Зовнішні міжреброві м’язи (musculi intercostales externi)

Кровопостачання: задні міжреброві артерії, пе­редні міжреброві гілки внутрішньої грудної артерії, м'язово-діафрагмова артерія.

Іннервація: міжреброві нерви (Th1-Th11).

 

Внутрішні міжреброві м’язи (musculi intercostales interni)

Кровопостачання: задні міжреброві артерії, пе­редні міжреброві гілки внутрішньої грудної артерії, м'язово-діафрагмова артерія.

Іннервація: міжреброві нерви (Th_t-Th₁₁).

 

Найглибші міжреброві м’язи (musculi intercostales intimi)

Підреброві м’язи (musculi subcostales)

Кровопостачання: задні міжреброві артерії.

Іннервація: міжреброві нерви (Th₁-Th_n).

 

Поперечний м’яз грудної клітки (musculus transversus thoracis)

Кровопостачання: гілками внутрішньої грудної артерії.

Іннервація: міжреброві нерви (Tli₁-Th_f.).

М’язи–підіймачі ребер (musculi levatores costarum)

Кровопостачання: задні міжреброві артерії.

Іннервація: міжреброві нерви (C_g, Th_l, Th. Th₆-Th₁₀).

2. Тонка кишка, будова, топографія, іннервація, кровопостачання.
Тонка кишка (intestinum tenue) починається від шлунка й закінчується впадінням у товсту кишку. Це найдовший відділ травного каналу. Абсолютна довжина тонкої кишки становить близько 6-7 м. Поперечний розмір тонкої кишки більший у верхніх (4-6 см), менший у нижніх (2 — 3 см) її відділах.

Тонку кишку можна розділити на дві нерівні частини: коротку дванадцятипалу, фіксовану до задньої стінки живота, і довгу брижову, петлі якої вільно розташовані в очеревинній порожнині.

Топографія:

- голотопія – тонка кишка лежить у черевній порожнині та займає надчерев’я (epigastrium), пупкову ділянку (regio umbilicalis) і частково підчерев’я (hypogastrium);

- скелетопія – починається на рівні тіл XII грудного хребця – I поперекового хребця і закінчується в ділянці правої клубової ямки;

- синтопія – навколо петель тонкої кишки лежить товста кишка (intestinum crassum), дванадцятипала кишка (duodenum) охоплює головку підшлункової залози (caput pancreatis), стикається з ворітною печінковою веною (vena portae hepatis), спільною жовчною протокою (ductus choledochus), печінкою (hepar) та правою ниркою (ren dexter).

Функція тонкої кишки:

- це місце, де завершуються процеси травлення їжи, тобто розщеплення білків, жирів та вуглеводів до простих сполук під дією травних ферментів, що виробляються підшлунковою залозою та спеціалізованими клітинами слизової оболонки тонкої кишки; жовч емульгує жири;

- тут відбувається всмоктування поживних та інших речовин, зокрема, токсинів;

- евакуаторна, тобто проштовхує продукти травлення у товсту кишку.

Дванадцятипала кишка (duodenum)

Вона має вигляд підкови, розміщена у пупковій ділянці та поділяється на:

- верхню частину (pars superior), яка починається ампулою – (ampulla) на рівні XII грудного – І поперекового хребців;

- низхідну частину (pars descendens) на рівні І–ІІІ поперекових хребців;

- горизонтальну частину (pars horizontalis) на рівні III поперекового хребця;

- висхідну частину (pars ascendens) на рівні ІІІ–ІІ поперекових хребців.

При переході верхньої частини (pars superior) в низхідну (pars inferior) утворюється верхній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni superior).

При переході низхідної частини (pars descendens) в горизонтальну частину (pars horizontalis) утворюється нижній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni inferior).

При переході дванадцятипалої кишки (duodenum) в порожню кишку (jejunum) утворюється дванадцятипало–порожньокишковий згин (flexura duodenojejunalis), який фіксується м’язом–підвішувачем дванадцятипалої кишки (musculus suspensorius duodeni) до лівої половини II поперекового хребця.

Дванадцятипала кишка (duodenum) прилягає:

- вгорі до квадратної частки печінки (lobus quadratus hepatis);

- унизу до правої нирки (ren dexter) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis) і своєю увігнутою поверхнею оточує головку підшлункової залози (caput pancreatis).