттєвий вплив здійснюють кон'юнктура інших ринків, стан світового економічного циклу та валютно-курсова політика країн. Так, бум у будівельній галузі провокує зростання попиту на такий мінеральний ресурс, як граніт. Водночас стійка національна валюта може зробити експорт цього продукту взагалі невигідним.

Аналіз динаміки ресурсно-факторних переваг первинних секторів економіки країн свідчить про поступову їх девальвацію й втрату підприємствами розвинених країн. Природні й соціальні умови менш розвинених країн зумовлюють порівняно низькі витрати виробництва не тільки значно стандартизованих товарів - пшениці, вугілля, руди, а й таких, як шкіра, метали, тканини.

Отже, конкурентоспроможність підприємств першої групи є переважно наслідком використання ними ресурсно-факторних переваг. Домінуюча роль даного виду конкурентних переваг зумовлює й домінування моделі (стратегії) міжнародної конкурентоспроможності підприємств цих галузей світового ринку, яка може бути кваліфікована як стратегія ресурсно-факторних переваг.

Другу групу галузей світового ринку складають капіталомісткі галузі зі значно вищим ступенем переробки сировинних ресурсів (машинобудування, автомобілебудування, промислові вироби, вироби тривалого споживання). Визначальними рисами цих галузей є:

- їх олігополістична структура;

- значна роль інвестицій в оновленні (модифікації) виробів підприємств;

- дія ефекту масштабу на результативність міжнародного бізнесу підприємств;

- високий ступінь переробки, що зумовлює виключну роль технології як чинника формування конкурентних переваг підприємств цих галузей.

Сукупна дія цих чинників зумовлює тип конкурентної поведінки підприємств цієї групи, відомий як технологічна конкуренція і відповідні йому стратегії міжнародної конкурентоспроможності, які спрямовані на формування й нарощування технологічних переваг виробників цих галузей. Таким чином, формування та експлуатація технологічних переваг є ключовою характеристикою стратегій міжнародної конкурентоспроможності підприємств другої групи.

Третю групу галузей світового ринку можна віднести до категорії науко- та інформаційномістких. Головна конкурентна перевага підприємств таких галузей як фармацевтична, електроніка, інформаційні технології, авіакосмічна полягає в умінні створювати радикально нові вироби й швидко виводити їх на ринок. Визначальними характеристиками стратегічного потенціалу підприємств цих галузей є:

- високий рівень інтелектуальних та інформаційних ресурсів підприємств та висока "пізнавальна мобільність" їх персоналу;

- високі витрати на НДДКР з метою генерування технологічних інновацій;

- інноваційний характер діяльності операційних підрозділів підприємств.

Наукова та інформаційна місткість виробів, як ключових характеристик їхньої якості та швидкості їх ринкового освоєння у цих галузях, визначається рівнем інноваційної конкурентоспроможності підприємств. Витрати на НДДКР, підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підприємств стають головною передумовою створення й підтримки інноваційних переваг підприємств та програм їх нарощування.

Важливою складовою частиною стратегій формування інноваційних переваг підприємств є державна підтримка та сприяння щодо їх використання шляхом виконання державою частини маркетингових та інноваційних функцій підприємств, створення необхідної інноваційної інфраструктури, захисту технологічних нововведень від їх неконтрольованого розповсюдження.