Конкурентоспроможність України.

Україна має значний експортний потенціал. При площі країни - 0,4 % загальної світової суші й чисельності населення - 0,8 % загальної світової кількості людей світу в Україні виробляється 5 % світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Розвідані запаси корисних копалин України приблизно оцінюють у 7 трлн. дол. У світовому виробництві марганцевої руди частка України становить 32 %. Українські підприємства експортують близько 30 % глин та 18 % каолінів, які видобувають у світі. Виробничі потужності підприємств чорної металургії становлять: у виробництві чавуну - 52 млн. т, сталі - 54 млн. т, готового прокату - 41,5 млн. т. За цими показниками Україна займає 5 місце у світі після Японії, США, Китаю й Росії.

Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів. Великим потенціалом володіють також агропромисловий та енергетичний комплекси України. Отже, є достатні підстави для висновку про те, що Україна має значні шанси для покращення позицій на світовому ринку. Та досягнення цього можливе лише за умови відповідної експорторозширювальної політики, коли поряд із розвитком традиційного експорту розвиватимуться й потенційні експортні галузі відповідно до тенденцій на світовому ринку. Цього можна досягти, сприяючи у структурній політиці виробництву товарів високого ступеня переробки через використання провідних технологій, які дадуть змогу ефективніше використовувати наявні ресурси (табл. 17).

Таблиця 17

Динаміка показників розвитку зовнішнього сектора економіки України

Показники
Сальдо поточного рахунку до ВВП, %	3,0	3,9	3,7	7,7
Експорт товарів та послуг, % до ВВП	53,1	61,6	55,4	56,3
Імпорт товарів та послуг, % до ВВП	49,5	57,4	53,8	51,8
Темпи зростання, % до попереднього року: - експорт товарів та послуг - імпорт товарів та послуг	92,7 80,9	112,8 117,8	109,5 114,1	110,7 105,0
Коефіцієнт покриття імпорту товарів експортом, %	96,3	103,4	101,2	104,0
Довгостроковий борг, млрд. дол. США	13,518	11,872	12,149	12,708
Валові міжнародні резерви, млрд. дол.	1,094	1,505	3,089	4,417

 

Підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції України свідчать, що у 2003 році обсяг експорту товарів становив 23066,8 млн. дол., а імпорту -23020,2 МЛН.ДОЛ., тобто позитивне сальдо балансу становило 46,6 млн. дол. Обсяг експорту послуг становив 4248 млн. грн., імпорту ж - 1458 млн. грн., і сальдо склало 2790 млн. грн. [104].

Згідно з даними Держкомстату, зовнішньоторговельний оборот України збільшився за період 1995-2003 років із 23 -х до 46 млрд. дол. США (табл. 18).

Таблиця 18

Показники зовнішньої торгівлі України, млрд. дол. США

Показники
Показники торгівлі товарами
Оборот	23,0	23,8		27,3	23,4	28,4	32,1	34,9	46,0
Експорт	11,6	12^		12,6	11,6	14,6	16,3	18,0	23,07
Імпорт	11,4	11,6	17,1	14,7	11,8	14,0	15,8	17,0	23,02
Сальдо	0,2	0,6	-2,9	-2,1	-0,8	0,6	0,5	1,0	0,05
Показники торгівлі послугами
Оборот	3,25	5,95	6,16		4,7	4,7	4,6		5,7
Експорт	2,62	4,75	4,74	3,82	3,6	3,5	3,5	4,1
Імпорт	6,63	1^0	1,42	1,43	1,1		1,1		1,46
Сальдо	1,99	3,55		2,39	2,5	2,3	2,4	2,9	2,79

 

У 2003 р. експорт товарів у порівнянні з попереднім роком зріс на 28 %, а імпорт - приблизно на 35 %. Експорт послуг за цей період зріс на 3,7%, а імпорт - на 22%.

Незважаючи на те, що нашій країні вдалося досягти позитивного сальдо торговельного балансу, структура експорту-імпорту не еквівалентна створенню умов для швидкого економічного зростання та інтеграції у світову економічну систему (табл. 19, 20).

Згідно з даними Системи Міжнародної Торгової класифікації, товарна структура експорту української продукції є проміжною – 57,3 % (24 % ВВП), а кінцева становить лише 22,6 %.

 

 

Регулювання конкуренції на національному і міжнародному рівнях.

Регулювання конкуренції.

Сьогодні не існує єдиного погляду на необхідність державного регулювання конкуренції. Прихильники регулювання висувають проти монополізації ринку такі аргументи:

• Неефективність розподілу ресурсів. Монополісти й олігополісти мають змогу обмежувати випуск продукції та встановлювати вищі ціни порівняно з тими, які існували б у висококонкурентній галузі. Внаслідок цього загальний добробут суспільства менший, аніж при конкуренції.

• Непрогресивність. Монополізація ринку не сприяє науково-технічному прогресу. Захищений стан підприємства-монополіста породжує неефективність і бездіяльність, адже в нього відсутній конкурентний стимул для виробничої ефективності. Мало того, монополісти схильні гальмувати технічні удосконалення, котрі можуть викликати моральне старіння їхнього обладнання.

• Нерівність доходів. Внаслідок існування бар'єрів для вступу в галузь монополіст може призначати ціну, що істотно перевищує середні витрати, й отримувати надприбутки.

• Політична небезпека. Як вважають, що великі корпорації мають значний вплив на уряд, що відображається на законодавстві й урядовій політиці, які сприяють не суспільним інтересам, а процвітанню цих корпорацій.

Водночас існують і аргументи на користь монополізації:

• Вища якість товарів. Стверджують, що монополісти й олігополісти часто стають лідерами на ринку саме завдяки виробництву товарів вищої якості. Виробники не змушують споживачів купувати саме їхні товари, покупці самі вибирають їх серед інших.

• Недооцінка конкуренції. Існує думка, що економісти розглядають конкуренцію надто вузько. Так навіть, якщо компаній, що виробляють певний товар, лише декілька, вони можуть стикатися із сильною міжгалузевою конкуренцією, тобто конкуренцією з товарами-замінниками. Істотною може бути й конкуренція з боку іноземних компаній. Крім того, значні прибутки, котрі отримують монополіст чи олігополісти, є істотним стимулом для вступу в галузь нових конкурентів. Тобто потенційна конкуренція діє на компанії, які на сьогодні застосовують ринкову владу як чинник стримування у прийнятті ними рішення про ціни й обсяги виробництва. ♦ Ефект масштабу. Лише крупні виробники можуть досягти низьких витрат на одиницю продукції й тому продавати її споживачам за порівняно низькими цінами. Особливо це стосується галузей, де використовують високопрогресивні технології. Традиційно вважають, що монополізація передбачає менші обсяги випуску, вищі ціни і неефективний розподіл ресурсів, а ефект масштабу не враховують. Та часто ефект масштабу може бути досягнутий лише за відсутності сильної конкуренції.

♦ Науково-технічний прогрес. Стверджують, що саме олігополісти мають і фінансові ресурси, і стимули для досліджень та введення інновацій.

У літературі виділено два підходи щодо впливу антитрестівського законодавства: структурний та біхевіористичний, які пов'язані із проблемою визначення того, що треба забороняти законодавством, а що дозволяти; звертати увагу на структуру підприємства чи його поведінку. Представники структурного підходу вважають, що галузь, яка має монопольну структуру, буде вести себе як монополіст, тому потрібно забороняти утворення великих, потужних підприємств. Представники ж біхевіористичного напряму вважають, що зв'язок між структурою й діями тонкий та неявний; монопольна галузь може бути технологічно прогресивною й мати позитивний імідж, виробляючи товар, якість якого зростає разом із прийнятними цінами.

Головне завдання держави при демонополізації ринків полягає в регулюванні бар'єрів входу на них (табл. 22).

 

 

Таблиця 22